ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" лютого 2024 р. справа № 300/512/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І.,розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 )в інтересах якого згідно довіреності діє Олійник Ярослав Михайлович (далі - представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача при нарахуванні пенсійного забезпечення позивачу, особі, яка отримала ядерну шкоду здоров'ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 51, 55 та 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати територіальний відділ з призначення та перерахунків пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити із 16.11.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 49 та 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та виплатити заборгованість, що виникла із листопада 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, ОСОБА_2 , як ліквідатор аварії на ЧАЕС 2 категорії, та мешканець гірського населеного пункту має конституційне право на пільгову пенсію по віку відповідно до норм Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджено рішенням суду від 07.09.2015 у справі№338/984/15-а. Зауважує, що відповідач у відповідь на звернення представника позивача повідомив про те, що підстав для нарахування пенсії ОСОБА_1 в розмірах зазначених у зверненні немає, оскільки розмір пенсії позивача обчислено відповідно до норм чинного пенсійного законодавства. Вважає що, органом пенсійного фонду протиправно не приведено основний розмір пенсії позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, але не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з додаванням до неї розміру пенсії за втрату здоров'я та надбавки за проживання в гірському районі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.15-16).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. У відзиві представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 20.01.2015, яку обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування» яку призначено на виконання постанови Богородчанського районного суду від 14.07.2015 у справі №338/984/15-а, що набрала законної сили 07.09.2015. Пенсійна виплата ОСОБА_1 перераховувалася відповідно до чинного законодавства та з 01.12.2021 складає 1934,00 грн, при страховому стажі 18 років 3 місяціта середньомісячній зарплаті за період з 01.02.1986 по 31.01.1991 і з 01.07.2000 по 31.03.2008 - 6646,83 грн, (індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 1,22486), в тому числі : 1213,05 грн, - основний розмір пенсії; 170,82 грн, - додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії; 276,77 грн, - підвищення за проживання в гірському населеному пункті. Вважає, що пенсія за віком позивача обчислена відповідно до норм чинного пенсійного законодавства (а.с.20-23).
Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої вважає доводи пенсійного органу наведені у відзиві на позовну заяву необгрунтованими та такими, що підлягають відхиленню (а.с.28-32).
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківськоїобласті від 14.07.2015 у справі №338/984/15-а, яка набрала законної сили 07.09.2015, задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та проводити її виплату з 20 січня 2015 року (а.с.81-82).
Пенсію за віком позивачу призначено згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку обчислено у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На час призначення пенсії за віком її розмір становив 1072,14 грн., з врахуванням розміру пенсії за віком, підвищення як жителю гірського району, додаткової пенсії особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) (а.с.52).
З лютого 2016 розмір пенсії за віком становив 1277,14 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 893,46 грн., підвищення як жителю гірського району -212,86 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) - 170,82 грн. (а.с.99).
З 01.10.2017 розмір пенсії за віком становив 1373,00 грн, в тому числі: розмір пенсії за віком - 841,48 грн, підвищення як жителю гірського району - 202,46 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) - 170,82 грн., доплати - 158,24 грн. (а.с.100).
З 01.07.2018 розмір пенсії за віком становив 1435 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 841,48 грн., підвищення як жителю гірського району - 202,46 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 220,24 грн., (а.с.142).
З 01.12.2018 розмір пенсії за віком становив 1497 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 841,48 грн., підвищення як жителю гірського району - 202,46 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 282,24 грн. (а.с.146).
З 01.07.2019 розмір пенсії за віком становив 1564 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 984,53 грн., підвищення як жителю гірського району - 231,07 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 177,58 грн., (а.с.151).
З 01.12.2019 розмір пенсії за віком становив 1638 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 984,53 грн., підвищення як жителю гірського району - 231,07 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 251,58 грн.(а.с.151).
З 01.07.2020 розмір пенсії за віком становив 1712 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 1092,83 грн., підвищення як жителю гірського району -252,73 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 195,62 грн. (а.с.152).
З 01.12.2020 розмір пенсії за віком становив 1769 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 1092,83 грн., підвищення як жителю гірського району -252,73 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 252,62 грн.(а.с.152).
З 01.03.2021 розмір пенсії за віком становив 1769 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 1213,05 грн., підвищення як жителю гірського району -276,77 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 108,36 грн.(а.с.155).
З 01.07.2021 розмір пенсії за віком становив 1854 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 1213,05 грн., підвищення як жителю гірського району -276,77 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 193,36 грн.(а.с.155).
З 01.12.2021 розмір пенсії за віком становив 1934 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 1213,05 грн., підвищення як жителю гірського району -276,77 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 273,36 грн.(а.с.155).
З 01.03.2022 розмір пенсії за віком становить2100 грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 1382,87 грн., підвищення як жителю гірського району -310,74 грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори) згідно Постанови №112 п.5 - 170,82 грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати - 69,57 грн.(а.с.158).
16.11.2021 представник позивача Олійник Я.М. звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про приведення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 у відповідність до норм чинного законодавства. У вказаній заяві зазначив, що пенсія позивача має складати 2429,78 грн., з яких: 1854,00 грн. - основна пенсія, 170,82 грн. - додаткова пенсія за втрату здоров'я, 404,96 грн. - гірська надбавка (а.с.8).
