про відмову в забезпеченні позову
06 лютого 2024 року 320/4581/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
27.01.2024 до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 із позовом до Державної митної служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії щодо складання Акту про результати перевірки з окремих питань від 22.12.23 р., складений на підставі Рішення про проведення перевірки за Наказом Одеської митниці від 16.08.23 р. №356 “Про проведення перевірки з окремих питань” (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Одеської митниці від 29.09.23 р. №434 та доповідної записки відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці від 14.08.23 №7.10-25/381;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України від 17.01.2024 р. №1-дс “Про порушення дисциплінарного провадження” стосовно позивача ОСОБА_1
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-г, ідентифікаційний код 43115923) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-г, ідентифікаційний код 43115923) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати - витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/4581/24 передана 31.01.2024 до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 позовну заяву залишено без руху.
На адресу суду 06.02.2024 надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом: зупинення на час розгляду позову дії Наказу Державної митної служби України від 17.01.2024 р. №1-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», яким порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача ОСОБА_1 та зупинення на час розгляду позову дії Державної митної служби України щодо прийняття рішень за Актом про результати перевірки з окремих питань від 22.12.23 р., на підставі Рішення про проведення перевірки за Наказом Одеської митниці від 16.08.23 р. №356 «Про проведення перевірки з окремих питань» (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Одеської митниці від 29.09.23 р. №434) та доповідної записки відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці від 14.08.23 №7.10- 25/381.
Заява обґрунтована тим, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, оскільки подання позову автоматично не зупиняє дію оскаржуваних рішень відповідача і може привести до застосування до позивача інших примусових заходів, у прийняття Наказу за результатами проведеного дисциплінарного провадження, а інакше, усі дії позивача щодо оскарження незаконних на дій відповідача будуть марними.
Заяву про забезпечення позову передано 06.02.2024 до розгляду судді Парненко В.С.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Поряд з цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі № 826/10936/18, від 07 квітня 2020 року по справі № 826/13413/18, від 29 січня 2020 року по справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року по справі № 640/29749/20 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
При цьому, доводи заяви про забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з діями відповідача під час прийняття спірного рішення (наказу).
Поряд з цим, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Так, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 826/16509/18 та від 07 квітня 2020 року по справі № 826/13413/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Отже, перевірка протиправності спірних приписів (рішень, дій) суб'єктів владних повноважень, можлива лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач.
Поряд з тим, у даному випадку, наявність очевидних ознак протиправності рішень відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
Суд звертає увагу, що перевірка наявності обставин порушення прав та законних інтересів позивача спірним наказом відповідача про порушення дисциплінарного провадження, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду клопотання про забезпечення позову такі дії є фактично наданням судом правової оцінки спірному рішенню до ухвалення рішення по суті та, суд зазначає, що ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.
Також суд звертає увагу, що згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Парненко В.С.