Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/100/24
06.02.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про вчинення певних дій.
Позовні вимоги мотивує тим, що у травні 2019 року до позивача звернувся громадянин ОСОБА_2 за правовою допомогою у кримінальному провадженні № 12018070080001267 в якому останньому, як працівнику поліції, було пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України.
З тих пір, і аж до червня 2023 року, позивач захищав відповідача у вищевказаному кримінальному провадженні поки не розірвав із ним украдений договір про надання правової допомоги. Однією із підстав відмови від відповідача стало те, що той напередодні почав дивно вести себе (наприклад, всіляко намагався схилити позивача як захисника до того, щоб той гаранту вав йому результат, що неможливо, тому що адвокатам заборонено гарантувати будь-який результат) - і це коли суд вже майже завершив судовий розгляд кримінальної справи №299/3546/19 (кримінального провадження № 12018070080001,267) щодо нього, коли стало зрозуміло, що його можуть виправдати.
Знаючи, що відповідач колишній працівник поліції (позивач вів справу відповідача по його поновленню на роботі в Національній поліції України, звідки його звільнили в зв'язку з пред'явленням йому підозри у вищевказаному кримінальному провадженні. Відповідача поновлено на роботі на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року в адміністративній справі № 260/1188/19), який у силу своєї роботи має знати законодавство і відповідно розуміти, що він робить, позивач припускає, що відповідач хотів вирішити свої проблеми за рахунок позивача.
Після розірвання з відповідачем договору про надання правової допомоги сторони більше не спілкувались.
Однак через більш як півроку, 03 січня 2024 року близько 13-ї години 20 хвилин відповідач без позивача дозволу приїхав до будинку його родини.
У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з метою припинення втручання відповідача у його право на повагу до приватного життя, яке відповідач вчиняє шляхом сталкінгу (незаконного збирання конфіденційної інформації про позивача (про місцезнаходження будинку позивача родини), приїзду без позивача дозволу до будинку його родини).
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив такі задоволити.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Судом встановлено, що 03 січня 2023 року близько 13-ї години 20 хвилин відповідач без позивача дозволу приїхав до будинку його родини.
Зазначене підтверджується фотографіями з камери відеоспостереження
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною другою статті 274 ЦК України обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними. Відповідно до частини першої статті 288 ЦК України фізична особа має право на свободу.
Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та пс іхотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу (ч. 2 ст. 288 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 301 ЦК України фізична особа має право на особисте життя.
Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб (ч. 2 ст. 301 ЦК України).
Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (ч. 3 ст. 301 ЦК України).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 04 грудгя 2018 року в справі «Якушев проти України» (Yakushev v. Ukraine) в пункті 22 вказав, що хича основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов'язання можуть існувати позитивні зобов'язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного житті. Ці зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У судовому засіданні доведено, що дійсно відповідач ОСОБА_2 03 січня 2024 року близько 13-ї години 20 хвилин дозволу позивача приїхав до будинку його родини.
Відповідачем ця обставина підтверджена у судовому засіданні, а позовна вимога ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача по справі ОСОБА_2 припинити втручання у право на повагу до його приватного життя та припинити його переслідування не заперечено.
В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до приписів ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем доведено належними, допустимими та достатніми доказами на підставі яких суд дійшов до беззаперечного висновку про те, що відповідач дійсно втручається у приватне життя позивача шляхом сталкінгу (незаконного збирання конфіденційної інформації про позивача (про місцезнаходження будинку позивача родини), приїзду без позивача дозволу до будинку його родини), у зв'язку з чим приймає рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 267, 268, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 припинити втручання у право ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 на повагу до його приватного життя, зокрема, припинити його переслідування.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 08.02.2024 року.
ГоловуючийВ. Р. Трагнюк