05.02.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1071/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування",
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних
робіт"
про стягнення заборгованості в сумі 4 507 929,24 грн, з них: 2 937 960,00 грн - повернення сплаченої за товар суми, 254 738,88 грн - 3 % річних, 1 315 230,36 грн - інфляційні та зобов'язання відповідача вчинити дії
за участю:
від позивача: Бондаренко В'ячеслав Анатолійович (поза межами суду)
від відповідача: Безсмертна Марта Тарасівна (поза межами суду)
установив: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4 507 929,24 грн, з них: 2 937 960,00 грн - повернення сплаченої за товар суми, 254 738,88 грн - 3 % річних, 1 315 230,36 грн - інфляційні та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо вивезення з території позивача товару від якого відмовився позивач.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 12.03.2020, зокрема позивач вказує на поставку меншої кількості товару та на порушенням строку поставки товару, у зв'язку із чим позивач Листом №1954 від 25.11.2020 звернувся до відповідача, в якому повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку. Зазначені обставини, позивач вважає підставою для повернення відповідачу товару та повернення в свою чергу коштів, що сплачені позивачем за вказаний товар. З урахуванням вказаних обставин, позивач також вважає правомірним стягнення пені, інфляційних втрат за несвоєчасне повернення коштів, сплачених за вказаний товар.
Ухвалою від 28.11.2023 Господарський суд Івано-Франківської області постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 19.12.2023.
15.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на позов (вх. № 18076/23 від 15.12.2023) відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує безпідставністю заявленого позову оскільки твердження позивача щодо несвоєчасності поставки товару по спірному договору не знайшли свого підтвердження та спростовуються обставинами встановленими у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2021 по справі №909427/21, яке залишене в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021. Зокрема, відповідач несвоєчасне виконання зобов'язання з поставки товару обґрунтовує тим, що: - виробником товару є Китай; - в спірний період існували обставин непереборної сили, які не залежали від відповідача, що підтверджує, як сертифікат Муніципального бюро з економічних та інформаційних технологій Лонгчан від 18.06.2020, так і сертифікат №103-05/21 від 27.05.2021 Івано-Франківської Торгово-промислової палати (уповноважені органами в розумінні пункту 8.3. договору). Відповідач вказує, що на виконання пункту 8.1. договору , листом від 30.03.2020 своєчасно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, що спричинені пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19 у світі та унеможливлюють вчасне виконання договірних зобов'язань, одночасно просив позивача з розумінням поставитись до вказаної ситуації та продовжити строк поставки товару. За наведеного, вказує на відсутність вини відповідача у порушенні строків поставки товару, а тому вважає вимоги позивача про повернення сплаченої за товар суми в розмірі 2 937 960,00 грн та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо вивезення з території позивача товар від якого відмовився позивач , необгрунтованими . Відповідно і безпідставним, зазначає позивач, є стягнення річних та інфляційних втрат. У відзиві на позов відповідач також вказує на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду.
В судовому засіданні 19.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення розгляд справи по суті на 12.01.2024. Про дату судового розгляду справі по суті суд повідомив сторін ухвалою-повідомленням від 19.12.2023.
В судовому засіданні 12.01.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляд справи по суті на 05.02.2024. Про дату судового розгляду справі по суті суд повідомив сторін ухвалою-повідомленням від 12.01.2024.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві на позов (вх. № 18076/23 від 15.12.2023) та просив суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
12.03.2020 між Приватним акціонерним товариством "Карпатське управління геофізичних робіт" (постачальник/відповідач) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" (покупець/позивач) укладено договір поставки №УГПГФ 737/10-20. За умовами цього договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, найменування/асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна, строк поставки, умови та місце поставки якого, вказуються у специфікаціях до договору та є невід'ємними його частинами, а покупець взяв на себе обов'язок прийняти і оплатити такий товар (пункти 1.1., 1.2., 3.1.,5.1. договору).
Обсяг поставки товару (кожної партії) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка може направлятись покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV цього договору (пункт 5.2. договору).
Специфікацією №1 від 12.03.2020 до договору обумовлено: найменування товару - заряд кумулятивний глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8, труба перфораційна в зборі 3 3/8, верхній перевідник для перфорації на НКТ, міжтрубний перевідник, нижня заглушка, вузол передачі детонації, кільця ущільнюючі; виробника товару - Китай, Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD; загальну вартість товару з ПДВ - 25 611 528,00 грн ; умови поставки - DDР (транспортні витрати по доставці товару в місце призначення включені в ціну товару); строк поставки - не пізніше 60 календарних днів після отримання рознарядки; строк оплати - по факту поставки 15 календарних днів.
Відповідно до пункту 7.10. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно з пунктом 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставини непереборної сили, як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань (пункт 8.2. договору).
Пунктом 8.3. встановлено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, що видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини.
Разом з тим, між ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" (відповідач/покупець) та Hongkong Rigid International Group Limited (продавець) укладено контракт №20200303-17 від 09.03.2020 купівлі-продажу товару - зарядів кумулятивних глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8, загальною вартістю 437 780,00$. Згідно з пунктами 6.1., 7.1. контракту в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2020 продавець завершує виробництво товару та надає покупцю повідомлення про завершення протягом 45 днів з моменту підписання контракту. Продавець здійснює поставку товару в аеропорт країни покупця протягом 2-х місяців з моменту підписання контракту.
На електронну адресу kugrvat@gmail.com позивач направив відповідачу рознарядку вих.№546 від 23.03.2020 (а.с.29) на поставку товару, обумовленого специфікацією №1 від 12.03.2020 до договору (отримано відповідачем 23.03.2020).
Листом від 30.03.2020 відповідач інформував позивача про неможливість поставки товару в 60-денний термін у зв'язку з затримкою виготовлення замовленої продукції, отримання дозвільних документів на ввезення вибухових речовин, що пов'язані з всесвітньою пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19 та запровадженням жорстких карантинних заходів як в Україні, так і в Китаї, одночасно просив позивача дозволу здійснити поставку товару в 90-денний термін з моменту отримання рознарядки. У відповіді вих. № 642 від 06.04.2020 позивач вказує про необхідність надання підтверджуючих документів щодо наявності форс-мажорних обставин.
У відповідності до листа-пояснення Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD від 10.06.2020: - виробник вибухової речовини у січні 2020 припинив виробництво внаслідок епідемії COVID-19, а тому після відновлення виробництва замовлення накопичаться, а запланована дата доставки з 15.04.2020 переноситься на 30.06.2020, з 30.06.2020 на жовтень 2020 відповідно; - форс-мажорні обставини приводять до неможливості вчасного виконання контракту №2020030317, а документи в підтвердження будуть направлені одразу після отримання.
Сертифікатом від 18.06.2020 (а.с.169-185) Муніципальне бюро з економічних та інформаційних технологій Лонгчан підтвердило, що з 24.01.2020 по 25.02.2020 COVID-19 в провінції Сичуань становив - І рівень, з 22.02.2020 ІІ рівень - всі виробництва зачинено, а з 25.03.2020 - ІІІ рівень, виробництво повністю відновлено. Затримка замовлень після відновлення виробництва, які планувалось доставити 15.04.2020 відкладено на 30.06.2020. Відповідно через відтермінування доставки вибухових речовин, Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD не змогло доставити товар Hongkong Rigid International Group Limited, який експортується в Україну ПрАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" за контрактом №20200303-17 від 09.03.2020. Через вплив COVID-19 на міжнародні рейси авіасполучення дата доставки перенесена на жовтень 2020.
Відповідач звернувся до Івано-Франківської Торгово-промислової палати з заявою вих. №287 від 19.06.2020 про засвідчення форс-мажорних обставин. На звернення відповідача Івано-Франківською Торгово-промисловою палатою у експертному висновку №474/06 від 30.06.2020 (а.с.165-168) встановлено факт ускладнення виконання договору №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 щодо поставки товару у строк до 30.06.2020; у зв'язку з обставинами непереборної сили, що виникли у виробників Sichuan Petroleum Perforating Materials Co., LTD та Hongkong Rigid International Group Limited (Китай) в Україні та у світі рекомендовано ініціювання змін до договору щодо обсягів та строків поставки товару.
На неодноразові письмові пропозиції відповідача №325 від 11.06.2020, № 303 від 08.07.2020 про внесення змін до договору в частині продовження строку поставки товару до кінця жовтня 2020 - позивачем згоди не надано.
Підписаними між сторонами накладною №1 від 23.07.2020, товарно-транспортною накладною №1 від 23.07.2020, засвідчено передачу відповідачем та прийняття позивачем товару - труби перфораційні, верхні перевідники, міжтрубні перевідники, нижні заглушки, кільця ущільнюючі, на загальну суму 2 937 960,00 грн.
Позивач 22.09.2020 повторно направив відповідачу рознарядку вих. №1839 від 16.09.2020 на поставку товару, обумовленого специфікацією №1 від 12.03.2020 до договору.
Листом вих№1954 від 25.11.2020 (а.с.162-163) позивач повідомив відповідача про відмову від договору №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 у зв'язку з переданням меншої кількості товару, ніж встановлено договором.
З урахуванням вказаного вище листа про односторонню відмову від договору, позивач вважає, що договір припинив свою дію з 25.11.2020 року.
На повідомлення відповідача №07 від 04.01.2021 про готовність до передачі зарядів кумулятивних глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем 3 3/8 в кількості 10 000 шт - позивач Лист вих№27 від 19.01.2021 відмовився від отримання товару вказуючи при цьому, що договір №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 є розірваним.
На заяву відповідача вих. №307 від 25.05.2021 Івано-Франківською Торгово-промисловою палатою видано сертифікат №103-05/21 від 27.05.2021 , яким засвідчено, що карантинні обмеження введені Кабінетом Міністрів України, урядами іноземних держав з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 унеможливили здійснення поставки товару у строк та в повному обсязі відповідно до специфікації №1 від 12.03.2020 до договору №УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020, рознарядок №546 від 23.03.2020, №1839 від 16.09.2020; період дії форс-мажорних обставин з 23.03.2020 по 24.11.2020.
Позивач листами вих. №154 від 29.03.2021, вих.№207 від 22.04.2021, №211 від 31.08.2022 звертався до відповідача про повернення товару та коштів по розірваному договору .
В подальшому Листом вих.№861 від 24.07.2023 позивач звернувся до відповідача щодо вивезення товару та повернення коштів за поставлений товар в сумі 2 937 960,00 грн.
Відповідач таки вимоги не виконав.
За наведеного, суд виходить з наступного.
В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020, який за правовою природою є договором поставки.
Предметом позову є повернення сплаченої на підставі Договору поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 суми коштів за товар в розмірі 2 937 960,00 грн , внаслідок неналежного виконання умов договору , в спірному випадку передання меншої кількості товару, ніж встановлено договором, та порушення строків поставки , що слугувало підставою для односторонньої відмови позивача від договору.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 Цивільного кодексу України).
Як вказують приписи статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Нормою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 689 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
В спірному випадку позивач стверджує щодо невідповідності та несвоєчасності поставки відповідачем товару на підставі спірного договору, як цілеспрямованого порушення вимог договору.
Як встановлено судом, Господарським судом Івано-Франківської області розглянуто справу №909/427/21, предметом розгляду якої було стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання зобов'язання по Договору УГПГФ №737/10-20 від 12.03.2020 ( в даному випадку спірного договору), та винесено рішення 15.09.2021 про відмову в задоволенні позову, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021.
У вказаному рішенні судом встановлено безпідставність твердження щодо несвоєчасності поставки товару по спірному договору, оскільки на момент виконання зобов'язання по ньому , а саме у період з 23.03.2020 по 24.11.2020 існували обставини непереборної сили, що пов'язані із запровадженням жорстких санітарно-епідеміологічних заходів (заборона виробничої, трудової діяльності, обмеження виїзду/в'їзду до країн), як в Україні, так і в Китайській Народній Республіці з метою запобігання розповсюдженню гострої респіраторної хвороби COVID-19, які в свою чергу призвели до серйозних глобальних соціально-економічних наслідків у світі, виникли з незалежних від відповідача причин та унеможливили вчасне виконання останнім договірних зобов'язань. При цьому судом взято до уваги, що відповідач вживав усіх можливих заходів задля належного виконання договірного зобов'язання, зокрема завчасно повідомив позивача про наявність обставин непереборної сили, які ставлять під загрозу поставку товару у погоджені сторонами строки; неодноразово просив відповідача надати дозвіл на продовження строку поставки товару; за першої можливості невідкладно відновив виконання зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням наведеного, твердження позивача про несвоєчасність поставки товару по спірному договору є необгрунтованим та безпідставним.
Щодо твердження позивача про невідповідність поставленого товару по спірному договору, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, відбулася поставка товару відповідно до підписаної між сторонами накладної №1 від 23.07.2020, товарно-транспортною накладною №1 від 23.07.2020, якими засвідчено передачу постачальником та прийняття покупцем товару - труби перфораційні, верхні перевідники, міжтрубні перевідники, нижні заглушки, кільця ущільнюючі, на загальну суму 2 937 960,00 грн.
Вищевказана накладна засвідчена підписи уповноважених осіб позивача, товар прийнято без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару, копія долучена до матеріалів справи.
В свою чергу, на повідомлення відповідача № 07 від 04.01.2021 про готовність до передачі зарядів кумулятивних глибокого пробиття для корпусних перфораційних систем З 3/8 в кількості 10 000 шт - позивач відмовився від отримання товару, вказуючи при цьому, що договір № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 є розірваним (лист вих .№ 27 від 19.01.2021).
Листом вих № 1954 від 25.11.2020 позивач повідомив відповідача про відмову від договору № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020 у зв'язку з переданням меншої кількості товару, ніж встановлено договором.
З вищевказаних обставин слідує висновок, що AT "Укргазвидобування" відмовився від прийняття товару у зв'язку із одностороннім розірванням договору, а підставою для розірвання договору вказано передання меншої кількості товару, ніж встановлено договором, а не якість поставленого товару.
Отже, суд звертає увагу, що позивач не правоморіно посилається на правову підставу ч. 8. ст. 268 ГК України щодо не прийняття товару відповідно до договору поставки № УГПГФ 737/10-20 від 12.03.2020, натомість наведене вище свідчить про протилежне - прийняття AT "Укргазвидобування" товару відповідно до накладної № 1 від 23.07.2020 без зауважень у відповідності до умов договору.
Таким чином, підстава щодо невідповідності товару умовам договору могла би застосовуватися лише під час дії договору, а не після його розірвання в односторонньому порядку за бажанням самого позивача.
Крім того, поставка товару відбулася 23.07.2020 року, що підтверджується накладною №1 від 23.07.2020 року.
Отже, наведені вище твердження є безпідставними та необгрунтованими.
Щодо твердження позивача про розірвання спірного договору, що є підставою для повернення відповідачу поставленого ним товару та відповідно повернення позивачу коштів сплачених останнім, то суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2021 у справі №909/427/21, яке набрало законної сили 23.12.2021 (постанова Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021) також встановлено про факт розірвання з 25.11.2020 Договору УГПГФ №737/10-20 від 12.03.2020 укладеного між Приватним акціонерним товариством "Карпатське управління геофізичних робіт" та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" .
З урахуванням п. 4 ст. 75 ГПК України встановлені факти не потребують доведенню у даній справі, оскільки є судовою практикою для даної справи та мають преюдиційні факти, які не потребують додаткового доказування.
Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 16 вересня 2022 року у справі № 912/703/20 та від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц.
Тобто, одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 ЦК.
Відповідачем виконано свій обов'язок по поставці товару на суму оплаченого товару. Претензій до отриманого товару в позивача були відсутні, як і відсутні правові підстави вимагати повернути кошти за отриманий позивачем товар в 2020 році відповідно до накладної №1 від 23.07.2020 року.
Із аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що за загальним правилом, частина 4 статті 653 Цивільного кодексу України не передбачає для сторони договору права, у разі зміни або розірвання договору, вимагати від свого контрагента повернення виконаного за зобов'язанням. На відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому, на відміну від визнання судом недійсним оспорюваного договору, розірвання судом договору створює правові наслідки лише на майбутнє.
Отже частину 4 статті 653 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/17643/19 від 15.06.2021.
З аналізу наведеного вище, слідує правовий висновок, про відсутність у позивач право вимоги щодо повернення сплаченої суми за товар в розмірі 2 937 960, 00 грн. та відповідно і відсутність права щодо повернення поставленого відповідачем позивачу товару, шляхом зобов'язання відповідача вивезти з території позивача товару, від якого відмовився покупець, а отже і відсутність правових підстав для задоволення позову в цих частинах.
Відповідно і відсутні правові підстави для застосування до відповідача положень ст. 625 ЦК України щодо стягнення 254 738,88 грн. - 3 % річних, 1 315 230,36 грн. - інфляційні за прострочення грошового зобов'язання (в спірному випадку повернення сплаченої суми за товар ), у зв'язку з встановленням судом факту щодо відсутності у відповідача обов'язку щодо повернення сплаченої позивачем суми за товар в розмірі 2 937 960, 00 грн.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно положень ст.77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу наведеного вище, суд дійшов висновку про безпідставність, необгрунтованість, недоведеність позовних вимог та таких, що не підлягають задоволенню. Отже в позові слід відмовити.
Щодо заявленого у відзиві на позов клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.
Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Частина перша статті 258 ЦК України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 681 ЦК України, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, (якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваним законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрунтованості.
З огляду на вказане, а також враховуючи встановлення судом необґрунтованості та безпідставності заявлених позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.
Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних із розглядом справи відносяться, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України).
Розмір та порядок сплати судового збору за подання позову встановлюється Законом України "Про судовий збір".
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
При зверненні з позовом до суду, позивач сплатив судовий збір у встановленому законом розмірі за подання спірного позову, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні інструкції №676262 та №676263 від 07.11.2023.
Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України кожна сторона по справі разом з першою заявою по справі по суті спору подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При поданні відзиву на позов, відповідачем заявлено орінтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 100 000 грн 00к.
Разом з тим, в судовому засіданні по початку судових дебатів представником відповідача, з урахуванням приписів ст. 129 ГПК України, заявлено усне клопотання про відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу, докази понесення яких подасть протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення, належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
В спірному випадку датою ухвалення рішення є дата проголошення скороченого рішення, тобто 05.02.2024.
Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату розгляду справи (в позові відмовлено), судовий збір по справі слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в позові Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" про стягнення заборгованості в сумі 4 507 929,24 грн., з них: 2 937 960,00 грн. - повернення сплаченої за товар суми, 254 738,88 грн. - 3 % річних, 1 315 230,36 грн. - інфляційні та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо вивезення з території позивача товар від якого відмовився позивач - відмовити.
Судовий збір по справі залишити за позивачем.
Призначити судове засідання по розгляду витрат на правову допомогу на 13.02.2024 о 10:00 год.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 2.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.02.2024
Суддя О. М. Фанда