06 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/24204/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку 100 000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманих поранень за період з 19.12.2022 по 22.12.2022, з 22.12.2022 по 30.12.2022, з 04.01.2023 по 19.01.2023, з 20.01.2023 по 25.01.2023, з 26.01.2023 по 13.02.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 із розрахунку 100 000 грн. на місяць із врахуванням раніше виплачених сум за час стаціонарного лікування внаслідок отриманих поранень за період з 19.12.2022 по 22.12.2022, з 22.12.2022 по 30.12.2022, з 04.01.2023 по 19.01.2023, з 20.01.2023 по 25.01.2023, з 26.01.2023 по 13.02.2023.
Позов обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби 23.08.2022 ним отримано поранення під час захисту Батьківщини та під час ведення бойових дій. Внаслідок отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування: з 25.08.2022 року до 06.09.2022 року, з 10.09.2022 року по 27.09.2022 року та з 06.10.2022 року по 19.10.2022 року. Крім того, під час участі в бойових діях 18.12.2022 позивач отримав поранення, внаслідок чого проходив стаціонарне лікування в період з 19.12.2022 по 22.12.2022, з 22.12.2022 по 30.12.2022, з 04.01.2023 по 19.01.2023, з 20.01.2023 по 25.01.2023, з 26.01.2023 по 13.02.2023. Однак, відповідачем додаткову винагороду із розрахунку 100 000,00 грн на місяць виплачено тільки за серпень 2022 року та грудень 2022 року. В свою чергу, за інші періоди не нараховано та не виплачено у належному розмірі додаткову грошову винагороду за період перебування на лікуванні. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.09.2023 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання ухвали суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що із аргументами, викладеними у позовній заяві, не погоджується, вважає вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що ОСОБА_1 нарахована та виплачена грошова винагорода (в тому числі додаткова грошова винагорода на період дії військового стану) за весь період проходження військової служби, включно з періодом перебування на стаціонарному лікуванні. Також зазначає, що позивач в період з 04.01.2023 по 13.02.2023 (включно) перебував на стаціонарному лікуванні не внаслідок поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини, а тому відсутні правові підстави для нарахування позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-62В від 05.10.2023 та №01-93В від 29.12.2023 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 16.10.2023 по 27.10.2023 та у період з 01.01.2024 по 05.01.2024 включно.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до поданих документів та в межах заявленого періоду, 18 грудня 2022 року позивач отримав поранення - "Акуботравма. Мінно-вибухова травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозгу з цефалічним синдромом", про що зазначено в довідці Військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 №1/635, що визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402.
Як зазначено представником позивача в позовній заяві та не спростовано відповідачем, внаслідок отриманого поранення ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в періоди:
- з 19.12.2022 року до 22.12.2022 року, що підтверджено випискою із медичної карти № 17157 із основним діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гострий період з цефалгічним та астено-невротичним синдромами;
- з 22.12.2022 року по 30.12.2022 року, що підтверджено випискою із медичної карти № 7303 із основним діагнозом: акубаротравма, струс головного мозку з цефалгічним синдромом;
- з 04.01.2023 року по 19.01.2023 року, що підтверджено випискою із медичної карти №8;
- з 20.01.2023 року по 25.01.2023 року, що підтверджено випискою терапевтичного відділення № 23/0113 із основним діагнозом: хронічний пієлонефрит, фаза загострення;
- з 26.01.2023 року по 13.02.2023 року, що підтверджено випискою із основним діагнозом: стан після повторних МВТ, струсів головного мозку, акуботравми.
В подальшому, представник позивача звернувся до відповідачів із адвокатськими запитами, в яких просив надати інформацію про виплачену позивачу за час проходження служби додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, та у разі, якщо така винагорода обчислена невірно, перерахувати та доплатити позивачу належні суми.
У відповідь на запити від військової частини НОМЕР_1 надійшов лист від 25.07.2023 №11701, зі змісту якого встановлено, що грошове забезпечення та додаткову винагороду у спірний період позивачу виплачено у встановленому розмірі та відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон №1934) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно частини першої статті 5 Закону №1934 особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII).
До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2 статті 9 Закону №2011-XII).
За приписами пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України [...].
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про ведення воєнного стану в України", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації та проведенням активних бойових дій, який триває й наразі.
Відповідно до п.2,3 цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (в первісній редакції) (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400, яка набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року, було внесено зміни до Постанови №168, а саме: "Пункт 1 постанови доповнити абзацами такого змісту: Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла)".
В подальшому, Постанова №168 була доповнена пунктом 2-1 (зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168"), яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168", вказаний пункт 2-1 постанови №168 підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 730) (далі Положення № 671), Міністерство оборони України (далі за текстом - Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.
Відповідно до пункту 8 Положення №671 Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Накази Міноборони, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази Міноборони, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і громадянами.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
При цьому, згідно пункту 17 розділу І Порядку №260, який застосовується з 24 лютого 2022 року, було встановлено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на час виникнення спірних правовідносин був встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою №248/1298 від 25.03.2022.
Пунктом 8 вказаного рішення визначено, що у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
В подальшому, з метою врегулювання та встановлення єдиних підходів щодо порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) й підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Щодо правовідносин з приводу невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 19.12.2022 по 22.12.2022, з 22.12.2022 по 30.12.2022, суд зазначає наступне.
Як зазначалось раніше, з 19.12.2022 року по 22.12.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено випискою із медичної карти № 17157 із основним діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гострий період з цефалгічним та астено-невротичним синдромами.
Також, в період з 22.12.2022 року по 30.12.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено випискою із медичної карти № 7303 із основним діагнозом: акубаротравма, струс головного мозку з цефалгічним синдромом.
В свою чергу, відповідно до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 №10 "Про виплату додаткової винагороди" ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн за період з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Факт виплати позивачу за грудень 2022 року додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн також підтверджується пунктом 20 Довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення та додаткову винагороду за період проходження служби з 13.04.2022 по 21.04.2023.
Тобто, за грудень 2022 року позивачу виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць в повному обсязі, а тому позовні вимоги за період з 19.12.2022 по 22.12.2022, з 22.12.2022 по 30.12.2022 задоволенню не підлягають.
Щодо правовідносин з приводу невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 04.01.2023 по 19.01.2023 та з 26.01.2023 по 13.02.2023, суд зазначає наступне.
Як встановлено з виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 в період з 04.01.2023 по 19.01.2023 перебував на стаціонарному лікуванні із зазначенням повного діагнозу: стан після повторних МВТ, струсів головного мозку, акубаротрави (23.08.2022, 18.12.2022) у вигляді післятравматичної енцефалопатії з цефалгічним, вестибуло-мозочковим, астено-невротичним синдромом.
Також, відповідно до медичної картки стаціонарного хворого №23/0149, в період з 26.01.2023 по 13.02.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, основний діагноз: стан після повторних МВТ, струсів головного мозку, акубаротрави (23.08.2022, 18.12.2022) у вигляді післятравматичної енцефалопатії з цефалгічним, вестибуло-мозочковим, астено-невротичним синдромом.
Суд враховує, що сам по собі факт припинення стаціонарного лікування наслідків отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а потім його продовження в силу об'єктивних причин (ускладнення після завершення лікування тощо) не можуть бути підставою для позбавлення військовослужбовця права на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди у тих періодах, коли військовослужбовець знаходився на стаціонарному лікуванні.
Аналогічні правові висновки викладено Сьомим апеляційним адміністративним судом в постанові від 28.06.2023 у справі № 240/19931/22.
З огляду на викладене, позивач в період з 04.01.2023 по 19.01.2023 та з 26.01.2023 по 13.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, а тому має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн та, як наслідок, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо правовідносин з приводу невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 20.01.2023 по 25.01.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до виписки терапевтичного відділення № 23/0113 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 20.01.2023 року по 25.01.2023 року із основним діагнозом: хронічний пієлонефрит, фаза загострення.
Як вже зазначалося, виплата додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 з розрахунку 100 000,00 грн здійснюється за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з підстав поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманих у зв'язку із захистом Батьківщини.
З врахуванням того, що позивач з 20.01.2023 року по 25.01.2023 року перебував на лікарняному із хворобою, яка не пов'язання з отриманим поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за вказаний період.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що підстави для донарахування та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн, передбаченої Постановою №168 за період з 20.01.2023 року по 25.01.2023 року відсутні, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, в розмірі 100 000 грн на місяць за час стаціонарного лікування за період з 04.01.2023 по 19.01.2023, з 26.01.2023 по 13.02.2023, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 не доведено правомірність своєї бездіяльності, а тому позовні вимоги до даного відповідача підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку 100 000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманих поранень за період з з 04.01.2023 по 19.01.2023 та з 26.01.2023 по 13.02.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, в розмірі 100 000 грн на місяць за час стаціонарного лікування за період з 04.01.2023 по 19.01.2023 та з 26.01.2023 по 13.02.2023, з урахуванням раніше виплачених коштів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 06 лютого 2024 року.
Суддя Л.А.Шуляк