06 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/35582/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області далі - відповідач2, ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 03.08.2023 №032150004811 про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за пенсією, з 26.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 26.07.2023 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 03.08.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення №032150004811 про відмову у призначенні пенсії по віку, мотивуючи своє рішенням тим, що ОСОБА_1 не підтвердила факту проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю періоду, необхідного для зниження пенсійного віку на 6 років.
Позивач вважає дану відмову безпідставною та незаконною, оскільки наявне посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказує, що відповідно до довідки від 13.07.2023 №822, виданої Виконавчим комітетом Камінь-Каширської міської ради Великогушанським старостинським округом, вона проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 13.05.1969 по 24.01.1992 р.р., в той же час в період з 01.09.1984 по 01.07.1987 - навчалась у м.Володимир-Волинський. З урахуванням того факту, що події Чорнобильської катастрофи відбулися 26 квітня 1986 року, період постійного проживання позивача станом на 01.01.1993 становили (з моменту катастрофи) - 05 р 08 м 28 дн.
З огляду на вказані підстави позивач просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.44).
У поданому до суду відзиві представник відповідача1 позов не визнав та зазначив, що згідно з наданими документами позивач прожила в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року 4 роки 6 місяців 23 дні. Зокрема, відповідно до наданих довідок період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення зараховано з 02.07.1987 по 24.01.1992. Період навчання в м.Володимир-Волинський з 01.09.1984 по 01.07.1987 відповідно до довідки від 13.07.2023 №822 не зараховано до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки вказана територіальна одиниця не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. З огляду на те, що ОСОБА_1 не проживала у зазначеній зоні з 26.04.1986 по 31.07.1986, вона має право на зменшення пенсійного віку лише на 2 роки за 4 роки проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Тому набуде право на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 14.05.2027 у віці 58 років (60 років - 2 роки = 58 років). З огляду на викладене представник відповідача1 вважає, що Управління прийняло законне та обґрунтоване рішення від 03.08.2023 про відмову у призначенні пенсії. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.47-50).
У відзиві на позов представник відповідача2 у позові просила відмовити з підстав, аналогічним тим, про які зазначив представник відповідача1. Доводи ГУ ПФУ у Вінницькій області зводяться до того, що оскільки позивач прожила в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року 4 роки 6 місяців 23 дні, тому має право на зменшення пенсійного віку на 2 роки і набуде право на призначення пенсії у віці 58 років (а.с.98-99, 103-104).
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 257 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина (громадянки), який (яка) потерпів (ла) від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Позивач 26.07.2023, тобто у віці 54 роки, звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с.112).
ГУ ПФУ у Вінницькій області рішенням №032150004811 від 03.08.2023 відмовило у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв'язку з не підтвердженням факту проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, необхідного для зниження пенсійного віку на 6 років (а.с.8, 106).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01.01.1993 прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01.01.1993 прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.
Як встановлено судом, позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
При цьому, як слідує із матеріалів справи, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення в селі Велика Глуша Камінь-Каширського району підтверджується довідками №4 Великоглушанського старостинського округу Камінь-Каширського виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 22.02.2023 №231, від 13.07.2023 №822, відповідно до яких позивач дійсно зареєстрована і проживала по АДРЕСА_1 з 30.09.1988 по 24.01.1992, з 13.05.1969 по 24.01.1992, з 01.09.1984 по 01.07.1987 - навчалась у м.Володимир-Волинський (а.с.9-10).
Отже, вказаними довідками підтверджено періоди проживання позивача станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення з 02.07.1987 по 24.01.1992, що становить 4 роки 6 місяців 23 дні.
При цьому період реєстрації позивача в селі Велика Глуша з моменту аварії (26.04.1986) по 01.07.1987 не може враховуватись в даному випадку, оскільки в зазначений період позивач навчалась у м.Володимир-Волинський, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд наголошує, що підставою для зниження пенсійного віку є факт проживання, а не реєстрації в зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, довідки при період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані відповідним органом місцевого самоврядування, як це передбачає абзац дев'ятий підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, підтверджують факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) станом на 01.01.1993 лише 4 роки 6 місяців 23 дні, а не 5 років 08 місяців 28 днів (як стверджує позивач в позовній заяві), тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (у віці 54 роки) відсутні.
Разом з тим, оскільки станом на момент аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 позивач не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення, тому початкова величина у 3 роки в даному випадку не застосовується.
Відтак відповідач2 правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку до 54 років, оскільки позивач не надала доказів проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, необхідних для зниження пенсійного віку на 6 років.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17 (адміністративне провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій