07 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 595/1874/23 пров. № А/857/23547/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Кардаш В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року у справі №595/1874/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Тхорик І. І.,
час ухвалення додаткового рішення - 21.11.2023 року,
місце ухвалення додаткового рішення - м. Бучач,
дата складання повного тексту додаткового рішення - 21.11.2023 року,
Позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., звернулася в суд з позовом до відповідача - ГУНП в Тернопільській області, в якому просила скасувати постанову серії ЕАТ №7856200, винесену 02 жовтня 2023 року, згідно з якою на неї накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та провадження у справі закрити.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області позов задоволено. Постанову серії ЕАТ №7856200 від 02 жовтня 2023 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн на ОСОБА_1 , винесену поліцейським СРПП ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Гуцул С.С., скасовано, а провадження у справі закрито.
Представник позивача Ковалівський Б. В. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №595/1874/23, у якій просив стягнути із Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
17 листопада 2023 року від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких останній просить у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити, покликаючись на те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, однак позивачем не додано до матеріалів позовної заяви жодного документу, який би підтверджував витрату ним суми в розмірі 5000,00 грн на отримання правової. За наведених обставин, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову, що не повинно призводити до безпідставного збагачення. Вказав, що заявлений представником позивача розмір судових витрат на правову допомогу є значно завищеним відповідно до критеріїв розумності, неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг.
Додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, однак позивачем не додано до матеріалів справи жодного рахунку на оплату, банківського документу про оплату послуг, тобто фактичної оплати послуг про надання правничої допомоги не було. Вказує, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності. Крім того, звертає увагу на те, що справа розглянута без участі сторін, є незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом також неможливо визнати занадто об'ємним, так як позов є шаблонним. За наведених обставин, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову. Просить скасувати додаткове судове рішення та прийняти нове судове рішенням, яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, представник відповідача у апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без їхньої участі, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Задовольняючи частково заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи характер спірних правовідносин, нескладність даної категорії справ, її типовість та обсяг необхідних послуг, наданих адвокатом, а також пропорційність, розумність та співмірність розміру судових витрат до предмета спору, необхідно зменшити розмір судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, витрати понесені позивачем на правову допомогу складають 5000 (п'ять тисяч) гривень, що підтверджується ордером серії ВО №1053571 про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Ковалівським Б. В. Богачук Ю. І. від 10 жовтня 2023 року; Договором про надання юридичної (правничої) допомоги представництва інтересів та ведення справ в суді №41 від 02 жовтня 2023 року, укладеним між адвокатом Ковалівським Б. В. та Богачук Ю. І.; додатковою угодою №1 до Договору про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2023 року, згідно з якою сторони встановили, що розмір вартості наданої адвокатом клієнту професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, з врахуванням вивчення матеріалів справи та значення справи для клієнта, є фіксованою та становить 5000,00 грн; актом прийому-передачі наданих правничих послуг до Додаткової угоди №1 від 02 жовтня 2023 року, відповідно до якого встановлено фіксовану вартість правничих послуг у суді першої інстанції у розмірі 5000,00 грн, зазначено, що адвокатом понесено наступні прямі витрати у вказаній справі: підготовку позовної заяви, подання позовної заяви до суду, вивчення судової практики, надання консультацій з правових питань та моніторинг руху справи, підготовка та надіслання адвокатського запиту, представництво в суді першої інстанції.
Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
П.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: Договір про надання юридичної (правничої) допомоги представництва інтересів та ведення справ в суді №41 від 02 жовтня 2023 року; додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2023 року; акт прийому-передачі наданих правничих послуг до Додаткової угоди №1 від 02 жовтня 2023 року.
Зі змісту акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 02 жовтня 2023 року вбачається, що адвокатом надано такі послуги: підготовку позовної заяви, подання позовної заяви до суду, вивчення судової практики, надання консультацій з правових питань та моніторинг руху справи, підготовка та надіслання адвокатського запиту, представництво в суді першої інстанції. Загальна вартість наданих послуг встановлена у фіксованому розмірі та складає 5000,00 грн (а.с.12).
Щодо доводів апелянта про те, що до матеріалів справи не додано документу про оплату послуг, тобто фактичної оплати послуг про надання правничої допомоги не було, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, що узгоджується із рішенням ЄСПЛ «Бєлоусов проти України», за яким навіть несплата адвокатського гонорару, обумовленого договірними зобов'язаннями, свідчить про те, що витрати за таким гонораром є «фактично понесеними».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 13 грудня 2023 року у справі №160/17139/20.
Крім того, у доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що вказана справа не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а сам обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, підготування позовної заяви та надання консультації у цій справі не потребувало значних зусиль та часу, тому вважає, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн не є співмірним.
З аналізу наведених вище правових норм щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, а також враховуючи заперечення протилежної сторони.
Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було правильно проаналізовано долучені документи про надання правової допомоги та надано їм правову оцінку.
Колегія суддів зауважує, що вказана справа є справою незначною складності, справа розглянута без участі сторін, а тому написання позовної заяви, підготовка та подання клопотання не потребувало додаткових зусиль та знань. Таким чином, колегія суддів, враховуючи доводи апелянта, вважає, що сума 2000 грн у вказаній категорії справи є завищеною.
Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 750,00 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів вважає частково підставними та обґрунтованими, враховуючи наведені вище мотиви.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку про зміну додаткового судового рішення у частині визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Керуючись ст.132, 134, 139, 143, 229, 242, 252, 268, 271, 272, 286, 315, 316, 317, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити частково.
Додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року у справі №595/1874/23 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини додаткового рішення у наступній редакції:
“Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 750 (сімсот п'ятдесят) гривень у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.”.
У решті додаткове рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року у справі №595/1874/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 07 лютого 2024 року.