вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" січня 2024 р. Справа № 910/14303/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Сухацький А.В.
від відповідача: Шапран Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 (повне рішення складено 11.07.2023) (суддя Смирнова Ю.М.)
у справі № 910/14303/22 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" (далі - ТОВ "Корнет Холдинг", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (відповідач) про зобов'язання відповідача повернути позивачу оливу трансмісійну ТАП-15В у кількості 1,98 тонн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем (позичальником) умов укладеного між сторонами договору позики № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020 в частині повернення позивачеві (позикодавцеві) предмета позики у встановлений цим правочином строк.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 910/14303/23 у задоволенні позову ТОВ "Корнет Холдинг" відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач не надав суду доказів, які б достеменно підтверджували передання позивачем, як позикодавцем, речі на виконання умов договору позики № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020 та прийняття цієї речі відповідачем, з огляду на що вказаний договір позики є неукладеним, а законні підстави для зобов'язання відповідача повернути позивачу оливу трансмісійну ТАП-15В у кількості 1,98 тонн, переданої, за твердженнями позивача, на підставі договору позики № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020, відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 910/14303/23, ТОВ "Корнет Холдинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та винести нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ТОВ "Корнет Холдинг" у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Корнет Холдинг" зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке не відповідає завданням господарського судочинства, що встановлені в ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо справедливого вирішення судом спорів, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зокрема, за доводами скаржника, з огляду на факт прийняття до виконання договору позики, цей договір є схваленим позивачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Корнет Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 910/14303/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2023 об 11:20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.11.2023.
Ухвалою від 12.12.2023 Північний апеляційний господарський суд продовжив строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Корнет Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 910/14303/23; оголосив перерву в судовому засіданні до 23.01.2024 об 11:00.
Позиції учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 23.01.2024, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
За умовами договору позики № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020 (далі - Договір) ТОВ "Корнет Холдинг" (позикодавець) в особі директора Оксентюка Вадима Дмитровича (далі - Оксентюк В.Д.) передає АТ "Укрзалізниця" (замовник) в особі виконуючого обов'язки начальника структурного підрозділу служба локомотивного господарства Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" Плюйка Валерія Володимировича (далі - Плюйко В.В.), що діє на підставі довіреності, посвідченої 06.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованої в реєстрі за № 832, у позику позичальнику речі, визначені родовими ознаками, а саме: олива трансмісійна ТАП-15В, розфасована в бочки по 180 кг, олива компресорна КС-19, розфасована в бочки по 180 кг, найменування, кількість та якість яких вказується в розділі 2 Договору (далі - річ), а позичальник приймає річ та зобов'язується повернути позикодавцеві річ того ж найменування, у тій же кількості, того ж роду, тієї ж якості, у строки, визначені даним Договором. Оціночна вартість 1 (однієї) тонни речі, що передається у позику: олива трансмісійна ТАП-15В - 26 840,00 грн/тн без ПДВ, олива компресорна КС-19 - 30 600,00 грн/тн без ПДВ, що є звичайною ціною на дату укладання Договору. Цей Договір позики є безоплатним та безпроцентним (п.п. 1.1-1.3 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору позикодавець передає позичальнику річ у кількості, що не перевищує: ТАП-15в - 2 т (дві тонни), КС-19 (1 тонна).
Позикодавець передає позичальнику річ, яка зазначена у розділі 1, 2 цього Договору, узгодженими партіями у термін до 15.07.2020 (включно) відповідно до наданих позичальником заявок. Кількість фактично переданої позичальнику речі визначається в актах приймання-передачі речі, відповідно до яких річ передається у позику (п. 3.1 Договору).
Позичальник повертає позикодавцеві річ у кількості та якості, що відповідає фактично отриманій у позику речі, у термін до 31.12.2020 (включно). Строки повернення позики можуть бути продовжені за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди. Кількість речі, яку позичальник повертає позикодавцю, повинна відповідати кількості, вказаній в актах приймання-передачі, підписаних сторонами, відповідно до яких річ передана у позику (п. 3.2 Договору).
Передача речі в позику позичальнику здійснюється на умовах, визначених у заявці позичальника з обов'язковим зазначенням умов, термінів передачі та місця, в якому буде здійснюватися така передача (пункт передачі). Заявки на передачу речі в позику повинні надаватися не пізніше 5 (п'яти) календарних днів до запланованого дня передачі речі в позику за реквізитами позикодавця, вказаних в Договорі. Факт передачі речі позикодавцем підтверджується актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі складається в двох примірниках та підписується представником позикодавця і передається на підпис позичальнику. Позичальник підписує даний акт після підтвердження отримання речі одержувачем у місці передачі речі, визначеним в заявці позичальника. Один примірник акта приймання-передачі, підписаний двома сторонами, повертається позикодавцю (п. 3.3 Договору).
Право власності на річ, передану в позику, та всі ризики її пошкодження чи втрати переходять до позичальника з моменту фактичної передачі речі згідно з п. 3.3 цього Договору (п. 3.4 Договору).
Згідно з п. 3.5 Договору повернення речі позикодавцю здійснюється позичальником окремими партіями. Місце та час повернення речі погоджується письмово позичальником з позикодавцем. У разі непогодження позичальником умов повернення та станції призначення, термін повернення предмета позики відтерміновується до моменту такого погодження. Факт повернення речі позичальником підтверджується актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі в двох примірниках підписується представником позичальника, який позикодавець зобов'язується підписати та повернути позичальнику після отримання позикодавцем речі.
Право власності на річ, яка повертається з позики, та всі ризики її пошкодження чи втрати переходять до позикодавця з моменту повернення речі згідно з п. 3.5 цього Договору (п. 3.6 Договору).
Акти приймання-передачі речі в частині визначення кількості речі оформлюються на підставі накладних (залізничних) або товарно-транспортних накладних (п. 3.7 Договору).
Позикодавець зобов'язаний надати позичальнику податкову накладну, оформлену та зареєстровану у відповідності до порядку, встановленого чинним законодавством України при передачі речі в позику. При поверненні речі позикодавець оформлює в електронному вигляді коригуючу податкову накладну, яку позичальник реєструє в ЄРПН у відповідності до вимог законодавства України (п. 3.8 Договору).
Відповідно до п. 7.1 Договору він є укладеним з моменту передання речі та діє по 31.12.2020, однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором. Строк дії Договору може бути продовжений, що оформлюється шляхом підписання додаткової угоди.
За доводами позивача, на виконання умов Договору ТОВ "Корнет Холдинг" передало відповідачу річ у позику, а саме: оливу трансмісійну ТАП-15В у кількості 1,98 т вартістю 63 771,84 грн з ПДВ; товар був відвантажений вантажовідправником ТОВ "Евро Ойл Продакшин" автомобільним транспортом, одержувач: структурний підрозділ служба локомотивного господарства Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", що підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 10.07.2020, копію якого додано до матеріалів справи. Зазначений акт підписаний з боку позикодавця директором ТОВ "Корнет Холдинг" Оксентюком Вадимом Дмитровичем, а зі сторони позичальника - виконуючим обов'язки начальника структурного підрозділу служба локомотивного господарства Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" Плюйком В.В., і скріплений печатками ТОВ "Корнет Холдинг" та структурного підрозділу служби локомотивного господарства Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця".
Також, позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № 155 від 10.07.2020, згідно з якою вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Евро Ойл Продакшн" (далі - ТОВ Евро Ойл Продакшн") в автомобіль Mercedes Sprinter НОМЕР_1 Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", водій ОСОБА_1 , завантажено вантаж - оливу трансмісійну ТАП-15В (бочка 180 кг), вагою 1,98 т, який є власністю ТОВ "Корнет Холдинг" (прямує за договором № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020). На зазначеній товарно-транспортній накладній наявні печатка та підпис уповноваженої особи вантажовідправника - ТОВ "Евро Ойл Продакшн" та штамп локомотивного депо Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці з підписом ТЧМ Прокопенко В.П.
Позивачем також складено податкову накладну № 21 від 10.07.2020, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9182755233, що підтверджується квитанцією № 1 від 30.07.2020.
31.08.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3008 від 30.08.2022 про повернення 1,98 т оливи трансмісійної ТАП-15В згідно з умовами договору № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020, відповіді на яку відповідач не надав, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву, серед іншого, зазначив, що договір позики № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020 від імені відповідача було підписано виконуючим обов'язки начальника структурного підрозділу служба локомотивного господарства Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" Плюйком В.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої 06.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованої в реєстрі за № 832, із перевищенням повноважень, встановлених статутом відповідача та Положенням про Регіональну філію "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", затвердженим рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 03.03.2020 (із подальшими змінами).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як правильно вказав суд першої інстанції, підписаний Договір є договором позики.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.
Як зазначено вище, позивач, на підтвердження передання відповідачу речі згідно з умовами Договору, надав суду копії акта прийому-передачі № 1 від 10.07.2020 до Договору та товарно-транспортної накладної № 155 від 10.07.2020.
Разом із тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, в акті прийому-передачі № 1 від 10.07.2020, який підписаний з боку позикодавця та позичальника і скріплений печатками позивача та структурного підрозділу служби локомотивного господарства Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", міститься інформація про те, що цей акт підписаний до договору позики № ПЗ-007-1 від 01.07.2020, а по тексту акта наявна інформація про те, що згідно з договором позики № 02/08-19 від 06.08.2019 позикодавець передав, а позичальник прийняв зазначений у цьому акті товар. Будь-яких посилань на виконання позивачем як позикодавцем своїх зобов'язань за Договором, на який ТОВ "Корнет Холдинг" посилається як на підставу заявлених позовних вимог, акт прийому-передачі № 1 від 10.07.2020 не містить.
Щодо долученої до матеріалів справи копії товарно-транспортної накладної № 155 від 10.07.2020, згідно з якою ТОВ "Евро Ойл Продакшн" в автомобіль Mercedes Sprinter НОМЕР_1 Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", водій ОСОБА_1 , завантажило вантаж - оливу трансмісійну ТАП-15В (бочка 180 кг), вагою 1,98 т, який є власністю ТОВ "Корнет Холдинг" (прямує за договором № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020), на якій наявні печатка та підпис уповноваженої особи вантажовідправника - ТОВ "Евро Ойл Продакшн" та штамп локомотивного депо Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці з підписом ТЧМ Прокопенко В.П. (машиніст локомотива згідно із залізничною термінологією), місцевий господарський суд правильно вказав, що до матеріалів справи не надано довіреності особи, яка безпосередньо отримала товар за вказаною товарно-транспортною накладною.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, позивачем не надано суду доказів, які б достеменно підтверджували передання позивачем, як позикодавцем, речі на виконання умов договору позики № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020 та прийняття цієї речі відповідачем.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що виходячи з положень ч. 2 ст. 640 та ч. 2 ст. 1046 ЦК України, вказаний договір позики є неукладеним, а законні підстави для зобов'язання відповідача повернути позивачу оливу трансмісійну ТАП-15В у кількості 1,98 тонн, передану, за твердженнями позивача, на підставі договору позики № ПЗ-0107-1 від 01.07.2020, відсутні.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено показання директора позивача, викладені ним у заяві свідка, щодо спірної господарської операції з відповідачем, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 910/14303/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Корнет Холдинг" відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 910/14303/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 06.02.2024.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков