07 лютого 2024 року
м. Київ
справа №813/7982/14
адміністративне провадження №К/990/3840/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адокатка Василик Юлія Мирославівна, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 813/7982/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, Генерального прокурора України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Генерального прокурора України, Генеральної прокуратури України, прокуратури Львівської області, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1498к; поновити позивача на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Львівської області з 24 жовтня 2014 року; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року; зобов'язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №813/7982/14, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1498к; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Львівської області; зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року до 17 червня 2021 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено, касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року в частині зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року до 17 червня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року залишено без змін.
Верховний Суд вказав на необхідність визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та звернув увагу, що суд, при визначенні розміру такого заробітку, повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню з відповідача, та вказати з якого саме відповідача підлягає стягненню така сума.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №813/7982/14 стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року до 17 червня 2021 року включно у розмірі: 3569093,70 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 813/7982/14 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ: 02910031) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 17 червня 2021 року в розмірі 917 593 (дев'ятсот сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) гривні 51 копійка.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, адвокатка позивача звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 25 січня 2024 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 813/7982/14 скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 при ухваленні рішення після втрати його чинності у справах щодо звільнення на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України (з підстав, передбачених ЗУ «Про очищення влади».
Водночас, правильно пославшись по тексту касаційної скарги на те, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах від 13 лютого 2023 року у справі №813/8042/14, від 23 березня 2023 року у справі №826/18269/14, від 14 вересня 2023 року у справі №813/7874/14 висловлював позицію щодо застосування пункту 10 розділу ІV Порядку № 100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення, в яких рішення ухвалено після втрати чинності зазначеного пункту Порядку №100, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в порушення вимог статті 330 КАС України вказаного пункту не зазначив.
Разом з цим, Суд зауважує, що одночасне посилається скаржника на такі підстави касаційного оскарження судового рішення, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є взаємовиключними обставинами.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, скаржнику необхідно уточнити, на яку саме підставу касаційного оскарження заявник посилається та чітко зазначити пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункт частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адокатка Василик Юлія Мирославівна, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 813/7982/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, Генерального прокурора України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду