Справа № 420/3366/24
05 лютого 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» (код ЄДРПОУ 08734546) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
31 січня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 31.01.2024) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій представник позивача просить суд:
поновити строк для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів;
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі у порядку спрощеного провадження;
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» щодо не складення оновленої довідки та не включення в довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року для перерахунку пенсії ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення;
зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року для перерахунку пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161,172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві представник позивача щодо строку звернення до суду з позовом посилається на висновки, викладені Верховним судом у низці постанов та висновки, викладені у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 року у справі №420/13645/23, та зазначає, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме з дня відмови ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», тобто 29 січня 2024 року.
З матеріалів, доданих до позовної заяви вбачається, що довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року видана відповідачем 07.05.2021 року.
Позов у даній справі поданий 31.01.2024 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дати видачі довідки від 07.05.2021 року, про поважність причин пропуску строку не повідомляється, навпаки, обґрунтовується, що строк не пропущений.
Посилання представника позивача на висновки, наведені П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.09.2023 року у справі №420/13645/23 підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду слугувати не спроможні, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, таких висновків саме у подібних правовідносинах заявником не наведено.
Суд відхиляє посилання позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зазначених у позовній заяві, оскільки правові позиції щодо застосування норм КАС України стосовно підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягають застосуванню автоматично, не мають універсального характеру, без урахування обставин конкретної справи, що розглядається судом, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №154/3029/14-ц, і ця позиція є актуальною, що має враховуватися судом.
Згідно ч.ч.5,6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже виходячи із змісту ч.ч.5.6 ст.13 цього Закону висновки Верховного Суду в окремих постановах враховуються, а не є обов'язковими для судів інших інстанцій, що узгоджується з положеннями ч.5 ст.242 КАС України.
Суд звертає увагу, що у нормах КАС України наводиться поняття «зразкова справа», «типова справа», висновки Верховного суду у яких згідно із положеннями ч.3 ст.291 цього Кодексу мають враховуватися іншими судами за наявності ознак типової справи (п.4 ч.8 ст.290 КАС України).
Наведені представником позивача приклади судової практики Верховного Суду таким ознакам не відповідають, стосуються правовідносин, що не є подібними до спірних.
За матеріалами позовної заяви позивачу 07.05.2021 року було видано довідку про розмір його грошового забезпечення станом за листопад 2019 року, у довідці відсутні суми індексації грошового забезпечення, проте за видачею оновленої довідки позивач звернувся до відповідача лише15.01.2024, та отримав оскаржувану відмову, хоча підстави для такого звернення виникли ще у травні 2021 року.
Про те, що у Довідці від 07.05.2021 року не зазначені суми індексації грошового забезпечення позивач дізнався ще у травні 2021 року, а його звернення до відповідача у січні 2024 року оцінюється судом як спроба створити умови для зміни порядку обчислення строку звернення до суду з позовом.
Поряд із цим, позиція позивача є непослідовною, оскільки одночасно обґрунтовується тим, що строк розпочав перебіг з дати відмови відповідача від 29.01.2024 року, але супроводжується проханням поновити цей строк.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
У даному випадку ймовірність допущення судового процесу у безладний рух суд вважає можливим, оскільки покликання представника позивача на те, що строк не є пропущеним, з високою долею вірогідності може бути оспорено відповідачем.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є поважними, а подана заява про поновлення строку не містить зазначення поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин позов має бути залишений без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» (код ЄДРПОУ 08734546) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.
Копію ухвали невідкладно направити позивачеві (ч.6 ст.169 КАС України).
Ухвала окремо оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.М. Аракелян