Справа № 308/2024/24
про залишення позовної заяви без руху
08 лютого 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії АА № 101062 від 21.02.2017 року,?
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії АА № 101062 від 21.02.2017 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161 та 172 цього Кодексу (пункт 3 частини 1 ст. 171 КАС України) чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження ( якщо позовну заяву подано представником) частини 1 ст. 122 КАС України; чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без руху або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Нормами статті 160 КАС України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви
Згідно ч.2 ст. 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються зокрема: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Дослідивши зміст позовної заяви та додані до нього матеріали суд встановив, що позивачем вказані норми ст. 160 КАС України при зверненні до суду з позовом не дотримано.
В порушення вимоги п.2 ч.5 статті 160КАС України, не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);
Статтею 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків , накладення та зняття арештів на рахунки та майно.
В порушення вимоги п.7 ч.5 статті 160КАС України, не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з тим позивачем вказані вимоги КАС України не дотримані, не долучено постанову, яка є предметом оскарження. Водночас позивачем не зазначено чи вживав він відповідних заходів для витребування постанови від органу, який прийняв оскаржувану постанову та не надав відповідних доказів.
Окрім того, позивач відповідачем вказав Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області, хоча не вказав чим саме відповідач порушив права позивача, адже із змісту позову вбачається, що постанова про накладення адміністртивного стягнення винесена посадовою особою зовсім іншого органу.
Як вбачається з матеріалів справи предметом адміністративного спору є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 101062 від 21.02.2017 року (копія відсутня в матеріалах справи).
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені ст. 289 КУпАП.
Відповідно до вказаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до приписів ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Слід зазначити, що даною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернен-ня до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Тому, при визначенні початку вказаного строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність) , а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З матеріалів справи встановлено, що 21.02.2017 року відповідачем прийнято постанову серії АА № 101062 від 21.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Позивачем в позовній заяві зазначено, що він дізнався про оскаржувану постанову 31.01.2024 року.
Адміністративний позов про скасування цієї постанови позивач подав 01.02.2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
У позовній заяві зазначено, що дізнався про оскаржувану постанову 31.01.2024, а подав позов до суду 01.02.2024 року . В обгрунтування обставин які на його думку є поважними щодо пропуску строків для оскарження постанови зазначає таке: він дізнався про наявність оскаржуваної постанови 31.01.2024 року у телефонному режимі від ДВС, які повідомили йому, що постанову поліції йому не зможуть видати , а виконавче провадження триває. Вважає, що відмова органів у надані йому постанови є поважною причиною пропуску строку на оскарження постанови.
Згідно вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Днем винесення постанови є 21.02.2017 ( постанова не долучена до матеріалів справи) . Дата отримання інформації про наявність постанови - 31.01.2024року та звернувся до суду 01.02.2024 року, вказане зазначено позивачем у позовній заяві.
З матеріалів справи встановлено, що 21 лютого 2017 року прийнято постанову серії АА № 101062 від 21.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Однак, з досліджених матеріалів позовної заяви вбачається, що листом Західного міжрегіонального управління юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області від 28.06.2023 року №М-221/15 4-17/5/437 у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 13.06.2023 року проінформувало останнього про наявність виконавчого провадження з примусового виконання постанови.
Згідно листа Західного міжрегіонального управління юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області від 28.06.2023 року №М-221/15 4-17/5/437 встановлено, що ОСОБА_1 міг дізнатися про дану постанову 28.06.2023 року.
Адміністративний позов про скасування цієї постанови позивач подав 01.02.2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, строки на звернення до суду не є абсолютними та можуть бути за певних обставин поновленими. При цьому процесуальний закон покладає на позивача, який пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, обов'язок доведення наявності у нього поважних причин для його пропуску.
В резолютивній частині адміністративного позову позивач заявив вимогу про поновлення строку звернення до суду.
Cудом надана оцінка доводам позивача викладених в заяві про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Вирішуючи питання поновлення строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для звернення до суду . При визначенні початку вказаного строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність). Дата отримання позивачем інформації про наявність постанови від 21.02.2017 року є 31.01.2024 року та звернувся до суду 01.02.2024 року, вказане зазначено позивачем у позовній заяві. Отже, суд досліджує поважність причини пропуску строку для звернення до суду починаючи з 21.02.2017 року та періодом 10 днів.
При оцінці доводів, врахована позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 12.09.2018 по справі № 826/8851/17|К/9901/57234/18, згідно якої поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із відповідною заявою та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зважаючи на наведене вище, вказані позивачем причини пропуску звернення до суду, не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак є неповажними.
Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Тому, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
У звязку з тим, що позивачем до позовної заяви всупереч вимогам ч.6 ст. 161 КАС України не долучено доказів поважності пропуску строку звернення до суду , що позбавляє суд можливості вирішити питання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду -позовна заява підлягає залишенню без руху відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не долучено до адміністративного позову докази про сплату судового збору, однак подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору посилаючись на матеріальний стан та вказуючи, що є особою з інвалідністю.
Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, -у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року (справа №543/775/17) відступила від висновків Верховного Суду викладених у постанові від 13.12.2016 року (провадження №21-1410а16) та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, сплата судового збору згідно з вимогами Закону є обов'язковою та позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 605,60 грн.
При зверненні до суду з позовом, позивачем, подано клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі , посилаючись на те, що доходів сплатити судовий збір у нього немає та вказуючи, що є особою з інвалідністю.
На підтвердження групи інвалідностті наддав копію пенсійного посвідчення в якому вказано, що є інвалідом 3 групи.
Розглянувши клопотання про звільнення сплати судового збору, приходжу до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року N 3674-VI (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 3 674-VI).
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом.
Норми статті 8 названого закону не містять посилання на інші підстави, за наявності яких суд може задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору.
У зв'язку із цим слід зробити висновок, що норми частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» містять вичерпний перелік підстав, за яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення/звільнення сплати судового збору.
Отже, звільнення від сплати судового збору може мати місце лише за наявності вищезазначених умов.
За приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.
Тому, оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів.
Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Отже, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Позивачем на підтвердження майнового стану долучено : довідку щодо нарахування пенсії з серпня 2023 року по січень 2024 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.02.2024 року.
Водночас, жодних доказів, зокрема (банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, про відсутність доходів , про відсутність майна, тощо) на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі не додані до позовної заяви.
Отже, викладені позивачем обставини не є достатньою та належною правовою підставою для звільнення від сплати судового збору в розумінні положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Окрім того, відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Доказів на підтвердження того, що позивач є особою з інвалідністю I та II груп, до позову не долучено.
Таким чином, для виправлення недоліків позовної заяви, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. та надати суду документ про сплату судового збору у відповідному розмірі. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі.
У відповідності до приписів ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення який не може перевищувати десяти днів з дня вручення у хвали про залишення позовної заяви без руху.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулась із позовною заявою.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути вищевказані недоліки зазначені в мотивувальній частині ухвали, та подати до суду позовну заяву в новій редакції з усуненими недоліками та з дотриманням вимог ст. ст. 160,161 КАС України, та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості учасників справи, які повинні бути належним чином завірені, квитанцію про сплату судового збору.
Після усунення недоліків заяви документи до суду направляти із обов'язковою вказівкою на номер справи та зазначенням прізвища судді, яким постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 160,161, 169, 294 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії АА № 101062 від 21.02.2017 року ? залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків, який не перевищує пяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п.1 ч.4 ст.169 КАС України та ч.2 ст. 123 КАС України ..
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду, а в разі не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута.
Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца