07 лютого 2024 року
м. Київ
справа №520/12650/23
адміністративне провадження № К/990/3728/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі №520/12650/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати індексації та перерахунку розміру виплаченого грошового забезпечення при звільненні; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити неналежні суми індексації грошового забезпечення за період з березня 2015 року до березня 2018 року, з використанням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачені суми грошового забезпечення та інших виплат, належних при звільненні, у зв'язку з невірним визначенням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з 29 січня 2020 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати індексації та перерахунку розміру виплаченого грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплатити суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з березня 2015 року до березня 2018 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплатити недоплачені суми грошового забезпечення та інших виплат, належних при звільненні ОСОБА_1 , у зв'язку з невірним визначенням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з 29 січня 2020 року.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року по справі № 520/12650/23 змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення в такій редакції: "зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29 січняч 2020 року до 4 червня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, інших видів грошового забезпечення, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до Постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року по справі № 520/12650/23 залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 25 січня 2024 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі №520/12650/23 скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу).
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Як слідує з оскаржуваних судових рішень, позивач був призваний Московським РВК м. Харків на військову службу по мобілізації і проходив її у Харківському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді старшого водія групи автомобільної техніки взводу забезпечення. Спір у цій справі в межах апеляційного перегляду виник, в тому числі, у зв'язку із ненарахуванням та невиплатою відповідачем позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу справою незначної складності.
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та ставить під сумнів правильність віднесення судами попередніх інстанцій цієї справи до категорії справ незначної складності.
У цьому контексті Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, тільки те, що справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження).
Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає відповідач, немає.
За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).
Скаржником не викладено обставин, які свідчили б про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Відтак, скаржник належним чином не обґрунтував підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі №520/12650/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду