про закриття провадження у справі
07 лютого 2024 року 826/2852/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Білогородської сільської ради, треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень,
26.08.2016 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - відповідач-1), Білогородської сільської ради (надалі - відповідач-2), треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (надалі - третя особа-1), ОСОБА_3 (надалі - третя особа-2), в якому просить суд:
- визнати незаконними та скасувати рішення про затвердження технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 3222480400:06:009:0136 площею 1,835га, про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0136 за ОСОБА_2 , про затвердження технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 3222480400:00:900:5500 площею 0,9175 га, про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480400:00:900:5500 за ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником земельної ділянки площею 9.1750 га кадастровий номер 3222480400:06:009:0150 за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, Білогородська сільська рада, проте у Кадастровій карті України на цю земельну ділянку повністю «накладено» земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:06:009:0136 площею 1,835га, яка рахується за третьою особою-1 (проте, право власності неї ні за ким не оформлено), та земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:00:900:5500 площею 0,9175 га, яка рахується за третьою особою-2, проте, право власності на неї ні за ким не оформлено. Також, позивач зазначає, що він придбав у третьої особи-1 земельні ділянки, в тому числі земельну ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0136, на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Рильською Л.С., реєстраційний номер 4436 та в подальшому позивачем було здійснено об'єднання земельних ділянок та утворено земельну ділянку площею 9.1750 га з кадастровим номером 3222480400:06:009:0150, тобто відповідач 1 був зобов'язаний в силу ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0136. Крім того, право власності на неї протягом десятиліття з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки ні за ким не оформлено, що на думку позивача є самостійною підставою для скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3222480400:06:009:0136.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 зобов'язано Білогородську сільську раду надати належним чином засвідчені копії всіх документів щодо: земельній ділянці за кадастровим номером 3222480400:06:009:0136 площею 1,835 га, належної ОСОБА_2 та земельній ділянці за кадастровим номером 3222480400:06:900:5500 площею 0,9175 га, належної ОСОБА_3 .
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
23.06.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано до розподяду судді Журавель В.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 04.07.2023 (суддя Журавель В.О.) прийнято до провадження адміністративну справу №826/2852/17 та призначено підготовче засідання.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_4 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 03.01.2024 №2-р/ка.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №826/2852/17 передано 15.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 адміністративну справу прийнято до провадження суддею Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07 лютого 2024 року об 12:30 год.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відповідно до програмного забезпечення Національна кадастрова система (далі-НКС), за допомогою якого здійснюється ведення Державного земельного кадастру (далі-ДЗК), земельна ділянка з кадастровим номером 3222480400:06:009:0150 площею 9,1750 га зареєстрована за гр. ОСОБА_5 . Право власності зареєстроване приватним нотаріусом Нотари О.І. 29.09.2017 за №22606315. Згідно даних ДЗК НКС земельна ділянка за кадастровим номером 3222480400:06:009:0136 площею 1, 8350 га обліковується за гр. ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастрового номером 3222480400:00:900:5500 площею 0,9175 га обліковується за гр. ОСОБА_3 . Відомості про вищезазначені земельні ділянки були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру у відповідності до п. 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Сторони у судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши всі обставини справи, суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Статтею 124 Конституції України установлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.
За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
За пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
З матеріалів справи вбачається та як зазначає позивач, що він є власником земельної ділянки площею 9.1750 га. кадастровий номер 3222480400:06:009:0150 за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, Білогородська сільська рада, проте, у Кадастровій карті України на цю земельну ділянку повністю «накладено» земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:06:009:0136 площею 1,835га, яка рахується за третьою особою-1 (проте, право власності неї ні за ким не оформлено), та земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:00:900:5500 площею 0,9175 га, яка рахується за третьою особою-2, проте, право власності на неї ні за ким не оформлено. Також, позивач зазначає, що він придбав у третьої особи-1 земельні ділянки, в тому числі земельну ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0136, на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Рильською Л.С., реєстраційний номер 4436 та в подальшому позивачем було здійснено об'єднання земельних ділянок та утворено земельну ділянку площею 9.1750 га з кадастровим номером 3222480400:06:009:0150, тобто відповідач 1 був зобов'язаний в силу ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0136. Крім того, право власності на неї протягом десятиліття з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки ні за ким не оформлено, що на думку позивача є самостійною підставою для скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3222480400:06:009:0136.
Проте, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що відповідно до програмного забезпечення Національна кадастрова система (далі-НКС), за допомогою якого здійснюється ведення Державного земельного кадастру (далі-ДЗК), земельна ділянка з кадастровим номером 3222480400:06:009:0150 площею 9,1750 га зареєстрована за гр. ОСОБА_5 . Право власності зареєстроване приватним нотаріусом Нотари О.І. 29.09.2017 за №22606315. Згідно даних ДЗК НКС земельна ділянка за кадастровим номером 3222480400:06:009:0136 площею 1, 8350 га обліковується за гр. ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастрового номером 3222480400:00:900:5500 площею 0,9175 га обліковується за гр. ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, станом на час розгляду даної справи у суді наявний спір щодо права власності (користування) на спірні земельні ділянки, які позивач вважає, що вони перебувають у його власності, а не у власності третіх (інших) осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Статтею 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно з частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Отже, суд зазначає, що у даному випадку є спір про право користування та володіння щодо земельних ділянок, площею 0,1644 га, кадастровими номерами: 3222480400:06:009:0150 площею 9,1750 га; 3222480400:06:009:0136 площею 1,8350 га; 3222480400:00:900:5500 площею 0,9175 га.
Суд звертає увагу, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Поряд з тим, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі №184/2470/13, в постанові від 06.06.2018 у справі №826/631/15.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №536/233/16-ц викладено правовий висновок про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що спір про визнання незаконними та скасування рішення про затвердження технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 3222480400:06:009:0136 площею 1,835га., про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480400:06:009:0136 за ОСОБА_2 , про затвердження технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 3222480400:00:900:5500 площею 0,9175 га, про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480400:00:900:5500 за ОСОБА_3 не є публічно-правовим, а є спором про цивільне право на земельні ділянки, які розглядаються за правилами цивільного або господарського судочинства в залежності від суб'єктного склад сторін.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що спір у даній справі не є публічно-правовим, отже провадження у справі слід закрити.
Крім того, суд звертає увагу, що правильне визначення юрисдикції є першочерговим при реалізації права на доступ до суду.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, вимагає визначення юрисдикції судового органу, який вправі здійснювати такий розгляд.
При цьому суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції. Зокрема, у п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» суд вказав, що словосполучення «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Згідно з частиною 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Цивільний процесуальний кодекс України ( надалі - ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За приписами частини 1 статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у цій справі та роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 180-189, 238, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд,
Закрити провадження в адміністративній справі №826/2852/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Білогородської сільської ради, треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Парненко В.С.