Справа № 420/33092/23
05 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся адвокат Масловський Микола Олександрович, діючий в інтерасах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач ГУ ПФУ в Одеській області), у якому, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 мінімальної пенсії по інвалідності, як інваліду ІІ групи, з числа рядового складу, згідно до ст. 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ, та деяких інших осіб” у розмірі 120 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, за період часу з 26 вересня 2019 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 мінімальну пенсію по інвалідності як інваліду ІІ групи з числа рядового складу, згідно до ст. 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ, та деяких інших осіб” тобто у розмірі 120 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, за період часу з 26 вересня 2019 року.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних вимог представник позивач вказує, 06.12.1981 року у військовій частині НОМЕР_1 , розташованої в АДРЕСА_1 , позивач прийняв присягу у військах ПВО. Під час проходження військової служби та маючи військове звання рядовий захворів і в лютому 1982 року був комісований на підставі свідоцтва про хворобу № 304/460 від 09.02.1982 року, виданого Військово-лікарською комісією 114 Окружного військового госпіталю. Отримавши в подальшому, ІІ групу інвалідності безстроково, у період з 09.02.1982 року по 26.09.2019 рік в Центральному об'єднані управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі позивач отримував пенсію по інвалідності на підставі Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. 26 вересня 2019 року рішенням Центрального об'єднання управління ПФУ в м. Одесі позивача переведено на пенсію по інвалідності 2-ї групи з особистим статусом інвалід Армії у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII, призначивши розмір пенсії з розрахунку 60 % відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII. Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 05.10.2023 р. про перерахунок його пенсії на підставі ч. 3 ст. 22 Закону № 2262-XII, оскільки він отримав інвалідність будучи солдатом в званні рядового, а тому мінімальний розмір пенсій по інвалідності повинен розраховуватися із розрахунку 120 відсотків. Проте, відповідач листом від 16.11.2023 року протиправно відмовив у такому перерахунку його пенсії, що стало підставою звернення до суду.
29.12.2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлені статтею 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім цієї статті, починаючи з 2023 року, щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Позивач отримує пенсію по інвалідності II групи внаслідок каліцтва/захворювання, отриманого в період проходження військової служби, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, яка обчислена згідно із Законом № 2262-ХІІ в розмірі 60 % втрати працездатності від середньомісячної заробітної плати 8386,55 грн., та її розмір становив 5031,93 грн. (8386,55*60%). З 01.03.2023 розмір пенсії позивача перераховано із середньомісячної заробітної плати 10 038,70 грн. (проіндексований на 1,197 з 01.03.2023), та встановлено на рівні 6 023,22 грн. (10038,70 грн.*60%). Оскільки розмір пенсії позивача становить більше ніж 4396,00 грн., то проводити перерахунок пенсії згідно статті 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (як зазначено в зверненні) немає підстав. Крім того, відповідач вказує, що Позивач звернувся в 2023 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 26.09.2019 року, а тому Позивачем було пропущено строки, встановленні ст. 122 КАС України, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду відповідно до ст. 240 КАС України.
26.12.2023 року представником позивача надана до суду відповідь на відзив, в якій вказує, що реальний розмір пенсії, позивач встановив лише після надання 16 листопада 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення від 26 вересня 2019 року. Отже, строк звернення до суду не пропущений і має відраховуватися з дати отримання документів для визначення реального (очікуємого) розміру пенсії позивача, а саме від дати відповіді відповідача за № 600-31220/Р-02/8-1500/23 від 16.11.2023 року. Тобто, без остаточної відповіді суб'єкта владних повноважень (Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області) не можливо звернутися до суду за захистом порушених прав так як не відомо чи ці права будуть порушені взагалі, чи будуть усунуті самостійно суб'єктом владних повноважень до звернення до суду.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04.12.2023 року справу прийнято до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до законодавства СРСР про загальний військовий обов'язок” був призваний на військову службу.
06.12.1981 року у військовій частині НОМЕР_1 , розташованої в АДРЕСА_1 , прийняв присягу у військах ПВО.
09.02.1982 р. на підставі свідоцтва про хворобу № 304/460 від 09 лютого 1982 року виданого Військово-лікарською комісією 114 Окружного військового госпіталю ОСОБА_1 було визнано непридатним для проходження військової служби.
Відповідно до виписки з акту ВТЄК Сер. ВТЄ-7 № 019727 з 23.08.1993 року позивач визнаний інвалідом ІІ групи безстроково. (а.с.16зв.)
З 09.02.1982 року позивач отримував пенсію по інвалідності ІІ групи на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
26.09.2019 року рішенням Центрального об'єднання управління ПФУ в м. Одесі № 951050116930 у зв'язку переходом на іншу пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії в розмірі 60 % втрати працездатності від середньомісячної заробітної плати. (а.с.18зв.)
05.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив, зокрема провести перерахунок пенсії із розрахунку 120 відсотків на підставі ст. 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. в редакції Закону № 2040-ІХ від 15.02.2022, та виплатити різницю в пенсії після проведення перерахунку пенсії. (а.с.17-18)
16.11.2023 року ГУ ПФУ в Одеській області листом № 37600-31220/Р-1500-23 повідомило позивача, що згідно ст. 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються, зокрема, іншим особам з інвалідністю з числа рекрутів, солдатів строкової служби II групи - 4396 гривень. Позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, обчислену згідно ст. 21 цього Закону в розмірі 60% втрати працездатності від середньомісячної заробітної плати 8386,55 грн., та її розмір становив 5031,93 грн. (8386,55*60%). Згідно з частиною 2 статті 42 Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та постановами Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 та від 24.02.2023 № 168 з 01.03.2023 проведено перерахунок пенсій, суть якого полягає в застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчисленні в розмірі 1,197. На зазначених підставах розмір пенсії позивача з 01.03.2023 перераховано із середньомісячної заробітної плати 10038,70 грн. (проіндексований на 1,197 з 01.03.2023), та встановлено на рівні 6023,22 грн. (10038,70 грн.*60%). Оскільки розмір пенсії позивача становить більше ніж 4396,00 грн., то проводити перерахунок пенсії згідно статті 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (як зазначено в зверненні) немає підстав. (19-19а)
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправними дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV ( далі - Закон № №1058-IV), яким передбачено, зокрема
- відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. ( частина перша статті 9 Закону № №1058-IV),
- особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. ( стаття 10 Закону № №1058-IV),
- для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. ( частина друга статті 42 Закону №1058-IV)
- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. ( абзац 1 частини третьої статті 45 Закону №1058-IV)
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2262-XII), який передбачає, зокрема,
- пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби….. ( стаття 18 Закону № 2262-XII),
- залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:
а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби. (стаття 20 Закону № 2262-XII),
- пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку). ( стаття 21 Закону № 2262-XII)
- мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються: особам з інвалідністю внаслідок війни з числа рекрутів, солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 5025 гривень, II групи - 4610 гривень, III групи - 4396 гривень;
іншим особам з інвалідністю з числа рекрутів, солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 4605 гривень, II групи - 4396 гривень, III групи - 4186 гривень;
особам з інвалідністю з числа старших солдатів, старших матросів, сержантського і старшинського складу строкової служби - у розмірі 110 відсотків, з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського і старшинського складу, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони, осіб молодшого складу Національної поліції, Служби судової охорони, Національного антикорупційного бюро України - 120 відсотків, з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони, осіб середнього і вищого складу Національної поліції, Служби судової охорони - 130 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для осіб з інвалідністю з числа рекрутів, солдатів і матросів строкової служби. ( частина перша статті 22 Закону № 2262-XII)
- розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім цієї статті, починаючи з 2023 року, щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ( частина друга статті 22 Закону № 2262-XII)
- пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ( частина 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ)
- особам із числа військовослужбовців строкової служби, які до призову на строкову військову службу та після звільнення з військової служби не працювали і не перебували на військовій службі за контрактом, та членам їх сімей пенсії встановлюються у мінімальних розмірах, передбачених відповідно статтями 22 і 37 цього Закону. ( частина 2 статті 43 Закону № 2262-ХІІ)
VI. Оцінка суду.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час проходження військової служби в рядах Радянської армії у період з листопада 1981 р. по лютий 1982 р. позивач мав військове звання рядовий солдат, проте через хворобу був комісований в Радянської армії на підставі свідоцтва про хворобу № 304/460 від 09.02.1982 року, виданого Військово-лікарською комісією 114 Окружного військового госпіталю.
В подальшому, набувши інвалідність ІІ групи безстроково, позивач з 09.02.1982 року отримував пенсію по інвалідності на підставі Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
У зв'язку з переходом на пенсію по інвалідності згідно Закону № 2262-ХІІ, рішенням Центрального об'єднання управління ПФУ в м. Одесі від 26.09.2019 року № 951050116930 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по інвалідності ІІ групи у розмірі 60 % від середньомісячної заробітної плати відповідно до положень статті 21 та частини 1 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ.
Позивач вважає, що при здійсненні перерахунку його пенсії по інвалідності, відповідач повинен був застосувати норми абзацу четвертого ст. 22 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено мінімальні розміри пенсій по інвалідності особам з інвалідністю з числа військовослужбовців рядового складу з розрахунку 120 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для осіб з інвалідністю з числа рекрутів, солдатів і матросів строкової служби, оскільки він не проходив строкову службу і тому мінімальна пенсія по інвалідності іншим особам з інвалідністю з числа солдатів строкової служби II групи - 4396 гривень на нього не розповсюджується.
Вирішуючи дане спірне питання суд враховує наступне.
Статтею 21 Закону № 2262-ХІІ визначено розміри пенсій по інвалідності, зокрема, пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах, іншим інвалідам II групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Поряд з цим, за приписами ст. 22 Закону № 2262-ХІІ встановлено мінімальні розміри пенсій по інвалідності.
При цьому, мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються, зокрема, особам з інвалідністю з числа військовослужбовців рядового складу з розрахунку 120 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій.
Отже, ст. 21 Закону № 2262-ХІІ визначає порядок розрахунку пенсії у відсотковому відношенні від заробітку, а ст. 22 цього Закону, в свою чергу, встановлює мінімальний розмір пенсії, тобто визначає величину у відсотковому відношення від прожиткового мінімуму, від якої пенсія не може бути меншою, а відтак вказаними статтями одночасно врегульовано порядок обрахунку розміру пенсії, а також мінімальний її розмір.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №361/1849/16-а адміністративне провадження №К/9901/45362/18 щодо застосування вказаних норм Закону № 2262-ХІІ в подібних правовідносинах.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивачу проведено перерахунок його пенсії згідно ст. 21 Закону № 2262-ХІІ в розмірі 60 % втрати працездатності від середньомісячної заробітної плати 8 386,55 грн., та її розмір становив 5 031,93 грн. (8386,55*60%), що не є меншим, від мінімального розміру, передбаченого абзацем третім частини 1 статті 22 Закону № 2262-XII.
Крім того, з 01.03.2023 розмір пенсії позивача перераховано із середньомісячної заробітної плати 10 038,70 грн. (проіндексований на 1,197 з 01.03.2023), та встановлено на рівні 6 023,22 грн. (10038,70 грн.*60%) відповідно до абзацу четвертого ст. 22 Закону № 2262-XII, якою визначено, що розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім цієї статті, починаючи з 2023 року, щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, вказане свідчить про те, що відповідачем обчислено розмір пенсії позивача згідно положень ст. 21 Закону № 2262-ХІІ, мінімальний розмір якої, з урахуванням надбавок і доплат, відповідає вимогам ст. 22 цього Закону.
Щодо твердження позивача про те, що він не проходив строкову службу у період з листопада 1981 р. по лютий 1982 р., то суд вважає його помилковим з огляду на таке.
На момент призову та звільнення позивача з військової служби діяв Закон СРСР “Про загальний військовий обов'язок” від 12.12.1967 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними Указами Президії ВР СРСР від 17.12.1980 р. - Відомості ВР СРСР, 1980, N 52, ст. 1121).
Так, відповідно до ст. 5 Закону СРСР “Про загальний військовий обов'язок” військова служба складається із дійсної військової служби та служби у запасі Збройних Сил СРСР.
Згідно зі ст. 8 Закону СРСР “Про загальний військовий обов'язок” військовослужбовці та військовозобов'язані поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів та офіцерський склад. Офіцерський склад Збройних Сил СРСР поділяється на: молодший офіцерський склад (від молодшого лейтенанта до капітана включно та їм рівні); старший офіцерський склад (від майора до полковника, включно та їм рівні); вищий офіцерський склад (генерали, адмірали та маршали).
Солдати, матроси, сержанти та старшини, що проходять дійсну військову службу в межах строків, встановлених цим Законом, вважаються такими, що перебувають на дійсній строковій військовій службі, а ті, хто проходить дійсну військову службу, понад встановлених Законом строків - тими, хто перебуває на дійсній надстроковій військовій службі.
Оскільки позивач проходив військову службу в рядах Радянської армії рядовим, то відповідно до норм чинних на момент призову та звільнення позивача з військової служби, він вважається таким, що проходив строкову службу.
Натомість, положення абзацу 4 статті 22 Закону № 2262-ХІІ не розповсюджуються на військовослужбовців строкової служби при встановленні мінімального розміру пенсій по інвалідності з числа військовослужбовців рядового складу з розрахунку 120 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає помилковою позицію позивача щодо наявності підстав для перерахунку його пенсії з урахуванням мінімального розміру пенсії по інвалідності із розрахунку 120 відсотків, відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), передбаченого абзацем четвертим статті 22 Закону № 2262-ХІІ.
Оскільки на момент спірного перерахунку пенсії, позивач є інвалідом ІI групи внаслідок каліцтва/захворювання, отриманого в період проходження військової служби, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, з числа солдатів строкової служби, то суд вважає, що при перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку переходом на іншу пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII пенсійним органом у рішенні від 26.09.2019 р. № 951050116930 правомірно застосувані положення абзацу третього ст. 22 цього Закону, якими передбачено мінімальні розміри пенсій по інвалідності з числа інших осіб з інвалідністю з числа солдатів II групи - 4 396 гривень, а також норми статті 21 та частини 1 статті 43 цього щодо відсоткового відношення від прожиткового мінімуму, від якої пенсія не може бути меншою, ніж це передбачено статею 22 Закону № 2262-XII.
Відтак, суд погоджується з відповідачем, що оскільки на момент перерахунку пенсії позивача ( 26.09.2019 р.) розмір перерахованої пенсії склав 5 031,93 грн., що становить більше ніж мінімальний розмір пенсії 4 396,00 грн. згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону № 2262-XII, то відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача з огляду на обставини, викладені в його заяві від 05.10.2023 року.
Щодо позиції відповідача про необхідність залишення заявленого позову без розгляду у зв'язку пропуском позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки про порушення своїх прав щодо відмови у нарахування та виплати мінімальної пенсії по інвалідності, як інваліду ІІ групи, з числа рядового складу, згідно з ст. 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ, та деяких інших осіб” у розмірі 120 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для осіб з інвалідністю з числа рекрутів, солдатів і матросів строкової служби, з урахуванням виплачених сум, позивач дізнався після отримання листа ГУ ПФУ в Одеській області датованого 16.11.2023 р. та доданих до нього перерахунків пенсії, а до суду з даним позовом позивач звернувся у грудні 2023 року, то суд вважає, що підстави для залишення заявленого позову без розгляду відсутні.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволені позову та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
.