Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 лютого 2024 року Справа№200/5763/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій, визнання соціально-правового статусу
та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами про:
- визнання протиправними дій в частині відмови у виплаті грошового забезпечення, як члену сім'ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який є зниклим безвісти за особливих обставин з 15.05.2023 року, з яким проживала однією сім'єю як чоловік та дружина з 01.02.2018 року, шлюб між якими не був офіційно зареєстрований, відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого 30.11.2016 постановою Кабінету Міністрів України №884;
- визнання соціально-правового статусу щодо призначення та виплати грошового забезпечення, як члену сім'ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , якого визнано зниклим безвісти з 15.05.2023 року за особливих обставин та з яким проживала однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 01.02.2018 року, відповідно до пункту 7 «Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого 30.11.2016 постановою Кабінету Міністрів України №884;
- зобов'язання повторно розглянути заяву, прийняти рішення та здійснити виплату грошового забезпечення, як члену сім'ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , якого визнано зниклим безвісти за особливих обставин з 15.05.2023 року та з яким проживала однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, відповідно до «Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого 30.11.2016 постановою Кабінету Міністрів України №884.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх має законне право на отримання виплати грошового забезпечення за зниклого безвісті мобілізованого військовослужбовця ОСОБА_2 , у якого немає батьків, дружини та дітей, та з яким вона проживала без реєстрації шлюбу з 2018 року.
З зазначених причин позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 .
Однак, листом за вих. №6020 від 21.09.2023 року позивачу відмовлено у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_2 , а причиною відмови у виплаті вказано - не надання всіх документів, а саме: свідоцтва про шлюб.
Наголошує, що надати свідоцтво про шлюб позивач не може фізично, адже вона проживала однією сім'єю як чоловік та дружина із ОСОБА_2 без офіційно зареєстрованого шлюбу, посилаючись на норми Сімейного кодексу України.
Зокрема, вказує, що відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, тому вважає, що цивільна дружина може бути визнана членом сім'ї військовослужбовця, якщо буде встановлено факт спільного проживання, побуту, спільних прав та обов'язків.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Зазначає, що Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року передбачено, що прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Повідомляє, що повторно звернутися до відповідача із цим самим комплектом документів не має жодного правового сенсу, адже все одно буде відмова у виплаті грошового забезпечення, через відсутність свідоцтва про шлюб. Хоч це не має вирішального значення для справи, але позивач зверталася декілька разів до відповідача з приводу виплати грошового забезпечення. При цьому, вирішити питання встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу для отримання грошового забезпечення військовослужбовця в порядку цивільного судочинства на даний час неможливо, через сформовану правову позицію КЦС ВС у справі № 290/289/22-ц від 22.03.2023 року.
Оскільки законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю (спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання), позивач вважає себе фактичною дружиною зниклого без вісті військовослужбовця, а тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року задоволено клопотання представника позивача і витребувано докази у Міністерства юстиції України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року витребувано докази у Державної податкової служби України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 560/17953/21.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року поновлено провадження у справі.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідач 10.11.2023 року надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач помилково вважає, що має право на отримання виплати грошового забезпечення за зниклого безвісті мобілізованого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Згідно з абзацом 1 частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Вказує, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Аналогічні приписи містить пункт 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року. Зокрема, право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Таким чином, наведений Порядок конкретизує коло осіб сім'ї військовослужбовця, які мають право на отримання грошового забезпечення, зокрема зниклого без вісті військовослужбовця.
Вважає таке бачення позивача помилковим, оскільки частинами першою та другою статті 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
З зазначених причин просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 .
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_4 . Згідно паспортних даних ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, відповідними указами, затвердженими законами України, дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.
ОСОБА_2 був призваний за мобілізацією з 22.02.2023 року Білгород-Дністровським РТЦК та СП Одеської області, перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 , що не спростовується відповідачам та підтверджується довідкою за вих. № 14/548 від 08.03.2023 року.
22.05.2023 року за вих. № 2256 від Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 надійшло сповіщення про зникнення безвісти її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти під час штурмових дій 15.05.2023 року біля населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.
З даного приводу відповідачем було проведено службове розслідування щодо зникнення солдата ОСОБА_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2023 року №786.
Позивач після отримання сповіщення від Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки звернулася до військової частини з заявою від 07.07.2023 року, зареєстрованої за вх. № 1830 від 13.07.2023 року стосовно надання їй документів зниклого безвісти ОСОБА_2 .
Листом відповідача за вих. № 4854 від 16.07.2023 року позивачу надано витяг з наказу №690 від 09.06.2023 року «Про завершення службового розслідування» та матеріали службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти з 15.05.2023 року за особливих обставин при виконанні бойових завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини та здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відбитті збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.
Крім того, наказом відповідача №690 від 09.06.2023 року «Про завершення службового розслідування» (п.5) передбачено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Позивач також зверталася із запитом до МВС України щодо даних стосовно ОСОБА_2 у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, про що їй було надано офіційну відповідь та витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин ОСОБА_2 .
З зазначених вище причин позивач, вважаючи себе цивільною дружиною, звернулася до відповідача з заявою від 01.08.2023 року про виплату їй грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 .
Проте, листом за вих. №6020 від 21.09.2023 року їй було запропоновано надати всі необхідних документи для вирішення цього питання, а саме: свідоцтво про шлюб. Відмови у наданні виплат, як зазначила позивач, вказаний лист не містить.
На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позивач надала до матеріалів справи:
1. Паспорт ОСОБА_2 .
2. Картку платника податків ОСОБА_2 .
3. Військовий квиток ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 .
4. Сповіщення на ім'я ОСОБА_1 про зникнення безвісти за вих. №2256 від 22.08.2023 року.
5. Довідку про перебування ОСОБА_2 на військовій службі.
6. Довідку житлово-будівельного кооперативу «Восток-6» від 06.10.2023 року № 1020 про спільне проживання позивача та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
7. Довідкою сусідки ОСОБА_3 від 12.10.2023 року, виданою на бланку та з печаткою житлово-будівельного кооперативу «Восток-6».
8. Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти.
9. Спільні фото позивача з ОСОБА_2 .
10. Листування особисто характеру.
11. Банківські картки ОСОБА_2 .
12. Товаро-транспортні накладні, відповідно до яких від імені сестри позивача направлялися посилки ОСОБА_2 .
13. Медична документація: декларація ОСОБА_2 № 0001-КН72-55А0, де довіреною особою вказано позивача; декларація ОСОБА_2 № 0001-178А-6РА0, де довіреною особою вказано позивача; направлення на рентген № 8047-4647-1016-9856; Міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику від 20.10.2021, 24.02.2022.
14. Відомості, які були надані у військову частину особисто ОСОБА_2 , - близькі родичі: дружина - ОСОБА_4 , 1976 р.н., тел.: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .
15. Платіжні інструкції (переказами на картку), поповнення мобільного рахунку.
16. Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00041215106 від 31.08.2023 року.
17. Нотаріально посвідчена заява свідка - сестри позивача про сумісне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції на виконання доручення Міністерства юстиції України від 16.11.2023 № 150168/160380-22- 23/19.3.1 відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі № 200/5763/23 щодо витребування відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , повідомило суд, що за даними Реєстру виявлено актові записи цивільного стану:
- актовий запис № 760 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений 16.11.1982 Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), батьком якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- актовий запис про смерть № 445, складений 13.08.1999 Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- актовий запис про смерть № 120, складений 24.02.2009 Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Актових записів про шлюб та народження дітей відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено. Перевірку наявності актових записів цивільного стану проведено з часу досягнення шлюбного віку вказаною особою по теперішній час.
Також за даними Реєстру виявлено актовий запис № 830 про шлюб ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 07.07.2006 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В актовому записі наявна відмітка про розірвання шлюбу на підставі Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2015 року, справа № 495/6730/15-ц.
Таким чином, судом встановлено відсутність у зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 батьків, дружин, дітей.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті грошового забезпечення позивачу, яка вважає себе цивільною дружиною зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.
Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
Пунктом 3 Порядку № 884 встановлено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пунктом 7 Порядку № 884 передбачено, що виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року. Зокрема право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленному законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Таким чином, і частина шоста статті 9 Закону № 2011-XII, і пункт 7 Порядку № 884 конкретизують коло осіб сім'ї військовослужбовця, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема таке право має дружина зниклого безвісті військовослужбовця.
07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку № 260).
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за безвісно відсутнім військовослужбовцем зберігаються виплати грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім'ї за їх заявою на ім'я командира військової частини. У свою чергу, командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Як зазначено вище, позивач 01.08.2023 року звернулася до відповідача з заявою про отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 та отримала пропозицію відповідача від 21.09.2023 року щодо необхідності надання свідоцтва про шлюб, яку позивач вважає відмовою у виплаті грошового забезпечення.
Оскільки вказаний лист взагалі не містить відмови у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_2 позивачу, вимога про визнання протиправними дій відповідача в частині відмови у виплаті грошового забезпечення, як члену сім'ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про визнання за позивачем соціально-правового статусу щодо призначення та виплати грошового забезпечення, як члену сім'ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 суд зазначає, що частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відтак, позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, не передбачений нормами КАС України.
Щодо вимоги повторно розглянути заяву, прийняти рішення та здійснити виплату грошового забезпечення, як члену сім'ї (дружині) військовослужбовця ОСОБА_2 , якого визнано зниклим безвісти за особливих обставин з 15.05.2023 року та з яким проживала однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого 30.11.2016 постановою Кабінету Міністрів України №884 суд зазначає таке.
Як вказано вище, і приписи частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII, і приписи пункту 7 Порядку № 884 конкретизують коло осіб сім'ї військовослужбовця, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема, це - дружина зниклого безвісті військовослужбовця.
Відповідно до частин першої-другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Поняття шлюбу встановлено статтею 21 Сімейного кодексу України.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, фактичне спільне проживання чоловіка та жінки не є шлюбом, тому приписи частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII, і приписи пункту 7 Порядку № 884, які мають імперативний характер в частині визначення кола осіб сім'ї військовослужбовця, не підлягають розширеному тлумаченню і не розповсюджуються на позивача.
Суд не бере до уваги, надані позивачем докази сумісного проживання зі зниклим безвісті військовослужбовцем ОСОБА_2 , оскільки документи ОСОБА_2 , що перебували у позивача, спільні фото, особисте листування, банківські картки, рахунки не є підставою для виникнення у зазначених осіб прав та обов'язків подружжя.
Довідка житлово-будівельного кооперативу «Восток-6» від 06.10.2023 року № 1020 про спільне проживання позивача та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 підписана невідомою особою, оскільки не містить прізвища особи, що її підписала.
Надання довідок сусідами на бланку та з печаткою житлово-будівельного кооперативу не передбачено нормами чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 погодилася з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову позивачки, яка не є членом сім'ї загиблого військовослужбовця, оскільки не перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Отже, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Питання відшкодування судових витрат не вирішується у зв'язку з відмовою у позові.
На підставі положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII , ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_5 ; фактична адреса: АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 лютого 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова