06 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/31780/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - виконавчий комітет ЛМР, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язати відповідача надати пільговий проїзд в громадському транспорті (автобус, тролейбус) на території Луцької міської територіальної громади шляхом видачі електронного квитка для пільгового проїзду громадським транспортом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 1) та особою з інвалідністю третьої групи , в зв'язку з чим має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Через військові події змінив місце проживання, і згідно довідки №764-5002900648 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
У зв'язку з наміром використати свої права щодо безкоштовного проїзду у громадському транспорті , у серпні 2023 року, позивач звернувся до виконавчого комітету Луцької міської ради із заявою про надання йому пільгового проїзду у громадському транспорті (автобус, тролейбус).
Однак листом виконавчого комітету Луцької міської ради (арк.спр. 5) ОСОБА_1 було відмовлено у наданні пільгового проїзду в громадському транспорті (автобусах, тролейбусах), як вимушено переселеній особі з пільговою категорією «особа з інвалідністю ІІІ групи», з посиланням на те, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.12.2022 №663-1 «Про перелік категорій громадян, що зареєстровані в місті Луцьку та інших населених пунктах, що належать до Луцької міської територіальної громади, і яким бездотаційно буде надаватись безоплатний проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом (автобус, тролейбус) у 2023 році при пред'явленні відповідного посвідчення та електронного квитка)» затверджено перелік громадян, які мають право на пільговий проїзд у громадському транспорті (автобус, тролейбус), проте в ньому відсутня пільгова категорія «особа з інвалідністю ІІІ групи» на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах для вимушено переселених осіб.
Уважаючи дії виконавчого комітету Луцької міської ради щодо відмови у наданні пільгового проїзду в громадському транспорті (автобусах, тролейбусах), як вимушено переселеній особі з пільговою категорією «особа з інвалідністю ІІІ групи» протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У відзиві на позовну заяву від 01.11.2023 № 89982/23 представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що у місті Луцьку здійснюється перевезення пасажирів громадським транспортом (автобус, тролейбус), відшкодування за проїзд пільгових категорій у якому відбувається за рахунок коштів місцевого бюджету. Перелік категорій громадян, яким надається безкоштовний проїзд при здійсненні перевезень пасажирів громадським транспортом визначається, з урахуванням вимог чинного законодавства та у межах кошторисних призначень, виконавчим комітетом Луцької міської ради на відповідний рік. Таким чином, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №663-1 від 07.12.2022 затверджено перелік категорій громадян, яким надається безкоштовний проїзд при здійсненні перевезень пасажирів громадським транспортом відповідно у автобусах та тролейбусах Луцької територіальної громади у 2023 році.
Відшкодування коштів з місцевого бюджету за надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів на тролейбусах здійснюється на підставі укладеного договору з Комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту», як єдиним можливим надавачем даної послуги. Перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку забезпечуються на конкурсній основі з подальшим укладенням договорів про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, яким передбачено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті.
Таким чином, відшкодування за безкоштовний проїзд здійснюється з місцевого бюджету в межах кошторисних призначень безкоштовним проїздом у тролейбусах, як пасажирському міському транспорті, забезпечуються усі громадяни, які мають таке право, перелік категорій громадян на безкоштовний проїзд у автобусах дещо менший, проте затверджений без порушення та дотриманням вимог чинного законодавства. Перелік категорій, яким бездотаційно надається проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом - автобусом на території Луцької міської територіальної громади на 2023 рік не включає у себе категорії, до яких належить позивач.
Листом директора ТзОВ «Сіті кард систем» (citycard) вих.№249 від 25.10.2023 повідомлено відділ транспорту Луцької міської ради на його звернення від 25.10.2023 №30-12/64/2023, що ОСОБА_1 09 серпня 2023 року отримав персоніфікований пільговий електронний квиток за номером 01103-22710-2 з категорією «Пільговий Т», ВПО.
З огляду на викладені обставини, вважає, що права позивача не порушено виконкомом Луцької міської ради, оскільки він не відноситься до пільгових категорій громадян, які в обов'язковому порядку, згідно діючих законодавчих та нормативно-розпорядчих актів, забезпечуються безкоштовним проїздом у всіх видах міського пасажирського транспорту.
З наведених підстав просить у задоволенні позовних вимог в повному обсязі відмовити.
У відповіді на відзив від 21.11.2023 № 35400/23 позивач заперечив доводи, викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву. Свою позицію викладену у позові позивач та його представник підтримали та просили позов задовольнити.
Будь-яких інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 7).
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що виконавчий комітет ЛМР відмовив ОСОБА_1 у видачі електронного квитка для пільгового (безкоштовного) проїзду в тролейбусах та автобусах на території Луцької міської територіальної громади .
Як випливає з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Київським РВ ДМЦ УМВС України в Донецькій області 05.08.1998 року (а.с.3 зворот).
Позивач є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, і має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 22.10.2007 (арк.спр.4).
Крім того, згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 , яке видане 14.07.2020 Львівською адміністрацією, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1) і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. (арк.спр.4).
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.08.2023 №764-5002900648, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є наступна адреса: АДРЕСА_1 , в той час як фактичним місцем проживання/перебування є адреса: АДРЕСА_2 (арк.спр.4).
За результатами розгляду заяви позивача щодо надання пільгового проїзду в громадському транспорті (автобус, тролейбус) як вимушено переселеній особі з пільговою категорією «особа з інвалідністю ІІІ групи» ОСОБА_1 надіслано лист №/2352/2023 від 21.08.2023, яким відмовлено у наданні пільгового проїзду на території Луцької міської територіальної громади, у зв'язку з тим, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.12.2022 №663-1 «Про перелік категорій громадян, що зареєстровані в місті Луцьку та інших населених пунктах, що належать до Луцької міської територіальної громади, і яким бездотаційно буде надаватись безоплатний проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом (автобус, тролейбус) у 2023 році при пред'явленні відповідного посвідчення та електронного квитка)» затверджено перелік громадян, які мають право на пільговий проїзд у громадському транспорті (автобус, тролейбус), проте в ньому відсутня пільгова категорія «особа з інвалідністю ІІІ групи» на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах для вимушено переселених осіб.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із діями відповідача , звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади безоплатного проїзду ветеранів війни, учасників бойових дій, а також осіб, прирівняних до них (в тому числі й учасники АТО) є Закон України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та іншими нормативними документами. Засади безоплатного проїзду інвалідів визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», постановою Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №354» від 16 серпня 1994 № 555.
Згідно абзацу 2 статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відтак поняття ветеранів війни є ширшим та включає в себе статуси учасника бойових дій, особа з інвалідністю внаслідок війни та учасник війни.
Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
Згідно з п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Як встановлено судом ОСОБА_1 є особою на яких розповсюджується право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_2 , яке видане 22.10.2007 (арк.спр.4), а відтак підпадає під дію пункту 7 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також, відповідно до статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю І та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю І групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
Таким чином, згідно з вищевказаними нормами позивач, як інвалід IIІ групи та ветеран війни має право на пільговий проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування (автобусах) та приміських маршрутах.
Посилання представника відповідача, на те що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №663-1 від 07.12.2022 затверджено перелік категорій громадян, яким надається безкоштовний проїзд відповідно у автобусах та тролейбусах Луцької міської територіальної громади у 2023 році, та не включає в себе категорій осіб, до яких належить позивач, не береться судом до уваги, оскільки вирішення спірного питання на підставі підзаконних актів, суттєво звужують обсяг прав позивача.
При цьому, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділяє відповідача повноваженнями щодо зменшення або звуження соціальних гарантій, зокрема, встановлення порядку та умов безоплатного проїзду для пенсіонерів за віком.
При цьому, суд наголошує, що п.1 Постанови КМУ № 555 від 16.08.1994 року передбачено поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 354 (354-93- п ) «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» на інвалідів.
Проте, Постанови КМУ від 17 травня 1993 р. № 354 та № 555 від 16.08.1994 року є підзаконними актами, в той час як Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є нормативним актом і має вищу юридичну силу.
Норми щодо того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України зазначено у основному законі - Конституції України.
Так, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, а саме пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважень Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Так, згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» - Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Частина 2 статті передбачає, що - акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, Конституцією України беззаперечно врегульовано питання ієрархії нормативно-правових актів, вирішення неузгодженостей та суперечностей між нормативно-правовими актами тощо, і у випадку суперечності норм підзаконного акта - постанови Кабінету міністрів України нормам закону України слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість дій виконавчого комітету Луцької міської ради з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, ним не здійснювалось, враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, ЄДРПОУ 04051327) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії виконавчого комітету Луцької міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 пільгового проїзду в громадському транспорті (автобус, тролейбус).
Зобов'язати виконавчий комітет Луцької міської ради надати ОСОБА_1 пільговий проїзд в громадському транспорті (автобус, тролейбус) на території Луцької міської територіальної громади шляхом видачі електронного квитка для пільгового проїзду громадським транспортом (автобус, тролейбус).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2024 року.