05 лютого 2024 рокусправа № 380/20498/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І., розглянув у письмовому провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, видане 24.05.2023 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити такий перерахунок..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримує пенсію у за віком.
Позивачка зазначає, що вона зверталася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про перехід/перерахунок з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (за померлого батька ОСОБА_2 ). Позивачка вважає, що вона має право на пенсію по втарті годувальника, оскільки здійснювала постійний догляд за батьком, що підтверджується повідомленням №6482 Залізничного відділу соціального захисту від 22.10.2012. Також зазначає, що вона проживала разом з батьком та перебувала на його утриманні, що підтверджується актом від 13.12.2012 року, складеним представниками ЛКП «Богданівка». Однак, ГУ ПФ України у Київській області прийняло Рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що до заяви про перерахунок пенсії не додані документи, які підтверджували б, що ОСОБА_1 має інвалідність з дитинства.
Позивачка вважає, рішення Рішення про відмову у перерахунку пенсії протиправним, оскільки ГУ ПФ у Київській області застосувало Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», залишивши поза увагою норми спеціальних законів, які регулюють спірні правовідносини, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», розумінні якого вона є непрацездатною дитиною особи, звільненої з військової служби, бо її батько отримував неп сію саме на підставі згаданого Закону. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 04.09.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.11.2023 про залучення другого відповідача суд постановив залучити до участі у справі №380/20498/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) та встановив строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому, зокрема, зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки за змістом абзацу 1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка не є непрацездатним членом сім'ї свого батька, оскільки непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Позивачка є особою 1954 р.н., отже вона не є дитиною у розумінні цього Закону.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Суд встановив таке.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
30.03.2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львіській області із заявою про проведення перерахунку пенсії «перехід на інший вид пенсії», а саме на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон №1058).
Згідно з підпунктом 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі також Порядок 22-1) встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто документи додані до заяви ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії від 07.04.2023 з тих підстав, що позивачка не надала документи, які б підтверджували, що вона має інфвалідність з дитинства.
Позивачка не погодилася з таким рішенням ГУ ПФ у Київській області, просить скасувати це рішення, тому й звернулася з позовм до суду.
Надаючи оцінку обставинам справи та доказам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскаржуване у цій справі рішення приймав відповідач, ГУ ПФ України у Київській області, відповідно до підпункту 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі також Порядок 22-1), яким встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Стаття 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон 1058) визначає умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, відповідно до цієї статті пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
7. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
8. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Суд встановив, що позивачка є непрацездатною особою, отримує пенсію за віком. Суд також встановив, що батько позивачки отримував пенсію відповідно до Закону 1058.
Тому оцінюючи оскаржуване у цій справі рішення, суд застосовує норми саме Закону 1058.
Позивачка вважає, що вона має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, як непрацездатний член сім'ї померлого годувальника, а саме як дитина, яка перебувала на повному утримані свого батька ОСОБА_2 , з яким разом проживала до його смерті та за яким здійснювала догляд. Позивачка наголошує, що пенсія її батька була основним та постійним джерелом доходу та засобом існування.
Що стосується того, що позивачка має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, як непрацездатний член сім'ї померлого годувальника, а саме як дитина, то такий аргумент позивачки є безпідставним, оскільки позивачка в розумінні ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» не є дитиною. Позивачка могла б претендувати на пенсію у зв'язку з втратою годувальника лише в тому разі, якби вона була інвалідом з дитинства, тобто якби їй було призначено пенсію по інвалідності до досягнення нею 18 років. Доказів, які б підтверджували цю обставину позивачка суду не надала.
Таким чином, суд погоджується з оскаржуваним у цій справі Рішенням ГУ ПФ України у Київській області, що позивачка не має права на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Щодо аргументу позивачки, що пенсія її батька була основним та постійним джерелом доходу та засобом існування, на підставі чого позивачка робить висновок, що вона була на повному утриманні померлого годувальника, то позивачка не подала суду жодних доказів, які б підтверджували б цю обставину, зокрема довідки про встановлення факту перебування на утриманні чи судового рішення про встановлення такого факту.
Позивачка також не подала до суду доказів, що вона подавала документи, які підтверджують факт перебування її на повному утриманні померлого батька та одержання від померлого допомоги, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, - до органу Пенсійного фонду при зверненні із заявою від 30.03.2023 про перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Більше того, як видно з листа Управління соціального захисту Львівської міської ради від 04.08.2023, позивачка перебувала на обліку як одержувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги - батькові ОСОБА_2 2021 р.н. з 19.07.2012 до 01.01.2013 (по місяць, наступний за місяцем смерті батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2).
Таким чином зазначена обставина навпаки спростовує аргумент позивачки, що вона перебувала на повному утриманні свого батька до його смерті, оскільки надавала соціальну допомогу своєму батькові та отримувала відповідну компенсаційну виплату.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 04.09.2023 суд постановив задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Тому, відповідно до ст.139 КАС України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.