Справа №760/2699/16-ц
Провадження №6/760/314/23
20 вересня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
02 серпня 2021 року представник стягувача АТ «Альфа-Банк» - Маглич І.С. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання, в якій просить
- замінити сторону виконавчого провадження за виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва №760/2699/16-ц від 24 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №229 від 07 березня 2006 року у розмірі 109694,17 доларів США, а саме замінити стягувача з ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк»;
- замінити сторону виконавчого провадження за виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва №760/2699/16-ц від 24 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору у розмірі 40348,37 грн, а саме замінити стягувача з ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк»;
- поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва №760/2699/16-ц від 24 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №229 від 07 березня 2006 року у розмірі 109694,17 доларів США до виконання;
- поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва №760/2699/16-ц від 24 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору у розмірі 40348,37 грн до виконання.
В обґрунтування заяви покликається на те, що 24 січня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 760/2699/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №229 вiд 07 березня 2006 року у розмiрi 109694,17 доларів США та виконавчий лист № 760/2699/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору у розмірі 40 348,37 грн.
Вищезазначені виконавчі листи у справі №760/2699/16-ц від 24 січня 2017 відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно було пред'явити до виконання до 31 травня 2019 року, оскільки за вказаною нормою закону строк пред'явлення виконавчого документа становить три роки. Однак виконавчі документи ПАТ «Укрсоцбанк» до виконання не пред'являлись.
10 вересня 2019 року Загальними зборами акцiонерiв АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рiшення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Згідно Рiшення №5/2019 єдиного акцiонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному актi, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.
В ході внутрішньобанківської перевірки АТ «Альфа-Банк» внаслідок звільнення відповідальних юрисконсультів відділу післясудового супроводження Управління супроводження примусового стягнення Департаменту стягнення кредитів, які займалися супроводженням матеріалів справ, на стадії виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», отриманих від АТ «Укрсоцбанк» 15 жовтня 2019 року, виявлені вказані вище виконавчі листи Солом'янського районного суду м. Києва № 760/2699/16-ц від 24 січня 2017 року, в яких пропущені строки пред'явлення виконавчого документу до виконання та не замінена сторона виконавчого провадження. Відібрати пояснення щодо здійснення вчасної заміни сторони виконавчого провадження та відповідно подальшого вчасного пред'явлення виконавчих листів Солом'янського районного суду м. Києва № 760/2699/16-ц від 24 січня 2017 року до виконання та вжити відповідних заходів реагування до відповідальних юристів відділу після судового супроводження Управління супроводження примусового стягнення Департаменту стягнення кредитів не вбачається можливим, оскільки останні звільнені із займаних посад на підставі наказу про звільнення №2803-К від 20 березня 2020 року та наказу №1215-К від 04 лютого 2021 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
17 серпня 2022 року з архіву Солом'янського районного суду м. Києва було передано цивільну справу №760/2699/16-ц позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
13 липня 2023 року представником боржника ОСОБА_1 - адвокатом Білоконь І.В. подано заперечення на заяву, у яких вона просить відмовити у задоволенні заяви АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання та стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування заперечень в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання покликається на те, що заявником не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа-Банк» після набрання рішенням законної сили, не звернулися до виконавчої служби чи приватних виконавців для примусового стягнення, інакше б виконавчі листи були б на виконанні. Такі дії свідчать про прощення боргу відповідачеві, оскільки дії по стягненню не вчинялись. Жодні дії по реорганізації не могли впливати на неналежне виконання судового рішення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року набрало законної сили 31 травня 2016 року. Виконавчі листи Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року могли бути пред'явлені протягом трьох років після набрання законної сили рішенням, тобто до 31 травня 2019 року. Однак, виконавчі листи АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа-Банк» не пред'являли до виконання упродовж майже 6,5 років.
Посилаючись на отримання АТ «Альфа-Банк» виконавчих листів 15 жовтня 2019 року та виявлення того, що в них пропущені строки пред'явлення до виконання та не замінена сторона виконавчого провадження, а також на організаційні зміни в АТ «Укрсоцбанк», звільнення працівників, відповідач вважає, що зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому що не зумовлені особливими і непереборними обставинами.
Долучені до заяви документи стягувача не містять доказів вчинення відповідних дій стягувачем, правомірність очікування виконання рішення суду цілком залежала від дій стягувача щодо пред'явлення отриманих 15 жовтня 2019 року виконавчих документів до виконання. Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення припущенного строку.
Що стосується вимоги про заміну сторони виконавчого провадження, зазначає, що після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження, відтак підстав для заміни сторони виконавчого провадження немає, оскільки заявником пропущено строк пред'явлення виконавчих листів до виконання, доказів поважності пропуску такого строку не надано.
18 вересня 2023 року від представника АТ «Альфа-Банк» - Луньової А.Г. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якій просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу за недоведеністю або зменшити їх розмір, оскільки враховуючи категорію та складність даної справи, з урахуванням обсягу виконаної роботи, сума в розмірі 5000 грн є неспівмірною ціною цієї послуги.
Представник заявника ТОВ «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в матеріалах заяви міститься клопотання про розгляд вказаної заяви без участі представника АТ «Альфа-Банк».
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила розглядати заяву про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання без її участі та просила відмовити у задоволенні вказаної заяви.
Враховуючи приписи ст.433, п.п. 17.4 п. 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд заяви ТОВ «Альфа-Банк» за наявними матеріалами справи без участі учасників провадження.
Розглянувши матеріали поданої заяви, дослідивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до заочного рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №229 від 07 березня 2006 року у сумі 109694,17 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 40348,37 грн.
Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №229 вiд 07 березня 2006 року у розмiрi 109 694,17 доларів США. та виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору у розмірі 40 348,37 грн.
