06 лютого 2024 рокуСправа №160/31626/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.12.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене у листі № 40237-32315/С-01/8-0400/23 від 23.08.2023 року щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів провадженні підприємницької діяльності за 2006 р. з 01.09.2006 до 30.09.2006, 2008 - 2009 роки, за 2011 з 01.04.2011 до 31.08.2011 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди провадження підприємницької діяльності за 2006 р. з 01.09.2006 до 30.09.2006, 2008 - 2009 роки, за 2011 з 01.04.2011 до 31.08.2011 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.07.2023 року звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо зарахування страхового стажу в період здійснення підприємницької діяльності за 2006, 2008-2009, 2011 роки. Проте листом за № 40237-32315/С-01/8-0400/23 від 23.08.2023 p., відповідачем повідомлено, що позивач перебував на обліку, як фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності з 17.08.2006 до 06.09.2011. Станом на 31.07.2023 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявна інформація зі звітів, що подано позивачем до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2006-2007 та 2010-2011 роки. Треба зауважити, що звіти до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2006, 2007 роки подано 02.04.2008. У звіті за 2006 рік зазначено суми нарахованого заробітку 9 доходу за жовтень-грудень включно. Інформація за 2008 та 2009 роки відсутня, оскільки звіти позивачем до системи персоніфікованого обліку відомостей не подавалася. Також, позивачем подано звіт за 2011 рік 27.12.2011 № 6228, в якому в Таблиці 2 Додаток 5 зазначено нарахування єдиного внеску тільки в січні - березні 2011 року. Спеціалісти органів ПФУ не наділені повноваженнями самостійно вносити інформацію до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У зв'язку з тим, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань позивач припинив підприємницьку діяльність 06.09.2011, тому не має законних підстав для подання звітів до органів Пенсійного фонду України. Не погодившись із неврахуванням вищезазначеного стажу роботи позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 22.12.2023, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Цією ж ухвалою було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
05.01.2024 відповідачем через підсистему “Електронний суд” до суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Відповідач зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 20.07.2023 (вх. №32315/С- 0400-23 від 27.07.2023), в якій порушує питання щодо обчислення страхового стажу, оскільки “виявив” відсутність стажу за певні періоди здійснення підприємницької діяльності. За приписами Закону України “Про звернення громадян” Головним управлінням була надана позивачу відповідь № 40237-32315/С-01/8-0400/23 від 23.08.2023, в якій зазначено про те, що позивач перебував на обліку, як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності з 17.08.2006 до 06.09.2011. Станом на 31.07.2023 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявна інформація зі звітів, що подані безпосередньо позивачем до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2006-2007 та 2010-2011 роки. При цьому, звіти до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2006, 2007 роки подано позивачем 02.04.2008. У звіті за 2006 рік зазначено суми нарахованого заробітку (доходу) за жовтень-грудень включно. Інформація за 2008 та 2009 роки відсутня, оскільки звіти до системи персоніфікованого обліку відомостей позивач не надав. У звіті за 2011 рік від 27.12.2011 № 6228, в Таблиці 2 Додаток 5 (Нарахування ЄВ фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування) позивачем зазначено нарахування єдиного внеску тільки за січень-березень 2011 року. Крім іншого, у відповіді Головним управлінням повідомлено, що спеціалісти органів Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно вносити інформацію до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внести зміни до реєстру можливо лише після надання страхувальником відповідних звітних документів. Фактично, відповідь Головного управління № 40237-32315/С-01/8-0400/23 від 23.08.2023 є констатацією інформації, що відображена в Реєстрі застрахованих осіб і не є рішенням суб'єкта владних повноважень, прийнятим за результатом розгляду заяви про встановлення права на пенсійне забезпечення, оскільки позивач не звертався до органу Пенсійного фонду з питання реалізації свого права на пенсійне забезпечення у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Зауважує, що як станом на дату розгляду заяви позивача, так в теперішній час відсутні підстави для визначення наявного загального/спеціального стажу позивача, що, безумовно, належить до компетенції органу Пенсійного фонду, оскільки позивач не набув статусу, за яким можливе вирішення питання призначення пенсійних виплат. Відповідно, питання обчислення органами Пенсійного фонду наявного страхового стажу позивача не є актуальним і, можливо, виникне в майбутньому. Додатково зазначив, що законодавством передбачено спеціальний порядок призначення пенсії, який передбачає дві обов'язкові складові - звернення особи з відповідною заявою про призначення пенсії, до якої долучені відповідні документи та прийняття органами ПФУ відповідного рішення за наслідками розгляду заяви та всіх поданих документів. З вищевикладеного, вбачається, що позивач до 08.04.2024 не має підстав для звернення до органу Пенсійного фонду України із питання призначення пенсійних виплат, отже, органом пенсійного фонду не реалізовано управлінську функцію суб'єкта владних повноважень та не було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсійних виплат позивачу (в розумінні Кодексу адміністративного судочинства), відповідно, відсутні підстави для визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними. Також, на виконання вимог суду щодо надання копії пенсійної справи позивача повідомлено суд, що пенсійна справа (відмовна) на ім'я ОСОБА_1 відсутня.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
20.07.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою в якій порушує питання щодо обчислення страхового стажу, оскільки “виявив” відсутність стажу за певні періоди здійснення підприємницької діяльності.
Листом від 23.08.2023 за вих.№ 40237-32315/С-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що правові відносини в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року та, починаючи з 01.01.2011 року, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Починаючи з 2000 року органи Пенсійного фонду України ведуть персоніфікований облік, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, на підставі звітних документів, наданих страхувальниками та іншими, за відповідні звітні роки. Страхувальник формує та подає звітність на підставі первинних бухгалтерських документів та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування або які підтверджують нарахування виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464-УІ та Закону №1058-ІV нараховуються відповідні внески. Відповідальним за правильність, достовірність заповнення та подання звіту є страхувальник. Разом з цим повідомив, що позивач перебував на обліку, як фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності з 17.08.2006 до 06.09.2011. Станом на 31.07.2023 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявна інформація зі звітів, що подано позивачем до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2006-2007 та 2010-2011 роки. Треба зауважити, що звіти до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2006, 2007 роки подано позивачем 02.04.2008. У звіті за 2006 рік зазначено суми нарахованого заробітку (доходу) за жовтень-грудень включно. Інформація за 2008 та 2009 роки відсутня, оскільки звіти позивачем до системи персоніфікованого обліку відомостей не подавалася. Також, позивачем подано звіт за 2011 рік від 27.12.2011 № 6228, в якому в Таблиці 2 Додаток 5 зазначено нарахування єдиного внеску тільки в січні-березні 2011 року. Спеціалісти органів Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно вносити інформацію до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внести зміни до реєстру можливо лише після надання страхувальником відповідних звітних документів.
Вважаючи протиправним рішення що відмови у зарахуванні періодів підприємницької діяльності до страхового стажу, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття “страховий стаж”, для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно з ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Розділом ІІ Порядку № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.9. Порядку № 22-1).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Водночас, суд зауважує, що згідно з положеннями пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Положеннями пункту 4.3. Порядку №22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Аналізуючи положення чинного законодавства України, яке регулює порядок звернення громадян для призначення та/або перерахунку пенсій, суд доходить висновку, що однією з основних умов для здійснення такого призначення, а також зарахування стажу є волевиявлення особи, яке полягає у зверненні в установленому порядку до органів Пенсійного Фонду України із відповідною заявою, форма та зміст якої затверджений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Як встановлено судом, позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Порядку №22-1 та Закону №1058-IV та необхідним пакетом документів, що визначає право на призначення пенсії, а, відтак, відповідач не мав підстав для здійснення призначення пенсії та відповідно зарахування спірних періодів стажу.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 06.02.2018 у справ № 425/1867/16-а та від 19.04.2018 у справі № 601/198/16 (К/9901/6458/18).
У свою чергу, лист Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 40237-32315/С-01/8-0400/23 від 23.08.2023, яким надано відповідь на заяву позивача має роз'яснювальний характер та не містить висновку про відмову у призначенні пенсії позивача.
Оскаржувана відповідь відповідача надана у порядку Закону України “Про звернення громадян”, отже не тягне для позивача жодних негативних правових наслідків.
Станом на час розгляду справи по суті позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії встановленого зразка разом із пакетом документів відповідно до положень Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1.
У зв'язку із чим, розгляд питання щодо можливості зарахування позивачу трудового стажу на умовах та з підстав нею обумовлених, в рамках цієї справи є передчасним, оскільки повинен здійснюватися при визначені права позивача на отримання пенсії.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не приймалося рішення за вказаною вище заявою про відмову у призначенні пенсії позивачу з підстав не врахування спірного періоду трудового стажу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець