м. Вінниця
07 лютого 2024 р. Справа № 120/234/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою від 10.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
26.01.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник податкового органу заперечила щодо заявлених позивачем вимог та наголосив, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не подав декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та відповідно не задекларував податок на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вказаному періоді, контролюючим органом на підставі пп.78.1.2 п. 78.1 ст.78 ПК України прийнято рішення проведення позапланової перевірки платника та 18.12.2023 прийнято наказ № 3570к, який позивачем отримано 26.12.2023.
30.01.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій висловив свої заперечення з приводу позиції податкового органу, що наведена у відзиві.
05.02.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.12.2023 № 3570К "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 " до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування вищевказаного клопотання заявник вказує, що 26.12.2023 отримав копію наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.12.2023 № 3570К "Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ". Так, підставами для призначення спірної перевірки відповідач визначає норми статті 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.2 п. 78, п. 82.1 статті 82 ПК України та вказує про проведення такої з 09.02.2024 (тривалістю 5 робочих днів).
Поряд з цим ОСОБА_1 зазначає, що поки справа знаходиться в провадженні суду, відповідач зможе безперешкодно реалізувати оскаржуване рішення, провести перевірку та протиправно нарахувати позивачу податкові зобов'язання. Такого висновку заявник дійшов з огляду на зміст поданого у цій справі відзиву на позовну заяву.
Заявник, посилаючись на норми п. 78.1 статті 78 ПК України, звертає увагу суду, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до того, що на день набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, перевірка, яка є предметом позову, може бути проведена, і за її наслідками будуть прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, тому для відновлення порушеного права позивачу доведеться докладати додаткових значних зусиль та витрат у вигляді ініціювання нових судових процесів, що призведе до матеріальних витрат у вигляді сплаченого судового збору, оплати правничої допомоги тощо.
На переконання позивача, вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб про який він просить, не дає підстав стверджувати про очевидні ознаки протиправності наказу, а лише матиме наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вказує про наступне.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2020 у справі №580/2403/19 зазначив наступне: …Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти .
У відповідності до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до того, що на день набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, перевірка, яка є предметом позову, може бути проведена, і за її наслідками будуть прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, тому для відновлення порушеного права позивачу доведеться докладати додаткових значних зусиль та витрат у вигляді ініціювання нових судових процесів, що призведе до матеріальних витрат у вигляді сплаченого судового збору, оплати правничої допомоги тощо.
Разом з цим, суд наголошує, що обраний спосіб забезпечення позову по своїй сутності є прямим перешкоджання діяльності Головного управління ДПС у Вінницькій області, як контролюючого органу, в частині проведення перевірок. При цьому, на цій стадії вирішення питання про забезпечення позову, суд не може оцінювати оскаржуваний наказ та вважати його таким, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду справи по суті, під час якого такому наказу буде надана оцінка на предмет його правомірності.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Більше того, аргументи заявника щодо можливого прийняття податковим органом за наслідками проведення призначеної документальної позапланової перевірки позивача податкових повідомлень-рішень є лише припущеннями останнього.
Поряд з цим суд звертає увагу позивача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до якого оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Тобто, навіть за умови проведення перевірки попри оскарження наказу про її проведення, позивач не позбавлений права в подальшому оскаржувати прийняті за її наслідками рішення, обґрунтовуючи їх протиправність порушенням вимог законодавства щодо процедури проведення перевірки.
А з приводу того, що для відновлення порушеного права позивачу доведеться докладати додаткових значних зусиль та витрат у вигляді ініціювання нових судових процесів, що призведе до матеріальних витрат у вигляді сплаченого судового збору, оплати правничої допомоги тощо, суд вказує що заявником не підтверджено та достатньо не аргументовано, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Оскільки у випадку ініціювання позивачем нових судових спорів з приводу оскарження результатів призначеної перевірки, останній буде не позбавлений права на відшкодування судових витрат як зі сплати судового збору, так і витрат на правничу допомогу, крім того розподіл судових витрат у будь-якому випадку здійснюється судом за наслідками розгляду відповідної адміністративної справи.
Так, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Дослідивши аргументи позивача наведені у заяві про забезпечення позову, вказую, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявником не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, доходжу висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 по забезпечення адміністративного позову у справі № 120/234/24 - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Томчук Андрій Валерійович