07 лютого 2024 року м. Ужгород№ 260/463/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особо-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, яким просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №340720 від 19 січня 2023 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що під час проведенні перевірки посадові особи відповідача при оформленні Акта перевірки допустили істотне порушення процедури, не з'ясувавши достовірні відомості про фактичні обставини на підставі належних та достатніх доказів: наявність/відсутність в транспортному засобі тахографа та наявність/відсутність копії графіка змінності водіїв. Враховуючи викладене, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалу про відкриття провадження було доставлено до електронного кабінету у підсистемі Електронний суд.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, правом на подачу відзиву не скористався, про наслідки не подання відзиву був попереджений.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на вимоги ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено, що 20 грудня 2022 року посадовими особами Укртрансбезпеки відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на а/д Н-10 Стрий - Чернівці проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортним засобом марки RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_1 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_2 .
В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить ФОП ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог даного закону та інших законодавчих актів і нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія та відсутній графік змінності водіїв, чим порушено вимоги наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340.
В акті зазначено, що відповідальність за дане порушення передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз.3 ч.7 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 даного закону
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято постанову від 19 січня 2023 №340720 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн.
Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344) та Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно зі статтею 6 Закону №2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103) передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пп.1 п.4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком № 1567, відповідно до пункту 2 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до п.3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 54 ст.1 Закону №2344 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт.
Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ч.1, 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 зазначив, що аналіз ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте, зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).
Пунктом 1.3 Інструкції №385 зазначено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п. 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).
Згідно п.3.6. Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
-наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
-строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
В даних правовідносинах за наслідками здійснення перевірки належного позивачу транспортного засобу, посадовими особами відповідача встановлено, що водій здійснює перевезення вантажу без документів передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, в Акті зазначено, що у водія відсутня індивідуальна книжка.
Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовано Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Суд зазначає, що Актом №340720 від 19 січня 2023 року не встановлено відсутність тахографу, а встановлено лише відсутність індивідуальної книжки водія та графіка змінності водіїв.
Відповідно до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не досліджено та не відображено у відповідному Акті всі обставини правопорушення, передбаченого ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд вважає за необхідне зазначити, що лише дослідивши вказані порушення у комплексі, можно дійти висновку про наявність підстав та можливість притягнення позивача до відповідальності, а саме: наявність/відсутність тахографа; наявність/відсутність індивідуальної контрольної книжки водія; наявність/відсутність копії графіка змінності водіїв.
Відтак, суд зазначає, що у зв'язку із відсутністю в акті інформації щодо тахографа та копії графіка змінності водіїв не можливо дійти висновку про встановлення складу правопорушення, що, в свою чергу, виключає відповідальність позивача.
Отже, оскільки посадовими особами відповідача під час перевірки не досліджувалось питання обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом, суд доходить висновку, що висновки про перевезення вантажу без документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є передчасними, а правові підстави для накладення штрафу - відсутні.
Крім того, наказом Мінінфраструктури від 24.06.2021 №337 оновлено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Відповідно до п.6.3 та 6.4:
- водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
- графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
Із вищеозначеного вбачається , що водій повинен мати при собі копію графіка змінності водіїв, а не оригінал , як зазначено в акті та оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій, відзив на позовну заяву подано не було, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.72, 77, 241, 243-246, 257, 262 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особо-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області №340720 від 19 січня 2023 року.
Стягнути на користь Фізичної особо-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ - 39816845) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк