07 лютого 2024 року Справа № 280/9588/23
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання П'яниди Б.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Іваниці О.О.
представника відповідача 1 - Михайловського Д.С.
представника відповідача 2 - Онищенко Л.А.
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915), Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 37573885)
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та матеріальної допомоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької міської ради (далі - відповідач 1), Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати розпорядження секретаря Запорізької міської ради № 1064к/тр від 20.04.2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району;
стягнути з районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2023 року по дату ухвалення рішення по справі та набрання ним законної сили;
стягнути з районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 32 181,08 грн (тридцять дві тисячі сто вісімдесят одну гривню вісім копійок);
стягнути з районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 56 858,00 грн (п'ятдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень нуль копійок).
06.02.2024 представником відповідача 1 подано заяву вх. № 6275 про відвід судді, в якому він посилається на те, що суддя Максименко Л. Я. не може брати участь у розгляді адміністративної справи і підлягає відводу, оскільки, подальша її участь не забезпечить умови, за яких у сторін не виникло б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом. Просить відвести суддю Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л. Я. від розгляду адміністративної справи №280/9588/23.
У судовому засіданні 07.02.2024 представниками відповідача 1 та відповідача 2 підтримано заяву про відвід судді.
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви представника відповідача 1.
У судовому засіданні 07.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
За приписами ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи те, що заява надійшла напередодні судового засідання, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно ч. 3 ст. 243 КАС України, складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Розглянувши заяву представника відповідача 1, суд виходить з наступного.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Дана позиція суду узгоджується з ухвалою Верховного Суду від 22.05.2020 року по справі № 480/4274/19.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
Так, в обґрунтування заяви про відвід судді представник відповідача 1 посилається на те, що позивачка та суддя Максименко Л. Я. були колегами в період з 01.2009 по 09.2010, оскільки працювали на посадах помічників суддів в Запорізькому окружному адміністративному суді.
Суд не спростовує вказані обставини, однак зауважує, що вони не свідчать про особисту зацікавленість судді в результаті розгляду справи, а доказів існування об'єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді заявником не надано.
Інших доказів, а також обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що викликають сумнів у неупередженості чи об'єктивності суду також не надано.
При цьому, суд звертає увагу на те, що самого лише сумніву в неупередженості чи об'єктивності судді для його відводу недостатньо, так як у сторони обов'язково повинні бути наявні обґрунтовані підстави для цього сумніву. Натомість відповідачем 1 таких підстав не наведено, доказів їх існування не надано та не обґрунтовано сумніви у неупередженості або об'єктивності судді.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача Запорізької міської ради про відвід судді Максименко Л. Я. від розгляду справи №280/9588/23 є необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви Запорізької міської ради про відвід судді - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Ухвалу в повному обсязі складено та підписано 07.02.2024.
Суддя Л.Я. Максименко