За наслідками розгляду звернення представника позивача відповідач листом від 10.12.2021 №9503-8956/Ф-02/8-0900/21 повідомив про те, що з 20.01.2015 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку обчислено за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Оскільки розмір пенсії згідно частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'виходить набагато менший від попереднього, відповідно відсутні підстави для його проведення. Зазначено, що з 01.12.2021 розмір пенсії за віком ОСОБА_1 складає 1934,00 грн, при страховому стажі18 років 3 місяці та середньомісячній зарплаті за період з 01.02.1986 по 31.01.1991 і з 01.07.2000 по 31.03.2008 - 6646,83 грн, (індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 1,22486), в тому числі: 1213,05 грн, - основний розмір пенсії за віком; 170,82 грн. - додаткова пенсія потерпілим внаслідок ЧАЕС 2 категорії;276,77 грн. - підвищення за проживання в гірському населеному пункті.Пенсія за віком обчислена відповідно до норм пенсійного законодавства (а.с.10-11).
Позивач, вважаючи порушеним своє право на пенсійне забезпечення в належному розмірі, через уповноваженого представника звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004 (надалі також - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі також - Закон України №796-XII від 28.02.1991).
Статтею 49 Закону України №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4, призначається у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (ст. 51 Закон України №796-XII від 28.02.1991).
Згідно із статтею 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Також цією статтею передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Частиною 2 статті 56 Закону України №796-XII від 28.02.1991 визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Таким чином, з аналізу наведених норм пенсійного законодавства, встановлено, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені пільгові умови та порядок обчислення стажу роботи, який надає право для отримання пенсії (ст.55, ст.56 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991).
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Як слідує з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991. Страховий стаж позивача, відповідно до даних розрахунку страхового стажу, складає 18 років, 3 місяці, що є меншим ніж передбачено як Законом України № 796-ХІІ від 28.02.1991, так і Законом України №1058-ІV.
Таким чином, у позивача недостатньо страхового стажу для виплати пенсії в повному розмірі, тобто в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом (20 років для чоловіків за Законом України № 796-ХІІ від 28.02.1991).
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст.17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як зазначалося судом вище, приписами ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Відповідно до п.2 постанови КМ України №265 від 26.03.2008 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 2-1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
Таким чином суд вважає, що позивач скористався правом на достроковий вихід на пенсію, через що по причині недостатнього стажу розмір його пенсії за віком обчислюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу.
Водночас, чинним законодавством в імперативному порядку встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком повинен відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», який вступив в дію з 01.01.2015, встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.7 вказаного Закону такий прожитковий мінімум складає, зокрема, з 1 січня 2015 року - 949 гривень.
Приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», який вступив в дію з 01.01.2021, встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Згідно із ст.7 вказаного Закону такий прожитковий мінімум складає: з 1 січня 2021 року 1769,00 грн., з 1 липня - 1854,00 грн., з 1 грудня - 1934,00 грн.
Отже, станом на час призначення ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 949,00 грн., а станом на час звернення представника позивача із заявою від 16.11.2021, останній згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» становив 1854,00 грн.
Як слідує із протоколу управління ПФУ в Богородчанському районі Івано-Франківської області від 10.11.2015, яким в 2015 році здійснено призначення пенсії ОСОБА_1 , загальний розмір пенсії за віком позивача призначено в розмірі 1072,15 грн. (а.с.52).
Також суд зазначає, що загальний розмір пенсії позивача з 01.07.2021 призначено в розмірі 1854 грн., та з 01.12.2021призначено в розмірі 1934 грн, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 23.02.2021 (а.с.155).
Таким чином, загальний розмір пенсії позивача за віком на час призначення пенсії січень 2015 становив 1072,15 грн., а на час звернення із заявою від 16.11.2021 склав 1854 грн., що не є меншим розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Із змісту висновків, викладених в п.2.3 рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22.05.2018, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014р. № 76-VIII, слідує, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини.
Згідно зі ст.46 Основного Закону України соціальний захист пов'язується, зокрема, “з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім'ї” (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2009р. №9-рп/2009).
Наведений зміст права, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48).
Конституційний Суд України вважає, що зазначені положення Основного Закону України зобов'язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення. Заходи соціального захисту мають втілювати ідеї соціальної солідарності та справедливості, бути спрямовані на охорону і захист особи при настанні можливих соціальних ризиків.
На думку Конституційного Суду України, держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Конституційний Суд України наголошує, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване ст.28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
Також в п.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що надання окремих пільг громадянам є конституційно допустимим. Однак наявність у тексті Основного Закону України категорії “пільга” не означає, що ця категорія є елементом конституційного статусу людини на відміну від основоположних прав і свобод людини та гарантій їх реалізації, які є необхідними для гідного існування та гармонійного розвитку людини. Конституційний Суд України виходить з того, що в кожному конкретному випадку має бути встановлено, чи пов'язані пільги з неможливістю особи мати заробіток, втратою такого заробітку або недостатнім рівнем життєвого забезпечення особи та непрацездатних членів її сім'ї, а також чи спрямовані вони на забезпечення достатніх умов життя, сумісних із людською гідністю.
В контексті наведеного суд зауважує, що для визначення відповідності розміру пенсії позивача вимогам ст.46 Конституції України слід враховувати всі отримувані ним доходи з бюджету, тобто, загальну суму пенсійних (соціальних тощо) виплат, а не виокремлювати лише розмір пенсії за віком.
Оскільки позивач отримує, окрім пенсії за віком, додаткову пенсію потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підвищення за проживання в гірському населеному пункті згідно ст.6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”, а також доплату до прожиткового мінімуму, що у своїй сукупності призводить до отримання ним пенсії в розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому правові підстави для спірного перерахунку пенсії є відсутніми.
Також матеріалами справи стверджується здійснення пенсійним органом регулярних перерахунків пенсії позивача з метою відповідності розміру його пенсії величині прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.142-166).
Таким чином, нарахування ОСОБА_1 та виплату пенсії проведено відповідачем із дотриманням рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає приписам Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_3 (ідентифікаційний НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.