Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 лютого 2024 року Справа№200/7405/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо незарахування до стажу позивачки служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислугу років з 27.08.2004 по 15.10.2007 у Державній кримінально-виконавчій службі України;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області зарахувати до стажу позивачки служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислугу років з 27.08.2004 по 15.10.2007 у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Крім того, позивачка просила суд стягнути на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
На обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що під час проходження нею в період з 27.08.2004 по 15.10.2007 служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, на її працівників розповсюджувалася дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Позивач уважає, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до статті 78 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII визначено вичерпний перелік органів, установ, періоди роботи в яких зараховуються до стажу служби в поліції. Оскільки до переліку не включено службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, підстави для зарахування такого періоду до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, відсутні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 28 квітня 1998 року, та учасницею бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області 04.10.2022.
Як убачається з трудової книжки серії НОМЕР_4 , позивачка у період з 27.08.2004 по 15.10.2007 проходила службу у кримінально-виконавчій службі безперервно 03 роки 01 місяць 18 днів.
Згідно з витягом з наказу начальника Маріупольської виховної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області від 15.10.2007 № 54 о/с по особовому складу, ОСОБА_1 звільнено із органів кримінально-виконавчої системи за статтею 63 пункт «з» (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 03 (три) років 01 (один) місяців 18 (вісімнадцять) днів, у пільговому обчисленні 04 (чотири) років 02 (два) місяці 04 (чотири) дні.
07.11.2015 позивачка була прийнята на службу до Національної поліції.
У листопаді 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з рапортом про зарахування періоду роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в органах Національної поліції.
Листом Головне управління Національної поліції в Донецькій області від 01.12.2023 за № 4383/12/01-2023 повідомило позивачку про відсутність підстав для зарахування до стажу служби в поліції періодів проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Не погодившись із відмовою відповідача в зарахуванні до вислуги років у поліції періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Спір у даній справі виник з приводу відмови суб'єкта владних повноважень щодо зарахування працюючому поліцейському стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Отже, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 27.08.2004 по 15.10.2007 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони.
Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частина п'ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивачку, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивачки, функції, які нею виконувались на момент проходження служби, статус позивачки, суд дійшов висновку, що стаж служби в Державній пенітенціарній службі України має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.10.2022 по справі №160/11127/20.
При цьому, щодо посилання Головного управління Національної поліції в Донецькій області на постанову Верховного Суду від 31.03.2020 по справі №520/2067/19, суд зазначає, що спір, який виник у вказаних справах, не є тотожним даному спору.
Суд критично ставиться до доводів відповідача, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Чинним на час проходження позивачкою служби в органах кримінально-виконавчої служби та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови у зарахуванні позивачці до стажу роботи в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби позивачки у Державній кримінально-виконавчій службі України за період з 27.08.2004 по 15.10.2007 та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу позивачки служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислугу років з 27.08.2004 по 15.10.2007 у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 860,00 грн за подання позовної заяви, що підтверджується квитанцією від 19.12.2023.
Згідно з п. 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з абз. 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду договір про надання правничої (адвокатської) допомоги від 18.12.2023 та ордер.
Однак, жодних доказів понесення позивачкою витрат на правову допомогу на час винесення судом рішення, ані позивачкою, ані її представником на адресу суду не надано.
Як наслідок, суд доходить висновку про відсутність на даний час підстав для стягнення на користь позивачки витрат на правову допомогу.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислугу років з 27.08.2004 по 15.10.2007 у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислугу років з 27.08.2004 по 15.10.2007 у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 06 лютого 2024 року.
Суддя Т.О. Шувалова