м. Вінниця
07 лютого 2024 р. Справа № 120/17245/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію призначену згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Як стверджує позивач, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №120/10527/23 відповідач здійснив перерахунок його пенсії з 01.07.2021 з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн., однак виплата пенсії здійснювалась з урахуванням максимального розміру.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно застосував обмеження пенсії максимальним розміром під час проведення перерахунку з 01.07.2021, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 21.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ.
Судом з'ясовано, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №120/10527/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.07.2021 здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.07.2021 внаслідок проведеного перерахунку загальний розмір пенсії склав 32078,88 грн., а з урахуванням щомісячної доплати до 2000,00 грн. відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021, розмір пенсії склав 34078,88 грн. Фактична сума до виплати також склала 34078,88, що підтверджується Розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/A 4549 для ОСОБА_1 станом на 01.07.2021.
Разом з тим, зі змісту Розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/A 4549 для ОСОБА_1 станом на 01.03.2022 судом встановлено, що внаслідок проведеного перерахунку загальний розмір пенсії склав 32078,88 грн., а з урахуванням Індексації базового ОСНП 2022 в розмірі 4491,04 грн. та щомісячної доплати до 2000,00 грн. відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021, розмір пенсії склав 38569,92 грн. Проте, фактична сума до виплати склала 36569,92 грн., тобто обмежена максимальним розміром.
Також, зі змісту Розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/A 4549 для ОСОБА_1 станом на 01.03.2023 судом встановлено, що внаслідок проведеного перерахунку загальний розмір пенсії склав 32078,88 грн., а з урахуванням Індексації базового ОСНП 2022 в розмірі 4491,04 грн., Індексації базового ОСНП 2023 в розмірі 1500,00 грн. та щомісячної доплати до 2000,00 грн. відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021, розмір пенсії склав 40069,92 грн. Проте, фактична сума до виплати склала 38069,92 грн., тобто обмежена максимальним розміром.
Крім того, зі змісту Розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/A 4549 для ОСОБА_1 станом на 01.03.2023 слідує, що позивач станом на 13.11.2023 продовжив отримувати пенсію із застосуванням обмеженя максимальним розміром.
Позивач з діями пенсійного органу щодо обмеження з 01.07.2021 по 31.10.2023 його пенсії максимальним розміром не погоджується, вважає їх протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Приймаючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Отже наразі закон не передбачає обмеження пенсії осіб, які перебувають на військовій службі максимальним розміром.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином обмеження позивачу максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Водночас обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідач з 01.03.2022 здійснив нарахування щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", однак обмежив розмір пенсії до виплати.
Тобто, починаючи з 01.03.2022 (а не як помилково вважає позивач з 01.07.2021) нарахування щомісячної доплати у спірних відносинах відповідачем проведено, однак виплата пенсії в належному (повному) розмірі не здійснена.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача з 01.03.2022 по 13.11.2023 максимальним розміром.
Водночас, вимога позивача про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром спрямована на майбутнє, що суперечить положенням частини 1 статті 2 КАС України. Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відтак, із системного аналізу вищенаведених законодавчих положень вбачається, що метою та завданнями адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення уже порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду. Тобто захисту підлягає апріорі уже порушене право, а не ті права та інтереси щодо яких наразі не відомо чи матиме місце їх порушення у майбутньому чи ні. У зв'язку з чим, рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, зокрема, із зобов'язанням особи вчиняти певні дії у майбутньому, та не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах, і фактичних обставинах, котрі ймовірно можуть мати місце у майбутньому, оскільки таке рішення не буде ґрунтуватися на приписах чинного законодавства та буде суперечити законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства. Тому, цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З врахуванням вищенаведеного, визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру, суд враховує, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідач з 01.07.2021 здійснював нарахування пенсії позивача із врахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови КМ України від 14.07.2021 №713, з 01.03.2022 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії та індексації, передбаченої постановою КМ України від 16.02.2022 №118, а починаючи з 01.03.2023 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії, індексації, передбаченої постановою КМ України від 16.02.2022 №118 та індексації, передбаченої постановою від 24.02.2023 №168, однак починаючи з 01.03.2022 обмежив розмір пенсії до виплати максимальним розміром.
Тобто, нарахування пенсійних виплат у спірних відносинах проведено, однак їх виплата з 01.03.2022 в належному розмірі не здійснювалась.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат позивача з 01.03.2022, зобов'язавши ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням, зокрема:
- з 01.03.2022 із врахуванням надбавки, як учаснику бойових дій, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови КМ України від 14.07.2021 №713 та індексації, передбаченої постановою КМ України від 16.02.2022 №118;
- з 01.03.2023 із врахуванням надбавки, як учаснику бойових дій, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови КМ України від 14.07.2021 №713, індексації, передбаченої постановою КМ України від 16.02.2022 №118 та індексації, передбаченої постановою від 24.02.2023 №168.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Що ж до встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1073,60 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 536,80 грн. (1/2 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2022 із врахуванням надбавки, як учаснику бойових дій, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови КМ України від 14.07.2021 №713 та індексації, передбаченої постановою КМ України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2023 із врахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови КМ України від 14.07.2021 №713, індексації, передбаченої постановою КМ України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та індексації, передбаченої постановою від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість гривень) 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна