ун. № 759/23329/23
пр. № 2/759/993/24
01 лютого 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва та Головне управління ДСНС України у м. Києві про усунення перешкод у користуванні приміщення загального призначення,
І. Позиція сторін у справі
у листопаді 2023 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні: спільним поза квартирним коридором та колясочною, шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок самовільно встановлених цегляної перегородки та дверей, що встановлені після квартири АДРЕСА_1 та привести вказане приміщення у первісний стан; пожежним переходом шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок цегляної перегородки та металевих дверей, що встановлені після квартири АДРЕСА_2 та привести вказане приміщення у первісний стан. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником квартириАДРЕСА_3 . Право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 24.03.2000 за №376732.
Вищевказана квартира на 3 поверсі поряд із квартирою №28 , власником якої є відповідач, який проживає в цій квартирі. Позивач зазначає, що відповідач самочинно без згоди інших мешканців будинку, зокрема, без згоди позивача та відповідних дозволів компетентних органів перепланував частину спільного коридору цегляною перегородкою з облаштуванням дверей.
Позивач зазначила, що самовільно зведена відповідачем перегородка з дверима перекриває доступ позивача та інших мешканців до лічильників електроенергії, колясочної та найголовніше пожежного переходу, що веде до шляхів евакуації, розташованих у сусідньому будинку. Відтак, відповідачем порушено право доступу позивача до власних комунікацій, адже позивач не має можливості отримувати показання лічильника тепла, слідкувати за його належним станом, опломбуванням тощо, а також порушено норми пожежної безпеки.
28.07.2021 №611 комісією ДСНС України Святошинське районне управління ГУ ДСНС України у м. Києві складено Акт обстеження, з якого вбачається, що комісією «виявлено внутрішню перегородку з металевими дверима, встановлену у приквартирному холі між квартирами».
У зв'язку із неправомірністю дій відповідача, які полягають в обмеженні доступу лічильників, порушенні правил пожежної безпеки, привласненні частини спільного майна мешканців будинку, недотриманні встановленого законом порядку переобладнання перепланування приміщень в багатоквартирних будинках та невідповідністю спорудженої ним перегородки проектно-технічній документації на будинок, приміщення загального користування (коридор) між квартирами відповідача та позивача необхідно привести до попереднього стану шляхом демонтажу самочинно вбудованої перегородки та металевих дверей.
Відповідач до суду відзив не надіслав.
Третя особа Головне управління ДСНС України у м. Києві надала пояснення на позовну заяву, відповідно до яких просять розглядати справу без їх участі, ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства (а.с. 85-86).
Третя особа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва надала пояснення на позовну заяву, відповідно до яких просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги задовольнити (а.с. 113-116).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 71-72).
Ухвалою судді від 30.11.2023 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 75).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.02.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, заяви про слухання справи у його відсутність не надіслано, відзив на позовні вимоги не надіслано (а.с. 93, 104, 112).
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, від представників третіх осіб надійшли заява про слухання справи у їх відсутність (а.с. 85, 113).
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2011 у справі «Жук проти України», яке підлягає застосуванню відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що позивач є власником квартириАДРЕСА_3 . Право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 24.03.2000 за №376732 (а.с. 13).
Факт встановлення відповідачем перегородки в коридорі загальної користування на на 3 поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_5 підтверджується всіма учасниками справи, свідком ОСОБА_3 , власницею квартири на 3 поверсі та Актом обстеження від 28.07.2021 №611 складено комісією ДСНС України Святошинське районне управління ГУ ДСНС України у м. Києві, з якого вбачається, що комісією «виявлено внутрішню перегородку з металевими дверима, встановлену у при квартирному холі між квартирами».
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що дозвіл як сусідка на тому ж поверсі, що і позивач та відповідач своєї згоди на переобладнання місця загального користування та встановлення металевих дверей не надавала. Зазначила, що тому немає змоги користуватись своїми лічильниками (а.с. 119).
Водночас, судом встановлено, що перегородка збудована відповідачем без згоди позивача, свідка та дозволів третіх осіб.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Вищенаведені норми цивільного законодавства України дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться й у ст. 319 ЦК України.
У ст. 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
У постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а згідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 № 6-530цс16.
У сенсі положень ст. 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов'язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має довести факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.
Факт незаконного встановлення перегородки відповідачем у коридорі загального користування підтверджено матеріалами у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі за текстом Закон № 417-VIII), а саме п. 6 ч. 1 ст. 1 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частинами 1 та 2 ст. 5 вищевказаного Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та про зобов'язання відповідача здійснити демонтаж встановленої перегородки, позивач посилався на те, що внаслідок встановлення такої перегородки він обмежений в доступі до індивідуального засобу обліку теплової енергії та клапана системи димовидалення, крім того, порушенні правил пожежної безпеки, чим створено небезпечні умови для проживання.
До обов'язків співвласників зазначеного вище Закону за п. 6 ч. 1 ст. 7 віднесено забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, а за ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій/, затвердженого Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 встановлені Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.
Зокрема п.1.4.1 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
До елементів перепланування жилих приміщень за п. 1.4.3 належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Не допускається за другим абзацом п. 1.4.4 перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.
Аналізуючи зібрані по справі письмові докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем приміщенням загального користування шляхом демонтажу (знесення) самочинно встановленої перегородки з металевими дверима у коридорі загального користування між квартирами АДРЕСА_1 .
V. Розподіл судових витрат
відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача.
Оскільки позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, а позивач сплатив суму судового збору у розмірі 1073 грн 60 коп., то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 13, 41 Конституції України; Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VIII (далі за текстом Закон №417-VIII); ст.ст. 4, 5 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»; постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 №45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572»; Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій/, затвердженого Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005; Постановою Верховного Суду України від 08.06.2016 № 6-530цс16; ч. 2 ст. 382, 391 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353, 354 ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва та Головне управління ДСНС України у м. Києві про усунення перешкод у користуванні приміщення загального призначення задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спільним поза квартирним коридором та колясочною, шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок самовільно встановлених цегляної перегородки та дверей, що встановлені після квартири АДРЕСА_1 та привести вказане приміщення у первісний стан.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні пожежним переходом шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок цегляної перегородки та металевих дверей, що встановлені після квартири АДРЕСА_2 та привести вказане приміщення у первісний стан.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 (Одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст рішення складено 07.02.2024.