06 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/2339/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (далі - ТУ ССО у Волинській області, відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі ДСА України, відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності начальника ТУ ССО у Волинській області щодо не винесення наказів про нарахування та виплату позивачу у період з 24.02.2022 по 20.01.2023 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022; зобов'язати начальника ТУ ССО у Волинській області винести накази про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 до 18.07.2022, а з 18.07.2022 по 20.01.2023 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць (до 30000,00 щомісячно) із індексацією всієї суми; зобов'язати ДСА України здійснити перерозподіл видатків між установами правосуддя та збільшити бюджетні асигнування Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам ТУ ССО у Волинській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
Позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 09.01.2020 по даний час проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області.
За період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року йому не була нарахована та не виплачена додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати йому вказаної винагороди, а відсутність кошторисних призначень та затвердженого порядку і умов виплати додаткової винагороди не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов'язань.
Відмова відповідача щодо не проведення нарахування та виплати йому вказаної винагороди, є протиправною і такою, що порушує гарантовані державою економічні і соціальні права, тому просить адміністративний позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву від 09.03.2023 №34.06-229 Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області позовних вимог не визнало, мотивуючи тим, що для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та ТУ ССО у Волинській області відповідних коштів на її виплату. Оскільки бюджетні асигнування на виплату вказаної додаткової винагороди відповідачу як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня не виділені, то управління позбавлене можливості й повноважень щодо здійснення таких виплат.
З урахуванням зазначеного, представник відповідача уважає, що підстави для виплати позивачу додаткової винагороди відсутні, у зв'язку із відсутністю відповідних коштів на її виплату. Також зазначає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою та просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 53-57).
Представник відповідача ДСА України в поданому до суду відзиві на позовну заяву від 16.03.2023 №10-2975/23 зазначив, що у ДСА України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань ССО для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови № 168. Станом на 01.06.2022 ССО надано розрахунок потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до Постанови №168 у сумі 1144,5 млн. грн. Через недостатнє фінансове забезпечення діяльності судів у період дії воєнного стану в Україні питання виплати співробітникам ССО додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 можливо вирішити лише шляхом виділення додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету. ДСА України в межах визначених законом повноважень вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань ССО для виплати винагороди співробітникам ССО, встановленою Постановою №168 (арк. спр. 69-71).
Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача-1 та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (арк. спр. 43-50).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частин п'ятої , сьомої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (арк. спр. 35).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року справу визнано типовою та провадження у цій справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області, за участю третьої особи - Служби судової охорони - про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії. (арк. спр. 36-37).
Позивачем 09 листопада 2023 року подано заяву про збільшення позовних вимог в частині, що стосується нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року до 20 січня 2023 року, з індексацією всієї суми (арк. спр. 93-96).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року поновлено провадження у справі (арк. спр. 101).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області з 09.01.2020 по даний час та перебуває на посаді контролера І категорії (помічника оперативного чергового) відділу оперативно-чергової служби зазначеного управління (арк. спр. 23).
Позивач звернувся з рапортом до начальника ТУ ССО у Волинській області з проханням надати інформацію чи видавались накази по особовому складу ТУ ССО у Волинській області про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 в період з 24.02.2022 по теперішній час та з проханням вжити заходів щодо видання вищевказаних наказів, а також нарахування та виплати додаткової винагороди (арк. спр. 25).
ТУ ССО у Волинській області листом “Про виплату додаткової винагороди” від 30.01.2023 №34.06-55, за результатами розгляду вказаного рапорту, повідомлено, що накази про виплату додаткової винагороди співробітникам ТУ ССО у Волинській області за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 не видавались за відсутності кошторисних призначень для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, що унеможливлює виплату такої винагороди (арк. спр. 26).
ОСОБА_1 , уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, за захистом своїх соціальних прав звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" від 03 квітня 2019 року №289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Наказом від 26 серпня 2020 року №384 Державна судова адміністрація України затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168 (далі Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди. Тому, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.
Отже, з 24 лютого 2022 року позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на тримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.
Однак, як встановлено судом, виплату зазначених коштів відповідач з 24 лютого 2022 року не здійснював.
Постановою від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінив словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць", та доповнив пункт 1 Постанови №168 новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення". Постановою від 07 липня 2022 року №793 Кабінет Міністрів України також доповнив Постанову №168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом від 31 жовтня 2022 року №396 ДСА України затвердила Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі Порядок №396), встановивши, що цей Порядок застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
За змістом пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 з 24 лютого 2022 року.
Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення як 24 лютого 2022 року так і після 7 липня 2022 (дата прийняття Постанови №793) відповідач вказує відсутність у кошторисі установи відповідних коштів. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Разом з тим, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").
Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов'язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Тому, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.
В обґрунтування правомірності невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, після 31 жовтня 2022 року відповідач також посилається на зміну порядку нарахування та виплати цієї допомоги у зв'язку з затвердженням Порядку №396.
За змістом пункту 7 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, пункт 7 Порядку №396 в частині умов виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень - проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови №168 в редакції Постанови № 793.
Положеннями частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII передбачено, що розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних відносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, прийнятого на виконання Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), проте суперечить їй у відповідній частині.
Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 260/3564/22, системний аналіз пункту 2-1 Постанови №168 (у редакції Постанови № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.
Разом з тим, зміст внесених Постановою № 793 та Порядком №396 змін в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2023 року.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд також враховує, що пунктом 15 Порядку №384 передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення
Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди суд враховує таке.
Постановою від 20 січня 2023 року №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", яка набрала законної сили 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови № 168 виключені співробітники Служби судової охорони.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому, Постанова №43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.
Таким чином, з 21 січня 2023 року співробітникам Служби судової охорони припинено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн., передбаченої Постановою № 168.
Частиною першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, належних, достатніх та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.
Беручи до уваги встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо ненарахування і невиплати позивачу з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, та зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30 000 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.
Що стосується позовної вимоги про нарахування індексації, то зазначена позовна вимога є передчасною, спір між сторонами виник щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, а не індексації, а тому суд в задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовляє.
Не підлягає до задоволення і позовна вимога про зобов'язання Державної судової адміністрації України щодо здійснення перерозподілу видатків в інтересах позивача, оскільки достатнім способом захисту, на думку суду, є зобов'язання ТУ ССО у Волинській області здійснити позивачу нарахування та виплату додаткової винагороди.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн., то суд приходить до таких висновків.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги №25/01/4 від 25.01.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанція від 30.01.2023 № 42 про оплату послуг в сумі 4 000,00 грн. та акт про прийняття-передачі наданих послуг правової допомоги згідно договору від 15.02.2023 (арк. спр. 27-33).
З акта про прийняття-передачі наданих послуг правової допомоги згідно договору від 15.02.2023 випливає, що обсяг послуг, наданих адвокатом включає: вивчення наданих документів, надання консультацій, роз'яснення законодавства, зібрання (витребування, отримання) доказів, складання позовної заяви, інших процесуальних документів (запитів, заяв), формування додатків до позовної заяви, подання позовної заяви з додатками до суду.
У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Атрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Крім того, як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, ціни позову та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), справа є типовою та приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо їх стягнення на користь позивача, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4 000,00 грн., є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а також те, що послуги щодо вивчення матеріалів та законодавства, надання консультацій, збирання доказів охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправною бездіяльністю відповідача.
Отже, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок), які сплачені відповідно до квитанції від 30 січня 2023 року № 42 (арк. спр. 32), а решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (45605, Волинська область, Луцький район, село Боратин, вул. Центральна, 2А, код ЄДРПОУ 43258822), Державної судової адміністрації України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо не проведення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн. на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби судової охорони у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено та підписано 06 лютого 2024 року.