06 лютого 2024 рокуСправа №160/31961/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
05.12.2023 року представник ОСОБА_1 - Кокарева Євгенія Олександрівна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 08.11.2023 року № 104750007543 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області нарахувати, призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу роботи період навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 01.11.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся 01.11.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначенням пенсії із зниженням пенсійного віку на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “, оскільки працював на посаді муляра та електрозварника. Рішенням від 08.11.2023 року №104750007543 року Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. Як свідчить зміст листа страховий стаж особи становить 32 роки 01 місяць. Пільговий стаж відсутній. До загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року, оскільки у трудовій книжці запис зроблено не коректно, а сам диплом відсутній. Крім того, до пільгового стажу не зараховані періоди роботи: з 01.10.2004 року по 31.01.2017 року, оскільки довідка від 18.10.2023 року №14 та наказ “Про результати атестації робочих місць за умовами праці” від 15.05.2005 року, 29.01.2010 року, 15.01.2015 року не підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах. Період роботи з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року та з 18.03.2020 року по 31.03.2023 року не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки у довідці від 12.05.2023 року № 54 відсутня інформація про проведення атестації робочих місць та перелік робочих місць. Позивач вважає відмову необгрунтованою та такою, що порушує його законні права та інтереси, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 21.12.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
17.01.2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він не погоджується із вимогами, викладеними позивачем з наступних підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 01.11.2023 року до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 08.11.2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 104750007543 у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звернення відсутній необхідний пільговий стаж, визначеного абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV. Відповідач встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату звернення складає: загальний страховий стаж - 32 роки 01 місяць 24 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - відсутній. Зауважує, що при здійсненні розрахунку стажу до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року, оскільки в трудовій книжці відповідний запис зроблено не коректно, а сам диплом до заяви на призначення пенсії не надано. До пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні період роботи: з 01.10.2004 року по 31.01.2017 року, оскільки довідка від 18.10.2023 року № 14 та накази “Про результати атестації робочих місць за умовами праці” від 15.05.2005 року, 29.01.2010 року, 15.01.2015 року не підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах; з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року та з 18.03.2020 року по 31.03.2023 року, оскільки в довідці від 12.05.2023 року №54 відсутня інформація про проведення атестації робочих місць та перелік робочих місць. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.01.2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій він із наведеними у відзиві доводами не погоджується. Зазначає, що позивач має всі підстави для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме стаж роботи більше 30 років, вік 55 років, робота за Списком №2 на посаді муляра та електрозварника 24 роки 12 місяців.
Згідно з довідкою начальника відділу управління персоналом Аліни Шевченко від 02.02.2024 року №42 суддя Серьогіна Олена Василівна 02 та 05 лютого 2024 року перебуває у щорічній відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Серьогіної О.В. у відпустці, рішення суду ухвалене в перший робочий день судді 06.02.2024 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 01.11.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №12594 та доданими до неї документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 08.11.2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 104750007543 у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звернення відсутній необхідний пільговий стаж, визначеного абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV. Відповідач встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату звернення складає: загальний страховий стаж - 32 роки 01 місяць 24 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - відсутній. При здійсненні розрахунку стажу до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року, оскільки в трудовій книжці відповідний запис зроблено не коректно, а сам диплом до заяви на призначення пенсії не надано. До пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні період роботи: з 01.10.2004 року по 31.01.2017 року, оскільки довідка від 18.10.2023 року № 14 та накази “Про результати атестації робочих місць за умовами праці” від 15.05.2005 року, 29.01.2010 року, 15.01.2015 року не підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах; з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року та з 18.03.2020 року по 31.03.2023 року, оскільки в довідці від 12.05.2023 року №54 відсутня інформація про проведення атестації робочих місць та перелік робочих місць.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначено в положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ).
Частиною першою статті 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно змісту абзацу першого пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці. передбаченого абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058- IV, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 останній у спірні періоди:
- з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року навчався в СПТУ -13 м. Біла Церква;
- з 22.07.1987 року по 13.11.1987 року працював на посаді муляра (каменщик мов. оригіналу) у тресті «Белоцерковхимстрой»;
- з 26.11.1987 року по 21.11.1989 року - служба в армії;
- з 22.01.1990 року по 02.02.1990 року - працював муляром у ПМК -300 треста “Белоцерковсельстрой”;
- з 20.02.1990 року по 20.09.1990 року - працював муляром (каменщик мов. оригіналу) у совхозі Шевченківськй;
- з 01.10.1990 року по 28.09.1993 року - працював робітником, арматурником, елетрозварником з 27.04.1992 року у монтажно-будівельному тресті Будіндустрія;
- 06.10.1993 року по 01.03.1995 року працював електрозварником у тресті “Білоцерківсільбуд”, пересувна механізована колона;
- з 22.03.1995 року по 10.12.1996 року працював муляром четвертого розряду у ТОВ “Скіф”;
- з 17.06.1997 року по 25.09.1998 року - працював помічником комбайнера, різноробочим у Дослідному господарстві “Шевченківське”;
- з 25.12.1998 року по 15.08.2003 року -працював працівником пилорами, різноробочим приватного орендного підприємства “Вперед”;
- з 01.12.2003 року по 08.09.2004 року працював муляром четвертого розряду у ТОВ “Будмедпром”;
- з 01.10.2004 року по 30.06.2015 року працював електрозварником ручного зварювання у ТОВ “Прима Терм”;
- з 10.09.2015 року по 31.01.2017 року працював електрозварником у ТОВ “Прима терм”;
- з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року працював електрозварником у ДП “Шевченківське”;
- з 18.03.2020 року по 01.04.2023 року працював електрозварником у ДП “Шевченківське”.
Однак, за результатами розгляду звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 08.11.2023 року про відмову у призначенні пенсії за № 104750007543. При здійсненні розрахунку стажу до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року, оскільки в трудовій книжці відповідний запис зроблено не коректно, а сам диплом до заяви на призначення пенсії не надано. До пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні період роботи: з 01.10.2004 року по 31.01.2017 року, оскільки довідка від 18.10.2023 року № 14 та накази “Про результати атестації робочих місць за умовами праці” від 15.05.2005 року, 29.01.2010 року, 15.01.2015 року не підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах; з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року та з 18.03.2020 року по 31.03.2023 року, оскільки в довідці від 12.05.2023 року №54 відсутня інформація про проведення атестації робочих місць та перелік робочих місць.
Щодо не зарахуванням до пільгового стажу роботи позивача періодів роботи: з 01.10.2004 року по 31.01.2017 року, з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року та з 18.03.2020 року по 31.03.2023 року, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Аналіз пункту 3 Порядку № 383 свідчить про те, що до 21.08.1992 року підтвердження пільгового стажу за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці не здійснювалось.
Також слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Суд зазначає, що професія муляра передбачена Списком №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 пункт а) розділу XXIX (мовою оригіналу) “Строительство зданий и сооружений: промышленных, энергетических, гидротехнических, дорожно-мостовых, транспорта и связи, жилых и культурно-бытовых, а также надземных зданий и сооружений шахт, рудников и коммуникаций”.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 «Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение» Список №2 містить позицію - 23200000-19905 - электросварщики на автоматических и полуавтоматических машинах, занятые сваркой в среде углекислого газа, на работах с применением флюсов, содержащих вредные вещества не ниже 3 класса опасности, а также на полуавтоматических машинах; - 23200000-19906 электросварщики ручной сварки.
України № 162 від 11.03.1994 року, розділ XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів» 2290000а - а) робітники код 2290000а-12680 - муляри, які постійно працюють у бригадах мулярів та постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року розділ XXVII “Будівництво» а) робітники п.27 а- муляри, зайняті в бригадах мулярів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, затверджено списки виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XXVII містить позицію 27 а - муляри, зайняті в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, затверджено списки виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XXXIII, позиція 33 - електрозварники ручного зварювання.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 24.06.2016 року № 461 затверджено списки виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XXXIII містить позицію - електрозварники ручного зварювання.
Таким чином, робота позивача на посадах муляра та електрозварника відноситься до посад, що дають право на пільгову пенсію за Списком №2.
Слід зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 року № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.
Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій встановлено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
У пункті 4.2 Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку №383 проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Судом досліджено наявні в матеріалах даної справи копію довідки від 18.10.2023 року № 14 та копії наказів “Про результати атестації робочих місць за умовами праці” від 15.05.2005 року, 29.01.2010 року, 15.01.2015 року та встановлено, що вони дійсно містять інформацію про те, що не підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах у період роботи позивача з 01.10.2004 року по 31.01.2017 року.
Велика палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, на підприємствах де з вини власника не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Беручи до уваги зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається, позивач не може бути позбавлений права на пенсію внаслідок не підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких він набув пільговий стаж у період з 01.10.2004 року по 30.06.2015 року, з 10.09.2015 року по 31.01.2017 року, з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року та з 18.03.2020 року по 31.03.2023 року.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 25.07.1987 року, останній в період з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року проходив навчання в середньому СПТУ -13 м. Біла Церква, в результаті чого отримав диплом НОМЕР_1 від 16.07.1987 року за спеціальністю муляра, монтажника сталевих і з/б конструкцій.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну ) освіту час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Також слід зазначити, що позивач, згідно з наявними у справі документами, закінчив навчання у 1987 році. Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» був прийнятий у 1998 році та набув чинності з дня його опублікування відповідно до п. 1 Розділу XII. Прикінцеві положення - 10 березня 1998 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на вказане, вимога, встановлена ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», розповсюджується на правовідносини, які виникли вже після набрання Законом чинності. У даному ж випадку, зважаючи на те, що позивач закінчив навчання до того, як було прийнято даний Закон - для вирішення питання щодо зарахування до страхового стажу роботи періоду його навчання в СПТУ -13 м. Біла Церква необхідно керуватися законодавством, яке діяло на той час.
Так, відповідно до пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 року, який діяв на час навчання позивачки: (мовою оригіналу) «Кроме работы в качестве рабочего или служащего в общий стаж работы засчитывается также:...
з) обучение в училищах и школах системы государственных трудовых резервов и системы профессионально-технического образования (в ремесленных, железнодорожных училищах, горнопромышленных школах и училищах, школах фабрично-заводского обучения, училищах механизации сельского хозяйства, технических училищах, профессионально-технических училищах и т. д.) и в других училищах, школах и на курсах по подготовке кадров, по повышению квалификации и по переквалификации;...
При назначении на льготных условиях или в льготных размерах пенсий по старости и инвалидности рабочим и служащим, работавшим на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах и на других работах с тяжелыми условиями труда (подпункты "а" и "б" пункта 16), и пенсий по случаю потери кормильца их семьям, а также пенсий по старости работницам предприятий текстильной промышленности (подпункт "в" пункта 16) периоды, указанные в подпунктах "к" и "л", приравниваются по выбору обратившегося за назначением пенсии либо к работе, которая предшествовала данному периоду, либо к работе, которая следовала за окончанием этого периода. Период, указанный в подпункте "з", приравнивается к работе, которая следовала за окончанием этого периода».
Тобто, вищезазначене свідчить про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зарахований період навчання позивача у МПТУ №44 з 01.09.1981 року по 16.07.1984 року до страхового стажу роботи.
Таким чином, вищевказані недоліки допущені відповідачем при винесені рішення від 08.11.2023 року № 104750007543 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 свідчать про його протиправність, з огляду на що таке рішення підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи в позовній заяві позивачем ставиться питання, зокрема, щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи період навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року.
Проте, щодо інших періодів роботи позивача, які було не зараховано спірним рішенням суду позивачем в прохальній частині позову не зазначається.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період навчання з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року, до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 01.10.2004 року по 30.06.2015 року, з 10.09.2015 року по 31.01.2017 року, з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року та з 18.03.2020 року по 31.03.2023 року.
При цьому, питання щодо зарахуванням періоду навчання та служби позивача до пільгового стажу роботи судом не досліджується, оскільки в спірному рішенні зазначене питання не вирішувалось.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати, призначити та виплатити позивачу пенсію на пільгових умовах з 01.11.2023 року, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2023 року за №12594 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1073,60 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 805,20 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 9, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 08.11.2023 року № 104750007543 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу роботи період навчання з 01.09.1984 року по 16.07.1987 року, до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 01.10.2004 року по 30.06.2015 року, з 10.09.2015 року по 31.01.2017 року, з 06.07.2017 року по 26.11.2019 року та з 18.03.2020 року по 31.03.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 01.11.2023 року за №12594 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 805,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна