печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40981/23-ц
02 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: Вовк С.В.,
при секретарі судового засідання: Брачун О.О..
справа № 757/40981/23-ц
за участю:
представника позивача: Смосюка С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позиція сторін у справі
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що між сторонами укладено договір позики, за яким позивач надав у позику відповідачу грошові кошти в сумі 300 000, 00 дол. США. Проте останній суму заборгованості у встановлений договором строк не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся 18.05.2021 року до Печерського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 9 614 458 грн 43 коп.
Справа № 757/30115/21-ц за вказаним позовом досі перебуває у провадженні Печерського районного суду міста Києва (на стадії розгляду по суті) і рішення по ній ще не прийнято.
Станом на дату подання цього позову відповідач умови Договору не виконав - грошові кошти не повернув і продовжує ним користуватись.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати (за період з травня 2021 року по червень 2023 року) та проценти річних за прострочення виконання зобов'язання (з 18.05.2021 року по 31.08.2023 року).
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь 3 754 628 (три мільйони сімсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім) гривень 53 копійки, де 3 118 085 грн 65 коп. - інфляційні втрати за період травня 2021 року - червня 2023 року, 636 542 грн 88 коп. - 3% річних за період з 18 травня 2021 року по 08 грудня 2023 року).
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що у вересні місяці 2023 року його довіритель дізнався про наявність в Печерському районному суді м. Києва цивільного провадження за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення коштів за договором позики.
За твердженням ОСОБА_2 грошові кошти від ОСОБА_1 він не отримував, договір позики не укладав, а у період, що вказаний в договорі - 17.12.2018 перебував за межами м. Києва та з багатьох причин не міг бути стороною правочину. Зокрема, внаслідок перенесеного тяжкого душевного потрясіння у 2013 році, психоемоційний та фізичний стан ОСОБА_2 погіршувався з кожним роком та набув стійкого характеру з причин важких життєвих обставин. З того часу ОСОБА_2 перебуває під наглядом лікаря-невролога. Останній раз такий огляд було здійснено 14 вересня цього року. За висновками лікаря-невролога ОСОБА_2 страждає розладами марення, слуховими галюцинаціями, має неконтрольовані перепади настрою і емоцій, сила яких не відповідає поточним обставинам, незначні події викликають напади відчаї та депресії. Загальна симптоматика та мої спілкування по роботі свідчать про відсутність можливості ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Періодичні загострення здоров'я та виникнення астенічного стану на фоні хвороби діабету, гіпертонії припадали на жовтень-грудень 2018 року, відтак приймати участь в укладанні будь-яких угод ОСОБА_2 не міг.
За даними ДСА наразі ОСОБА_1 приймає участь у семи судових справах: № 760/12606/21 (Солом'янський райсуд, відповідач), №757/26884/21-ц (Печерський райсуд, заявник), № 367/4065/17 (Ірпінський міськсуд Київської обл., відповідач), №757/37171/20-ц (Печерський райсуд, відповідач), № 757/52482/20-ц (Печерський райсуд, відповідач ), № 2758/5889/18 (Подільский райсуд, позивач), більшість з яких є спори про боргові зобов'язання.
Отже, ОСОБА_1 дотичний до надання фінансових послуг та системно займається питанням стягнення боргів з фізичних осіб за договорами позики. Водночас у справі № 757/37171/20-ц ОСОБА_1 виступав у якості позичальника з розміром боргу 260 000 000 грн. Правочин оскаржено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до суду. ФГВФО стверджував про фінансову схему, за якої ОСОБА_1 отримав від АТ « АКБ Аркада » 260 000 000 грн. за допомогою договору позики. За рішенням НБУ від 25 серпня 2020 року стосовно АТ « АКБ Аркада » запроваджено особливий режим контролю та призначено куратора ( тимчасова адміністрація ) у зв'язку з віднесенням банку до категорії проблемних. Тому ймовірно складається висновок, що ОСОБА_1 обізнаний у сфері фінансів та фінансових послуг, тому як завжди обирає у фінансових операціях вигідний варіант поповнення свого капіталу.
При цьому, ОСОБА_1 не є близьким знайомим або другом відповідача зважаючи на велику різницю за віком, тому викликає непорозуміння передача йому значної суми грошових коштів в іноземній валюті за сумнівно оформленими документами та без будь-якого залогового забезпечення цієї угоди.
Так, договір позики на майже 8 000 000 грн складається всього з двох сторінок, що містить у собі 8 пунктів. Кожна сторінка договору не підписана, а остання не містить прізвища ім'я та по- батькові позичальника (мого довірителя ). Відтак, цілком вірогідна зміна тексту у назві сторін на першій сторінці договору. Друга сторінка договору, яка від'єднана (не прошита ) від першої, не має прямого логічного текстового зв'язку із змістом першої сторінки договору та підписана невідомою особою. Фактично другу сторінку так званого договору можна приєднати до будь-якої угоди; розшифровка підпису підписантів відсутня, тому ця сторінка утворює самостійний текст та не стосується договору позики з ОСОБА_2 . Так звана «розписка» також не містить розшифровки прізвища одержувача коштів, місця виконання договору ( дії, спрямованої на настання юридично значимих наслідків ), а головне розписка не має дати одержання грошей.
Враховуючи, що договір позики за своєю правовою природою є реальним та вважається укладеним з моменту передання майна (коштів), для визнання його укладеним, окрім погодження сторонами істотних умов, необхідно вчинити певну дію (передати кошти ). Разом з тим, п.2.2 розділу 2 договору позики, є відсилочним, адже він відсилає до гіпотетичного та більш пізнього моменту - передачі грошей, і в той же час, сам договір цей факт в реальному часі не засвідчує. В самому договорі відсутня умова про те, що його підписанням ОСОБА_2 підтверджує факт отримання ним грошових коштів за договором. За таких умов, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом виключно факту наявності тексту документа договору, але не передачі грошової суми позичальнику, як передумови виникнення боргових відносин. Якщо розписка надається власноручним записом від руки, такий доказ вважаю належним та допустимим в сенсі вимог ЦПК України. Тож оскільки дата передачі коштів не зазначена та не встановлена наявними документами, не можна вважати укладеним і договір позики, який представлений ОСОБА_1 до суду. Підпис у договорі позики та розписці візуально десь схожий на підпис відповідача, проте, з урахуванням нескладного візерунку підпису його імітація не є складною.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, доказів поважності причин неявки суду не надав, а відтак справу розглянуто за його відсутності.
Процесуальні дії
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу в судове засідання до розгляду по суті.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Між сторонами укладено Договором позики № 1 від 17.12.2018 року (надалі у тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого Позикодавець передав у власність Позичальника грошові кошти у розмірі 300 000 доларів США, а Позичальник зобов'язався повернути ці кошти до 01.07.2019 року.
У відповідності до п. 2.1 і п.2.2 Договору Позикодавець зобов'язаний передати Позичальникові зазначену у п.1.1 суму в день підписання цього Договору. Факт передачі Позикодавцем зазначеної суми засвідчується розпискою Позичальника.
Договором, окрім строку повернення коштів, також передбачено місце їх повернення (п.3.1): АДРЕСА_3, та спосіб (п.3.3) - готівкою.
Як зазначає позивач, відповідачем свої зобов'язання за Договором не виконані - грошові кошти не повернуті, у зв'язку з чим він звернувся 18.05.2021 року до Печерського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у розмірі 9 614 458 грн 43 коп.,у тому числі:
- 8 283 000 грн 00 коп. - сума основної заборгованості по курсу НБУ станом на 17.05.2021 року;
- 865 114 грн 21 коп. - сума інфляційних втрат за період липня 2019 року - квітня 2021 року;
- 466 344 грн 22 коп. - сума 3% річних з 02.07.2019 року по 17.05.2021 року.
Цивільна справа № 757/30115/21-ц за вказаним позовом наразі перебуває у провадженні Печерського районного суду міста Києва (на стадії розгляду по суті) і рішення у ній ще не прийнято.
Згідно із розрахунком, наданим позивачем, сума заборгованості за прострочення грошових зобов'язань за Договором становить 3 754 628, 53 грн, що складається з:
- 3 118 085, 65 грн - інфляційних втрат за період з травня 2021 по червень 2023 року;
- 636 542, 88 грн - трьох процентів річних за період з 18.05.2021 року по 08.12.2023 року.
Всупереч принципу змагальності цивільного судочинства стороною відповідача не надано будь-якого контр-розрахунку розміру заборгованості.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17.
У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за договором позики, внаслідок порушення позичальником умов такого договору у нього утворилась заборгованість, яка є предметом судового розгляду в іншій судовій справі № 757/30115/21-ц.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором позики від 17.12.2018 року, то суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позову про стягнення з нього на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що договір позики від 17.12.2018 року є недійсним, оскільки за приписами частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Посилання представника відповідача на незадовільний стан здоров'я його довірителя вказаних висновків суду не спростовують, оскільки не ґрунтуються на юридико-фактологічних даних про те, що на момент укладення договору позики він не усвідомлював або не міг усвідомлювати своїх дій.
За правилами статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 13 420, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ ГУДМС України в м. Києві 23.12.2015 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві 25.09.2008 року. РНОКПП НОМЕР_4 ) 3 754 628 (три мільйони сімсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім) гривень 53 копійки, де 3 118 085 грн 65 коп. - інфляційні втрати за період травня 2021 року - червень 2023 року, 636 542 грн 88 коп. - 3% річних за період з 18 травня 2021 рроку по 08 грудня 2023 року).
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ ГУДМС України в м. Києві 23.12.2015 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві 25.09.2008 року. РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 13 420, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2024 року.
Суддя С. В. Вовк