06 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/31228/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (далі ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ», позивач) звернулося з позовом до Рівненської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.12.2021 №UA/204000/2021/000169/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (покупець) та фірмою «IMPEX Viacheslav Romanov» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №19.08.2021 від 19.08.2021 відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нові та вживані автомобілі, нові та вживані трактори, комбайни, автобуси, навантажувачі, мотоцикли, промислове, виробниче обладнання, автомобільні деталі, запчастини, приладдя та пристрої, в тому числі кузови для моторних засобів, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його даного Договора. Найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються в фактурі (пункт 1.1, 1.2 Договору). Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах поставки DAP-Луцьк, DAP -Рівне, DAP-Дубно, DAP - Ковель, DAP-Володимир-Волинський, DAP Старовойтове (ІНКОТЕРМС 2010) згідно з інвойсами на кожну поставку.
Товар, відповідно до умов контракту, поставляється партіями; ціна товару включає вартість доставки та розвантаження; покупець оплачує поставлеий товар в євро та доларах США, в терміни визначені продавцем, в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури. Продавець надає відстрочку покупцю у здійсненні платежів за поставлений товар, яка складає 180 днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (пункти 3.1-3.3 Договору).
У відповідності до рахунку-фактури (інвойсу) до вказаного контракту №2021-1123 від 23.11.2021 предметом купівлі-продажу є транспортний засіб марки LAMBORGHINI, кузов, модель URUS, номер кузова (шасі, рами) - № НОМЕР_1 , рік виготовлення -2021, вартість складає 207000,00 євро.
З метою митного оформлення в режимі імпорту ввезеного транспортного засобу декларант 13.12.2021 подав до Рівненської митниці митну декларацію №UA204020/2021/294448, в якій фактурна вартість товару становить 207000,00 євро (еквівалентно 6320538,00 грн.).
На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: договір купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021, інвойс від 23.11.2021 №2021-1123, декларацію країни відправлення товару №21SK5361EX11229708, сертифікат погодження товару №А 723704, платіжне доручення від 24.11.2021 №8, експертну довідку від 08.12.2021 №4449/21.
Після здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості заявленого товару декларанту надійшло електронне повідомлення від митного органу, в якому було зазначено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та декларантом документально не підтверджено складові митної вартості товарів та запропоновано протягом десяти днів надати документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість транспортування, банківські платіжні документи, що кореспондуються з оцінюваним товаром.
Декларантом повідомлено митний орган про те, що інші додаткові документи ним подано не буде.
Так, відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA/204000/2021/000169/2 від 15.12.2021 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2021/000302.
В пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що “митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1)Декларантом не подано жодних додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком та у відповідності до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) та у відповідності до частини 5 статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VIIГАТТ/СОТ від 1994 р.
2)При проведені у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформленім за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів у відповідності до частини 2 статті 53 МК України, виявлені неточності, а саме:
До митного оформлення не подано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що позиціонується із частиною 1 статті 53 Митного кодексу.
В графі 44 МД зазначено копію митної декларації країни відправлення від 01.12.2021 №21SK5361EX11229708, яка не містить реквізитів умов поставки. Згідно відомостей пункту пропуску через митний кордон перевізником товару є ТзОВ “Глобалмаркет” (водій ОСОБА_1 НОМЕР_2 ), що є фактичним покупцем імпортованого транспортного засобу. Зазначене; створює сумніви стосовно дійсності виконання продавцем заявлених у Контракті від 19.08.2021 №19/08/2021 комерційних уМов поставки та як наслідок включення до митної вартості належних складових з огляду на доставку товару власними силами покупця.
Відповідно до пункту 3.1 Контракту, встановлено, що Покупець має оплатити поставлений товар в Євро та доларах США, в терміни визначені Продавцем в безготівковій формі на банківський рахунок Продавця згідно встановленого рахунку-фактури, разом з тим надана декларантом копія платіжного доручення в іноземній валюті від 24.11.2021 у графі 70 “Призначення платежу” містить лише посилання на Контракт без реквізитів рахунку-фактури, що суперечить умовам Контракту та внаслідок чого неможливо кореспондувати даний документ із рахунком - фактурою від 23.11.2021 №2021-1123.
Крім того, в рішенні зазначено, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, що пропонується для продажу у відкритій мережі інтернет, за ціною 283529 євро (EUR).
У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, митним органом було визначено митну вартість товару за другорядним методом, відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України (далі МК України). При коригуванні митної вартості за основу взято інформацію про вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, що пропонується для продажу у відкритій мережі інтернет за ціною 283529 Євро. В подальшому товар випущений у вільний обіг за митною декларацією №UA204000/2021/000302 від 15.12.2021.
Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що воно прийняте всупереч положенням статей 54- 55, 64 МК України, без дотримання умов передбачених частинами другою, третьою статті 53 Митного кодексу України. Вказує, що у рішенні не вказано джерела інформації та відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості.
Крім того, зазначає, що брокером було подано вичерпний перелік документів для підтвердження митної вартості товарів за першим методом.
На думку позивача, митний орган при винесенні спірного рішення діяв всупереч положенням МК України, не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості, а відтак мотиви вказаного рішення вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам декларування та просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.79).
У відзиві на позовну заяву (а.с.83-85) представник відповідача проти позову заперечив та у його задоволенні просив відмовити з наступних підстав.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» подано електронну митну декларацію №UA204020/2021/294448 від 13.12.2021 на товар: легковий автомобіль 1шт.; марки LAMBORGHINI, кузов, модель URUS, номер кузова (шасі, рами) - № НОМЕР_1 , рік виготовлення -2021, вартість складає 207000,00 євро.
На підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем було подано документи, зазначені в графі 44 митної декларації, а саме: договір купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021, інвойс від 23.11.2021 №2021-1123, декларацію країни відправлення товару №21SK5361EX11229708, сертифікат погодження товару №А 723704, платіжне доручення від 24.11.2021 №8, експертну довідку від 08.12.2021 №4449/21. Митна вартість товару визначена декларантом за основним методом.
Представником відповідача зазначено, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступне: 1) До митного оформлення не подано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що позиціонується із частиною 1 статті 53 Митного кодексу. 2) Згідно відомостей пункту пропуску через митний кордон перевізником товару є ТОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (Водій ОЛЕКСА РОМАН, FT770120), що є фактичним покупцем імпортованого транспортного засобу. Зазначене створює сумніви стосовно дійсності виконання продавцем, заявлених у Контракті від 19.08.2021 № 19/08/2021 комерційних умов поставки та як наслідок включення до митної вартості належних складових з огляду на доставку товару власними силами покупця. 3) В графі 44 МД зазначено копію митної декларації країни відправлення від 01.12.2021 21SK5361EX11229708 яка не містить реквізитів умов поставки.
Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
Посадовою особою Рівненської митниці направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації продавця щодо формування вартості імпортованого транспортного засобу на заявлених умовах поставки; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціям; 3) транспортні документи та документи, що містять відомості про транспортування ; 4) банківські платіжні документи, що кореспондуються з оцінюваним товаром.
Також, декларанту надано консультацію стосовно рівня вартості товарів, яким володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованого товару.
Представник відповідача зазначає, що 15.12.2021 декларантом надіслано митному органу лист про відмову в наданні витребуваних документів для підтвердження митної вартості товарів.
Внаслідок вищевикладеного, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 15.12.2021 №UA204000/2021/000169/2. Митну вартість транспортного засобу визначено з врахуванням положень Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, на підставі інформації про вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, що пропонується для продажу у відкритій мережі інтернет за ціною 283529 EUR/од. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 283529,00 EUR, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 8634053,4609 грн ( 283529,00 EUR* 30,4521 грн/1 EUR). Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 15.12.2021 №UA204020/2021/295148 із використанням положень частини 7 статті 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 531841,23 грн.
З огляду на наведене вище, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості від 15.12.2021 №UA204000/2021/000169/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
У поданій до суду відповіді на відзив від 30.11.2023 представник позивача додатково наголошує на протиправності та незаконності тверджень митного органу щодо прийняття ним рішення про коригування митної вартості товару (арк.спр.107-110).
Представник позивача 30.11.2023 подала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (арк.спр.111-113).
Ухвалою суду від 17.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Рівненської митниці про розгляд справи за участі сторін (арк.спр.100-101).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 19.08.2021 між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (покупець) а фірмою «IMPEX Viacheslav Romanov» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №19/08//2021, за умовою якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1-3.3 вказаного Контракту найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюється в фактурі. Поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP-Луцьк, DAP -Рівне, DAP-Дубно, DAP - Ковель, DAP-Володимир-Волинський, DAP Старовойтове (ІНКОТЕРМС 2010) згідно з інвойсами на кожну поставку, за міжнародними правилами тлумачення товарних термінів «Інкотермс-2000». Покупець має оплатити поставлений товар відповідно до умов контракту, який поставляється партіями; ціна товару включає вартість доставки та розвантаження; покупець оплачує поставлеий товар в євро та доларах США, в терміни визначені продавцем, в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури. Продавець надає відстрочку покупцю у здійсненні платежів за поставлений товар, яка складає 180 днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (пункти 3.1-3.3 Договору).
На виконання умов вказаного контракту фірма «IMPEX Viacheslav Romanov» виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) до вказаного контракту №2021-1123 від 23.11.2021, згідно яких предметом купівлі-продажу є транспортний засіб легковий автомобіль 1шт., марки LAMBORGHINI, кузов, модель URUS, номер кузова (шасі, рами) - № НОМЕР_1 , рік виготовлення -2021, вартість складає 207000,00 євро.
13.12.2021 з метою здійснення митного оформлення товару: «Легковий автомобіль 1шт.; марки LAMBORGHINI, кузов, модель URUS, номер кузова (шасі, рами) - № НОМЕР_1 , рік виготовлення -2021, вартість складає 207000,00 євро.» декларантом в інтересах позивача в порядку електронного декларування подано до Рівненської митниці митну декларацію №UA204020/2021/294448 від 13.12.2021. Митна вартість товару заявлена за основним (першим) методом на основі ціни товару, яка становить 207000 євро (еквівалентно 6320538,00 грн.).
До митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: договір купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021, інвойс від 23.11.2021 №2021-1123, декларацію країни відправлення товару №21SK5361EX11229708, сертифікат погодження товару №А 723704, платіжне доручення від 24.11.2021 №8, експертну довідку від 08.12.2021 №4449/21.
Декларанту митним органом листом запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість транспортування, банківські платіжні документи, що кореспондуються з оцінюваним товаром.
Однак, декларант подав заяву, у якій повідомив митний орган, що усі наявні документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів надано.
Відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA/204000/2021/000169/2 від 15.12.2021 відповідно до яких митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять такі розбіжності та неточності:
До митного оформлення не подано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що позиціонується із частиною 1 статті 53 Митного кодексу, в графі 44 МД зазначено копію митної декларації країни відправлення від 01.12.2021 №21SK5361EX11229708, яка не містить реквізитів умов поставки. Згідно відомостей пункту пропуску через митний кордон перевізником товару є ТзОВ “Глобалмаркет” (водій ОСОБА_1 НОМЕР_2 ), що є фактичним покупцем імпортованого транспортного засобу, що створює сумніви стосовно дійсності виконання продавцем заявлених у Контракті від 19.08.2021 №19/08/2021 комерційних умов поставки та як наслідок включення до митної вартості належних складових з огляду на доставку товару власними силами покупця.
Відповідно до пункту 3.1 Контракту, встановлено, що Покупець має оплатити поставлений товар в Євро та доларах США, в терміни визначені Продавцем в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно встановленого рахунку-фактури, разом з тим надана декларантом копія платіжного доручення в іноземній валюті від 24.11.2021 у графі 70 “Призначення платежу” містить лише посилання на Контракт без реквізитів рахунку-фактури, що суперечить умовам Контракту та внаслідок чого неможливо кореспондувати даний документ із рахунком - фактурою від 23.11.2021 №2021-1123.
У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, митним органом було визначено митну вартість товару за другорядним методом, відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України (далі МК України). При коригуванні митної вартості за основу взято інформацію про вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, що пропонується для продажу у відкритій мережі інтернет за ціною 283529 Євро.
Враховуючи вищевикладені причини та положення частини 6 статті 54, статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, Рівненською митницею було видано та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2021/000302 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA204000/2021/000302 від 15.12.2021..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою, третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої-шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою-другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої-другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема на товар:
згідно МД №UA204020/2021/294448 від 13.12.2021: договір купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021, інвойс від 23.11.2021 №2021-1123, декларацію країни відправлення товару №21SK5361EX11229708, сертифікат погодження товару №А 723704, платіжне доручення від 24.11.2021 №8, експертну довідку від 08.12.2021 №4449/21.
Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: легковий автомобіль 1шт., марки LAMBORGHINI, кузов, модель URUS, номер кузова (шасі, рами) - № НОМЕР_1 , рік виготовлення -2021, вартість складає 207000,00 євро.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: До митного оформлення не подано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що позиціонується із частиною 1 статті 53 Митного кодексу; в графі 44 МД зазначено копію митної декларації країни відправлення від 01.12.2021 №21SK5361EX11229708, яка не містить реквізитів умов поставки. Згідно відомостей пункту пропуску через митний кордон перевізником товару є ТзОВ “Глобалмаркет” (водій ОСОБА_1 НОМЕР_2 ), що є фактичним покупцем імпортованого транспортного засобу, що створює сумніви стосовно дійсності виконання продавцем заявлених у Контракті від 19.08.2021 №19/08/2021 комерційних умов поставки та як наслідок включення до митної вартості належних складових з огляду на доставку товару власними силами покупця.
Відповідно до пункту 3.1 Контракту, встановлено, що Покупець має оплатити поставлений товар в Євро та доларах США, в терміни визначені Продавцем в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно встановленого рахунку-фактури, разом з тим надана декларантом копія платіжного доручення в іноземній валюті від 24.11.2021 у графі 70 “Призначення платежу” містить лише посилання на Контракт без реквізитів рахунку-фактури, що суперечить умовам Контракту та внаслідок чого неможливо кореспондувати даний документ із рахунком - фактурою від 23.11.2021 №2021-1123.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.
Щодо посилання митниці на відсутність транспортних документів на перевезення товару суд зазначає наступне.
Умовами договору від 19.08.2021 №19/08/2021 та інвойсом від 23.11.2021 №2021-1123 були визначені умови поставки DAP-Рівне. У свою чергу, за правилами Інкотермс-2010 поставка на умовах DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.. Відтак, саме продавець мав обов'язок нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення. А тому, на думку суду, відсутні підстави для витребування транспортних документів.
Також не заслуговують на увагу припущення відповідача щодо здійснення транспортування вищевказаного транспортного засобу власними силами покупця, оскільки належних і допустимих доказів такого матеріали справи не містять. Більше того, як уже зазначалося фірмою “ІМРЕХ Viacheslav Romanov” підтверджено, що поставка автомобіля була здійснена відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу Ла19/08/2021 від 19.08.2021 на умовах Інкотермс-2010 DAP за рахунок “ІМРЕХ Viacheslav Romanov”. Припущення митного органу про те, що водій ОСОБА_1 є фактично покупцем імпортованого товару також є безпідставними, оскільки з поданих до митного органу документів для здійснення митного оформлення імпортованого товару чітко вбачається, що покупцем транспортного засобу LAMBORGHINI URUS, кузов НОМЕР_3 є саме ТзОВ “Глобалмаркет ”.
Щодо тверджень митного органу про те, що надана декларантом копія платіжного доручення в іноземній валюті від 24.11.2021 у графі 70 “Призначення платежу” містить лише посилання на Контракт без реквізитів рахунку-фактури, що суперечить умовам Контракту та внаслідок чого неможливо кореспондувати даний документ із рахунком - фактурою від 23.11.2021 №2021-1123 суд зазначає на наступне.
Так, пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021 встановлено, що Покупець має оплатити поставлений товар в Євро та доларах США, в терміни визначені Продавцем в безготівковій формі на банківський рахунок Продавця згідно встановленого рахунку-фактури. Покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок Продавця.
У платіжному дорученні від 24.11.2021 №8 вказано призначення платежу «100% передоплата за LAMBORGHINI URUS згідно з договором №19/08/2021 від 19.08.2021. Платіж здійснено на рахунок продавця “ІМРЕХ Viacheslav Romanov”, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в договорі №19/08/2021 від 19.08.2021.
При цьому, варто зазначити, що пунктом 15 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Порядок №216 не містить обов'язкову вимогу здійснювати посилання саме на рахунок-фактуру чи рахунок-проформу в банківському платіжному документі.
Отже, вказівка у призначенні платежу на контракт та товари, які оплачуються, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.
Більше того, у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.
Крім того, листом продавця “IMPEX Viacheslav Romanov” підтверджено факт зарахування на рахунок фірми “IMPEX Viacheslav Romanov” грошових коштів у сумі 207000,00 євро за продаж автомобіля LAMBORGHINI URUS, номер кузова - № НОМЕР_1 , згідно з фактурою від 23.11.2021 №2021-1123 на підставі договору купівлі-продажу №19/08/2021 від 12.08.2021.
З огляду на встановлені обставини суд відхиляє доводи митного органу про відсутність в інвойсі реквізитів рахунку-фактури як підстави для виникнення сумнівів заявленої митної вартості.
Щодо зауваження митниці про те, що в рішенні про коригування митної вартості від 15.12.2021 ЛзUA204000/2021/000169/2 в графі 44 МД зазначено копію митної декларації країни відправлення від 01.12.2021 Xa2lSK5361EXl1229708, яка не містить реквізитів умов поставки суд вказує наступне.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.
Отож митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. При цьому слід звернути увагу, що декларант не має жодного відношення до питання оформлення митної декларації країни походження. У свою чергу, окремі недоліки у заповненні відправником митної декларації країни відправлення не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною договору, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.
Більше того, відповідач не конкретизував, яким саме чином ця обставина впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів.
Що стосується вимоги митного органу надати банківські платіжні документи судом встановлено наступне.
Так, договором купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021 визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця.
Відповідно до інвойсу від 23.11.2021 №2021-1123 вартість товару становить 207000,00 свро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару та його ціну.
Ціна товару в інвойсі від 23.11.2021 №2021-1123 (207000,00 євро) відповідає фактурній та митній вартості, зазначеній в МД №UA204020/2021/294448 від 13.12.2021 (графа 22 та графа 12).
У свою чергу, платіжне доручення від 24.11.2021 №8 підтверджує оплату позивачем контрагенту “IMPEX Viacheslav Romanov” коштів за товар в сумі 207000,00 євро. При цьому, варто зауважити, сума зазначена у вказаній виписці 207000,00 євро повністю відповідає сумі, зазначеній в інвойсі від 23.11.2021 №2021-1123.
Разом з тим, у платіжному дорученні, а саме у графі 70 “Призначення платежу” зазначено, що кошти сплачуються як 100% передоплати за LAMBORGHINI URUS, згідно з контрактом №19/08/2021 від 19.08.2021.
Крім того, з метою додаткового підтвердження заявленої у митній декларації вартості, та в ході надання правової допомоги ТзОВ «Глобалмаркет», адвокатом на електронну адресу фірми “IMPEX Viacheslav Romanov” було відправлено адвокатський запит, у якому адвокат просив надати інформацію, з відповідними документами про обставини покупки автомобіля LAMBORGHINI URUS, кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2021, у фірми “IMPEX Viacheslav Romanov” згідно з контрактом №19/08/2021 від 19.08.2021 та інвойсом № 2021-1123 від 23.11.2021 за ціною 207000,00 євро.
Листом “IMPEX Viacheslav Romanov” було підтверджено продаж ТзОВ “Глобалмаркет” автомобіля LAMBORGHINI URUS, кузов № НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2021 згідно з контрактом №19/08/2021 від 19.08.2021 та інвойсом № 2021-1123 від 23.11.2021 за ціною 207000,00 євро. Поставка автомобіля була здійснена відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу №19/08/2021 від 19.08.2021 на умовах Інкотермс+2010 DAP за рахунок “IMPEX Viacheslav Romanov”. Крім того, фірмою “IMPEX Viacheslav Romanov” було надіслано копію банківської виписки з рахунку фірми “IMPEX Viacheslav Ronkanov”, що підтверджує факт зарахування на рахунок компанії грошових коштів у розмірі 207000,00 євро за продаж автомобіля LAMBORGHINI URUS, на підставі контракту №19/08/2021 від 19.08.2021.
Відтак, суд вважає, що під час декларування імпортованого товару надано митному органу усі необхідні і наявні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару згідно МД від 13.12.2021 №UA204020/2021/294448, і обраного методу її визначення. Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка була сплачена за товар, у документах наявні.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необгрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки є не зрозумілим, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).
Більше того, декларантом позивача разом з МД від 13.12.2021 №UA204020/2021/294448 було подано експертну довідку №4449/21 від 08.12.2021, складену спеціалістом оцінювачем, а тому підстави для повторного витребування відсутні.
Також безпідставною є вимога митного органу надати страхові документи, оскільки згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо здійснювалося таке страхування. Тобто дана вимога може мати місце лише тоді, коли позивач поніс такі витрати. Водночас, зі змісту зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021, а також з рахунку-фактури (інвойса) не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов'язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв'язку із поставкою йому товару фірмою “IMPEX Viacheslav Romanov”.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шостастатті 54 МК України).
Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннямистатті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, №UA/204000/2021/000169/2 від 15.12.2021 відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації з інтернет-джерела www.mobile.de. Рівень митної вартості становить: 283529 євро.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім цінової інформації про вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, що пропонується для продажу у відкритій мережі інтернет, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні митним органом в рішенні про коригування митної вартості не наведено пояснень з приводу застосування резервного (шостого) методу, а є лише посилання на наявність цінової інформації з Інтернет-джерела www.mobile.de (спеціалізованого сайту оголошень про продаж автомобілів та мотоциклів).
Разом з тим, з даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, адже можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства.
Більше того, на думку суду, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту www.mobile.de, оскільки порядок використання його даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Крім того вказана на комерційному сайті вартість є ціною пропозиції, а не ціною продажу. Також використовуючи інформацію з комерційного сайту, Рівненська митниця не довела, що оцінюваний та порівнюваний товар має ідентичні технічні характеристики.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов'язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA204000/2021/000169/2 від 15.12.2021 слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7977,62 грн., сплачений згідно платіжної інструкції від 02.10.2023 №2354.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VIПро адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу від 30.11.2023 додано копії договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022, укладеного між ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» в особі директора Леоніда Бутиріна та Адвокатським об'єднанням «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» (далі АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП») (а.с.114-115), додаткової угоди (замовлення) №29/09-23 до договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022 (а.с.116), акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №17/10-23 (а.с.118), рахунку №29/09-23 (а.с.119), платіжної інструкції №2367 (а.с.120).
Як передбачено пунктом 1 договору про надання правової допомоги №13-01/22 від 13.01.2022, АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» приймає на себе доручення клієнта по наданню правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» по наданню правової допомоги і фактичні витрати, понесені АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» у зв'язку з виконанням договору.
Пунктом 5.1. передбачено, що за надану АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» правову допомогу клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до договору.
Пунктом 5.2 передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється клієнтом за домовленістю між сторонами, шляхом внесення на розрахунковий рахунок АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» авансового платежу в розмірі визначеному додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №29/09-23, сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) становить 8000,00 грн.
Крім того, пунктом 2 додаткової угоди визначено послуги надані АО «ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП» позивачу (а.с.116), а саме: ґрунтовна консультація клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди, підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів, у разі необхідності підготовка та надсилання адвокатських запитів, здійснення підготовки інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в т.ч. але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо, здійснення повного супроводу адміністративної справи зазначеної в п.1 до повного виконання судового рішення в даній справі, представлення інтересів клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.
Частиною сьомою статті 134 КАС Українивстановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Відповідач у відзиві на позов не висловив свою позицію щодо розміру витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають; справа належить до категорії справ незначної складності та Адвокатське об'єднання «Дженерал Лігал Груп» неодноразово надавало правничу допомогу ТзОВ «Глобалмаркет» з приводу оскарження рішень митного органу в інших справах (№140/16405/23, №140/18143/23). Тому суд вважає, що вартість цієї послуги є завищеною. У цій справі процесуальні документи (крім позовної заяви) складалися у зв'язку із залишенням позовної заяви без руху через наявність недоліків, а також подано відповідь на відзив. Тому обсяг наданих послуг та витраченого часу є вочевидь завищеним.
В той же час Великою Палатою Верховного Суду вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС Україниза наявності клопотання іншої сторони.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 по справі № 200/14113/18-а.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Дана справа відноситься до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи незначну складність справи, суд вважає завищеним розмір витрат за послуги з надання правової допомоги, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті134, частиною дев'ятою статті139 КАС України суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Частинами першою, третьоюстатті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Устатті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Згідно з частиною 1статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Статтею 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України»,заява №72277/01, пункт 80;рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Так на підтвердження витрат пов'язаних із залученням перекладача до матеріалів справи надано довідку №121 від 29.09.2023 (а.с.77), якою підтверджено надання вказаних послуг з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача Терехової Тетяни Сергіївни, рахунок-фактура №121/2023/1 від 04.09.2023 на суму 4000,00 грн. за надані послуги з перекладу та платіжну інструкцію №2319 від 04.09.2023 (арк.спр.78).
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.
Представником відповідача дані судові витрати понесені позивачем не заперечувалися.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пов'язані із залученням перекладача у розмірі 1000,00 грн.
Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 7977,62 грн, витрати пов'язані з надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн. та витрати пов'язані із залученням перекладача у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена, 22а, ЄДРПОУ 43521405) до Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товару від 15 грудня 2021 UA204000/2021/000169/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці понесені витрати в сумі 13977,62 грн (тринадцять тисяч девятсот сімдесят сім гривень шістдесят дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2024 року.