Як зазначає заявник, виконавчі листи до виконання не пред'являлися.
Представник стягувача АТ «Альфа-Банк» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд зауважує, що з правового аналізу законодавчих норм вбачається, що поняття строку пред'явлення виконавчого листа до виконання за змістом ближче до поняття позовної давності, тобто строку, протягом якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права. Тому ці строки не можуть бути преклюзивними, а є гнучкими. З огляду на вказане, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання за наявності певних обставин може бути перерваний або поновлений.
При цьому поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»). Ухвалою від 28.04.2020 року в рамках справи N? 338/464/15-ц Верховний Суд підтримав наступну позицію: «Також суд зазначає, що поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язується не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Таким чином, причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.
Як встановлено судом, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року набрало законної сили 31 травня 2016 року.
Строк пред'явлення виконавчих листів до виконання на час прийняття рішення судом становив один рік.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.
Виконавчі листи з виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року, яке набрало законної сили 31 травня 2016 року, було видано 24 січня 2017 року, у них зазначено строк пред'явлення виконавчих листів до виконання 1 рік.
Разом з тим ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто протягом трьох років.
Отже строк пред'явлення виконавчих листів Солом'янського районного суду м. Києва до виконання становив три роки, тобто до 31 травня 2019 року.
Суд погоджується з доводами заявника, що виконання рішення суду є однією з базових гарантій, встановлених як Конституцією України, так і рішенням Європейського суду з прав людини: є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте відповідно до ч.8 ст.19 Закон України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Згідно з частин 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявник АТ «Альфа-Банк» в обґрунтування заяви про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання зазначив, що 10 вересня 2019 року Загальними зборами акцiонерiв АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рiшення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Згідно Рiшення №5/2019 єдиного акцiонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному актi, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.
Як вказує заявник, під час внутрішньобанківської перевірки АТ «Альфа-Банк» внаслідок звільнення відповідальних юрисконсультів відділу після судового супроводження Управління супроводження примусового стягнення Департаменту стягнення кредитів, які займалися супроводженням матеріалів справ, на стадії виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», отриманих від АТ «Укрсоцбанк» 15 жовтня 2019 року, виявлені вказані вище виконавчі листи Солом'янського районного суду м. Києва № 760/2699/16-ц від 24 січня 2017 року, в яких пропущені строки пред'явлення виконавчого документу до виконання та не замінена сторона виконавчого провадження. Відібрати пояснення щодо здійснення вчасної заміни сторони виконавчого провадження та відповідно подальшого вчасного пред'явлення виконавчих листів Солом'янського районного суду м. Києва № 760/2699/16-ц від 24 січня 2017 року до виконання та вжити відповідних заходів реагування до відповідальних юристів відділу після судового супроводження Управління супроводження примусового стягнення Департаменту стягнення кредитів не вбачається можливим, оскільки останні звільнені із займаних посад на підставі наказу про звільнення №2803-К від 20 березня 2020 року та наказу №1215-К від 04 лютого 2021 року.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. .
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині 1 статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відтак, з 15 жовтня 2019 року внаслідок реорганізації АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» до нового кредитора АТ "Альфа-Банк" перейшли усі права первісного кредитора АТ «Укрсоцбанк» у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Разом з тим, зі змісту викладених у заяві обставин не вбачається існування об'єктивних перешкод, непереборних обставин, які унеможливлювали стягувача звернутися до відділу ДВС до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, доказів поважності підстав пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання до заяви не додано.
Прийнявши від первісного кредитора АТ «Укрсоцбанк» документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, АТ "Альфа-Банк" фактично прийняв усі ризики, пов'язані з діяльністю первісного кредитора, у тому числі щодо пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що заявником не додано належних доказів поважності причин пропуску строку для пред?явлення виконавчого документа до виконання, а тому в задоволенні клопотання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання необхідно відмовити.
Що стосується заміни стягувача у виконавчому провадженні, суд зазначає таке.
У постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження №12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №727/9430/13-ц, щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14 (провадження №12-39гс20, пункт 6.18).
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Отже, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 (провадження №14-197цс21).
Відтак, оскільки строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання сплив, і суд його не поновив, відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи представником боржника ОСОБА_1 - адвокатом Білоконь І.В., долучено копії:
- договору №11-07/23 про надання правової допомоги від 11 липня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Казачук та партнери», згідно з умовами якого клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
- додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №11-07/23 від 11 липня 2023 року, відповідно до якої, загальна сума витрат, понесених клієнтом на правову допомогу за даною додатковою угодою становить 5000 грн, враховуючи наступний розрахунок: підготовка, написання та подача до Солом'янського районного суду м. Києва заперечення на заяву АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі №760/2699/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором;
- акту приймання-передачі наданих правових послуг до договору про надання правової допомоги №11-07/23 від 11 липня 2023 року, відповідно до якого сторони встановили, що загальна вартість наданих послуг становить 5000 грн;
- платіжної інструкції №465990027 від 11 липня 2023 року на суму 5000 грн.
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
ОСОБА_1 доведено реальність судових витрат, а дійсна необхідність у понесених судових витратах вбачається з загальної ситуації, в якій опинився боржник, який був вимушений вживати заходи щодо свого захисту в судовому порядку.
Водночас, суд також бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №915/606/21, суд порушує принцип змагальності сторін, якщо самостійно з власної ініціативи здійснює за сторону доведення обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат.
АТ «Альфа-Банк» не надав суду будь-яких доказів та обґрунтувань, у тому числі власних розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого заявником розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.
Крім того, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30 січня 2023 року №910/7032/17).
Враховуючи викладене, на підставі ст.141 ЦПК України, з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 5000 грн в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 76-81, 247, 259-261, 352-355, 433, 442 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату правничої допомоги.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова