м. Вінниця
06 лютого 2024 р. Справа № 120/19528/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребищенського відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 звернулася до Погребищеського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування рішень.
Позовні вимог обґрунтовано протиправністю прийнятих відповідачем постанов про відкриття виконавчих проваджень. Зокрема, позивачка вказує на те, що судове рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, виконано іншою особою. Жодних заходів примусового виконання приватним виконавцем вжито не було. Відтак, вказує на відсутність підстав для стягнення з нею виконавчого збору.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема, акцентує увагу на тому, що виконавче провадження відкрито на підставі вимог законодавства.
Позивачкою до суду подано клопотання, у якій вона зазначає, що ухвалою господарською суду Вінницької області від 10.01.2024 року у справі № 902/845/22 визнано таким, що не підлягає наказ Господарського суду Вінницької області від 03.07.2023 року, який став підставою для стягнення оскаржуваних витрат виконавчого провадження.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського адміністративного суду від 24.05.2023 року у справі № 902/845/22 вирішено стягнути солідарно з Фермерського господарства "ДУБИ" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон"1 374 521,22 грн основного боргу за Договором фінансового лізингу № 23АН-21 від 06.10.2021 року та 180 758,54 грн - 70% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 27.12.2022 рр.
Так, судом було видано наказ № 902/845/22 від 03.07.2023 року стосовно позивачки.
На підставі вказаного приватною виконавицею Целіною Я.І. було відкрито виконавче провадження на підставі виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/845/22 від 03.07.2023 року стосовно боржника - ОСОБА_1 .
Надалі, начальником відділу державним виконавцем Погребищенського відділу ДВС у Вінницькій області ЦМУ МЮ Маркітіаном І.М. були відкриті виконавчі провадження № 73558056 від 11.12.2023 року про стягнення з позивачки основної винагороди в сумі 155527,98 грн, № 73557185 від 11.12.2023 року про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 10262,52 грн, № 73557340 від 11.12.2023 року про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 337,48 грн на підставі заяв та постанов приватної виконавиці.
Не погоджуючись з вказаними постановами, позивачки звернулася за захистом свої право до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, згідно частини 1 статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень статті 20 Закон № 1404-VIII винагорода та інші витрати, пов'язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 42 Закону № 1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів (абз. 2 ч. 3 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ).
Відповідно до п. 4 цієї статті на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст. 45 Закону № 1404-VІІІ).
Відповідно до матеріалі справи приватною виконавицею Целіною Я.І. внаслідок проведення виконавчих дій у провадженні № 72349219, відкритого нею на підставі наказу Господарського суду Вінницької області № 902/845/22 від 03.07.2023 року, у рамках цього ж виконавчого провадження було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.07.2023 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 07.11.2023 року, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.07.2023 року.
Суд наголошує, що надалі, приватна виконавиця звернулася до Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявами про примусове виконання зазначених вище постанов.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Принагідно суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо, зокрема боржником або стягувачем є сам виконавець.
Так, судом встановлено, що державним виконавцем, з урахуванням норм чинного законодавства, було відкрито виконавче провадження № 73557340 від 11.12.2023 року на підставі постанови приватної виконавиці Целіної Я.І. від 25.07.2023 року про стягнення з позивачки витрат виконавчого провадження в сумі 337,48 грн, виконавче провадження № 73557185 від 11.12.2023 року на підставі постанови приватної виконавиці Целіної Я.І. від 07.11.2023 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 10262,52 грн та виконавче провадження № 73558056 від 11.12.2023 року на підставі постанови приватної виконавиці Целіної Я.І. від 07.11.2023 року про стягнення з позивачки основної винагороди в сумі 155527,98 грн.
Суд наголошує, що оскаржувані виконавчі провадження відкриті саме на підставі постанов приватної виконавиці, винесених останньою у виконавчому провадженні за наказом Господарського суду Вінницької області № 902/845/22 від 03.07.2023 року, з урахуванням ст. 26 Закону № 1404-VІІІ.
Відомості щодо оскарження позивачкою постанов, винесених приватною виконавицею у провадженні № 72349219 відсутні.
Тобто, накази Господарського суду Вінницької області не перебували на виконанні у Погребищенському відділі державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Розвиваючи вказане, суд зауважує, що у контексті цієї справи, державний виконавець Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не оцінює розмір понесених приватною виконавицею витрат та її винагороди, внаслідок вчинення дій у виконавчому провадженні.
Окремо, суд зазначає, що посилання позивачки на неправомірності нарахування виконавчих витрат та винагороди стосуються правовідносин, що виникають між нею та приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 72349219. Вказані правовідносини не є предметом розгляду у цій справі.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що державний виконавець Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) діяв на підстав чинного законодавства України та в межах своїх повноважень.
Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Погребищеського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Богдана Хмельницького, буд. 75, м. Погребище, Вінницький р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 34335010).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Альчук Максим Петрович