61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
07.02.2024 Справа № 905/145/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю “Левітрейд”, с.Підберізці, Львівська область
до боржника ОСОБА_1 , м.Краматорськ, Донецька область
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки №ХО/2112 від 21.12.2021 в сумі 28739,10грн, витрат на правничу допомогу в сумі 5011,73грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Левітрейд”, с.Підберізці, Львівська область звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , м.Краматорськ, Донецька область заборгованості за договором поставки №ХО/2112 від 21.12.2021 в сумі 28739,10грн, витрат на правничу допомогу в сумі 5011,73грн, з яких 3000,00грн - підготовка та подання заяви про видачу судового наказу та 7% від суми вимог гонорар за позитивне вирішення справи.
Дослідивши вказану заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом статей 147, 148 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб громадян України), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для фізичних осіб-підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
У відповідності до частини 3 статті 147 ГПК України встановлено, що заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо припинено суб'єкта господарювання, до якого пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до частини 1 статті 128?ГПК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу, заявником у якості боржника зазначено - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 27.06.2022 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що здійснено відповідний запис №2002700060001023400.
Сукупний аналіз вказаних норм процесуального закону дає підстави для висновків, що норма частини 3 статті 147 ГПК України є імперативною і спеціальною, яка стосується наказного провадження, тому (на відміні від позовного провадження) не мають правового значення підстави виникнення вимоги, отже у наказному провадження сторонами можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які є такими на момент надходження заяви.
Якщо зобов'язання у фізичної особи-підприємця виникли з його господарської діяльності, однак на момент звернення кредитора до суду із заявою про видачу судового наказу за цими зобов'язаннями, підприємницька діяльність боржника (фізичної особи) припинена, то така фізична особа не може бути стороною у наказному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, можливість звернення із заявою про видачу судового наказу до фізичної особи підприємця, підприємницьку діяльність якої припинено, діючим ГПК України не передбачена.
Відтак, з огляду на те, що статус фізичної особи-підприємця боржника припинено, то, відповідно, останній не може бути боржником в наказному провадженні, а тому дана заява про видачу судового наказу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.
При цьому, господарський суд звертає увагу, що посилання заявника на можливість розгляду заяви про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості з боржника який припинив підприємницьку діяльність є помилковим, оскільки існуючі висновки Верховного Суду про підвідомчість спорів господарським судам, в яких відповідач - фізична особа - підприємець припинила підприємницьку діяльність, стосуються виключно позовного провадження, яке передбачає за певних обставин можливість участі фізичних осіб в якості учасників справи, однак правила наказного провадження регулюються спеціальним розділом ГПК України, який імперативно вказує на те, хто може бути заявником та боржником у наказному провадженні.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За приписами статті 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у видачі судового наказу за заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю “Левітрейд”, с.Підберізці, Львівська область, до боржника ОСОБА_1 , м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором поставки №ХО/2112 від 21.12.2021 в сумі 28739,10грн, витрат на правничу допомогу в сумі 5011,73грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Я.О. Левшина