06 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/11639/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» (далі - ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекторами ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку AЗС з магазином, на якій здійснює свою господарську діяльність TзOB «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Заводська, 72, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 09.12.2021 № 91418/Ж5/26-15-09-02/42663493.
У висновку зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку із відсутністю з 01.04.2020 по 08.12.2020 позитивних результатів повірки або оцінки відповідності на витратоміри-лічильники.
На підставі акту фактичної перевірки від 09.12.2021 №91418/Ж5/26-15-09-02/42663493, ГУ ДПС у м. Києві 20.01.2022 прийняло ППР № 00030710902, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 40000,00 грн.
Вказане ППР позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте Державна податкова служба України (далі - ДПС України) прийняла рішення від 01.05.2023, яким скаргу ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» залишено без задоволення, а ППР - без змін.
Позивач не погоджується із вказаним ППР, з огляду на таке.
Позивач зазначає, що у наказі від 12.11.2021 № 9010-п про проведення фактичної перевірки позивача не вказано підстав для її проведення, а є лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки та інформацію, яку контролюючий орган отримав про порушення позивачем вимог чинного законодавства.
Позивач вважає, що оскільки наказ не містить відомостей, передбачених абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України, які є обов'язковими, то за відсутності обов'язкових реквізитів ні додаток, ні витяг з нього не можуть оцінюватися як такі, що відповідають вимогам, які ставляться до порядку оформлення наказів про проведення податкових перевірок; контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» без жодної визначеної законом умови, за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване ППР.
Крім цього, зазначає, що контролюючим органом не наведено жодних належних та допустимих доказів використання з 01.04.2020 по 08.12.2020 на акцизному складі витратомірів-лічильників без позитивних результатів повірки або оцінки відповідності, при цьому чинне законодавство не зобов'язує суб'єкта господарювання зберігати відповідну документацію про повірку засобів вимірювальної техніки за попередні роки, оскільки такі вичерпали свою дію.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати ППР ГУ ДПС у м. Києві від 20.01.2022 № 00030710902.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 30).
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 30.05.2023 разом з позовною заявою та доданими до неї документами відповідач отримав 06.06.2023, проте відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 12.11.2021 № 9010-п «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання» (а. с. 12), ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» за адресою: м. Київ, вул. Заводська, 72, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), про що складено акт фактичної перевірки від 09.12.2021 № 91418/Ж5/26-15-09-02/42663493 (а. с. 13-16).
Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.
На підставі зазначеного акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві винесено ППР від 20.01.2022 № 00030710902, якими до товариства застосовано штраф в сумі 40000,00 грн (а. с. 17-19).
Рішенням ДПС України від 01.05.2023 № 10570/6/99-00-06-03-01-06 вказане ППР залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення (а. с. 20-22).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З урахуванням наведеного, суд у цій справі надає оцінку доводам позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки (а саме: контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для її проведення; наказ про проведення перевірки складений з порушенням статті 81 ПК України).
Так, системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 06.07.2022 у справі №420/1242/21.
Стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки (вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а).
Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі №500/1331/21 зазначив, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов'язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
В постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №200/1354/21-а сформовано висновок про те, що норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача. Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17,19-1.1.54. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; здійснюють інші функції, визначені законом. Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкта з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
При цьому, необхідно зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Як вбачається з наказу ГУ ДПС у м. Києві від 12.11.2021 № 9010-п (а. с. 12), контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі, визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
На думку суду, ГУ ДПС у м. Києві не повинно було зазначати у вказаному наказі інформацію, яка отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача, фактична перевірка контролюючим органом була проведена за встановлених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав.
Отже, доводи позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки (а саме: контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для її проведення; наказ про проведення перевірки складений з порушенням статті 81 ПК України) не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час проведення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного ППР.
Відтак, суд переходить до перевірки підстав позову щодо наявності в діях платника податків порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки.
Згідно із пунктом 12 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Відповідно до пункту 18 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України норми пункту 128-1.1 статті 128-1цього Кодексу застосовуються: з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).
За приписами підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Згідно із пунктом 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 (далі - Порядок №891), витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах; рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об'єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара; резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.
Отже, акцизні склади, на території яких здійснюється реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками, які у свою чергу повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, а у разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності витратомірів-лічильників акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками. Паливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Санкція, встановлена пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, застосовується не конкретно за реалізацію пального за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом, а у випадку виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. При цьому, такі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники повинні бути зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №520/11780/2020).
З акту фактичної перевірки від 09.12.2021 № 91418/Ж5/26-15-09-02/42663493 (а. с. 13-16) вбачається, що ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на акцизному складі №1006691 в період з 01.04.2020 по 08.12.2020 використовувало паливороздавальні колонки (витратоміри-лічильники) в кількості дві одиниці, а саме: ПРК назва/модель TOKHEIM Q510 зав. №/інв. №D1126130 (а. с. 23) та ПРК назва/модель TOKHEIM Q510 зав. №/інв. №D11261229 (а. с. 25), що не мали позитивного результату або оцінки відповідності та в період з 01.04.2020 по 02.08.2021 використовувало рівнеміри-лічильники в кількості 6 одиниць (№10692, №10694, №10693, №10691, №10690, №10689), що не мали позитивного результату повірки або оцінки відповідності.
Відповідно до наданих до перевірки формулярів ПРК, згідно відміток у формулярах (розділ 7 «Повірка засобів вимірювальної техніки»), держповірка ПРК назва/модель TOKHEIM Q510 зав. №/інв. №D1126130 та ПРК назва/модель TOKHEIM Q510 зав. №/інв. №D11261229 проводилася з 09.12.2020 по 09.12.2021 (а. с. 24, 26). Згідно із наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» від 13.10.2016 №1747, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2016 за №1417/29547 (далі - Наказ №1747), паливороздавальні колонки для заправки автомобілів мають міжповірочний інтервал 1 рік.
На момент завершення фактичної перевірки документи, які свідчать про проведення держповірок ПРК у період з 01.04.2020 по 08.12.2020, до перевірки не надано, та не підтверджено факт відповідності зазначених ПРК вимогам законодавства та наявного позитивного результату повірки. В зв'язку із наведеним, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», в порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, на акцизному складі №1006691 у період з 01.04.2020 по 08.12.2020 здійснювало відпуск пального споживачам, через витратоміри-лічильники в кількості дві одиниці без наявного позитивного результату повірки та оцінки відповідності.
З матеріалів справи також вбачається, що під час проведення перевірки платником були надані формуляри ПРК (а саме, ПРК назва/модель TOKHEIM Q510 зав. №/інв. №D1126130 та ПРК назва/модель TOKHEIM Q510 зав. №/інв. №D11261229), у яких у графі 7 «Повірка засобів вимірювальної техніки» зроблені записи про проведення повірки 09.12.2020, при цьому, записи щодо періодичності, дат та результатів повірки у вказаних формулярах наявні за період, починаючи лише з 09.12.2020 (а. с. 24, 26).
Отже, суд погоджується із доводами контролюючого органу, що оскільки на акцизному складі №1006691 у період з 01.04.2020 по 08.12.2020 позивач здійснював відпуск пального споживачам через витратоміри-лічильники (ПРК назва/модель TOKHEIM Q510 зав. №/інв. №D1126130 та ПРК назва/модель TOKHEIM Q510 зав. №/інв. №D11261229) без наявного позитивного результату повірки та оцінки відповідності, що в розумінні ПК України дає підстави стверджувати, що акцизний склад, на якому вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками, тому вказане порушення є підставою для притягнення платника податків до відповідальності за пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів, що з 01.04.2020 по 08.12.2020 на акцизному складі №1006691 використовувалися витратоміри-лічильники без позитивних результатів повірки або оцінки відповідності, оскільки як до перевірки, так і до суду позивач не надав доказів проведення повірки за вказаний період (з 01.04.2020 по 08.12.2020), а з поданих формулярів ПРК та ГРК вбачається, що проведення повірок здійснювалося, починаючи лише з 09.12.2020 (а. с. 24, 26).
Крім того, оскільки за змістом пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи, тому суд відхиляє доводи позивача про відсутність у нього обов'язку зберігати документацію про повірку засобів вимірювальної техніки за період з 01.04.2020 по 08.12.2020.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки доводи позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та судом не встановлено порушень вимог податкового законодавства під час проведення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного ППР, а наявними у справі доказами підтверджується вчинення позивачем податкового правопорушення (на акцизному складі №1006691 у період з 01.04.2020 по 08.12.2020 позивач здійснював відпуск пального споживачам через витратоміри-лічильники без наявного позитивного результату повірки та оцінки відповідності, що в розумінні ПК України дає підстави стверджувати, що акцизний склад, на якому вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками), тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності за пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України відповідно до оскаржуваного ППР від 20.01.2022 № 00030710902, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного ППР належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх