Справа № 522/9387/23
Провадження № 2/522/935/24
25 січня 2024 року
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
До Приморського районного суду м. Одеса 15.05.2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, а саме зменшити стягнення аліментів з 1/4 до 1/6 на кожну дитину.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25.01.2013 року по справі № 2216/809/2012 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі частки від усіх його видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення сином повноліття, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 30.10.2012 року. На виконання даного рішення було видано виконавчий лист 05.03.2013 року. Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 17.04.2013 року по справі № 2216/917/2012 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В подальшому Малиновським районним судом м. Одеси по справі № 521/6913/19 видано судовий наказ, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу) на користь ОСОБА_3 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 року по справі № 522/10379/19 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Тобто наразі з позивача стягується 50 % заробітку. Із введенням воєнного стану розмір доходів Позивача почав коливатися та відповідно розмір сплачуваних аліментів на двох дітей постійно змінюється. Водночас позивач несе додаткові витрати на утримання своїх непрацездатних батьків, мати позивача- ОСОБА_4 має 3 групу інвалідності, та сам позивач має хронічні захворювання, які потребують постійного лікування, зокрема хронічне захворювання зору. Однак підставою позову позивачем зазначено ч. 5 ст. 183 СК України. У зв'язку з тим, що стягується більше ніж визначено чинним законодавством позивач змушений звернутись до суд з даним позовом.
Матеріали позову суддя отримала 16.05.2023 року.
Ухвалою суду від 19.05.2023 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 24.05.2023 року.
Зазначену заяву суддя отримала 25.05.2023 року.
Ухвалою суду від 26.05.2023 року по справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому засідання на 03.07.2023 року.
12.06.2023 року ОСОБА_2 на адресу суду поштою надала відзив, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. (а.с. 61-75).
В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач не надав жодних доказів того, що в нього змінилось матеріальне становище чи сімейне становище, погіршився стан здоров'я, як передбачено ст. 192 СК України. Також відсутні докази утримання аліментів з військовослужбовця на утримання другої дитини ОСОБА_5 , а тому наявні підстави вважати, що аліменти на другу дитину не відраховуються. Докази щодо добровільної сплати аліментів на утримання другої дитини позивачем також не надані. Встановлений рішенням суду розмір стягнення аліментів не є завищеним та відповідає передбаченим нормам законодавства. Наявність хворої матері не може слугувати доказом її утримання позивачем та не може бути самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Також надана позивачем виписка із обстеження не є доказом погіршення стану здоров'я, оскільки відсутні докази лікування та факт понесення витрат на лікування, а тому факт погіршення здоров'я платника аліментів не доведена також. У матеріалах справи відсутні докази, що половина заробітку позивача йде на сплату аліментів, оскільки відрахування з виплат додаткової винагороди не проводяться.
22.06.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванцова З.Я. на електронну адресу суду надала відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якій просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. (а.с. 83-107).
В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що доводи ОСОБА_2 щодо не стягнення з позивача аліментів на утримання другої дитини спростовуються довідкою від 08.05.2023 року № 475/13-146, яка підтверджує відрахування із заробітної плати позивача аліментів на користь ОСОБА_3 . Щодо відсутності доказів утримання батьків позивача, то зазначено, що позивач не фіксує і не збирає квитанції про купівлю батькам речей домашнього вжитку, подарунків, не вимагає від батьків розписки щодо фінансової допомоги, однак сам факт наявності батьків-пенсіонерів передбачає, що позивач, як син, допомагає їм фінансово. Щодо лікування зору, то у позивача немає фінансової можливості лікуватись. Також зазначено, що відповідно до чинного законодавства батьки повинні в рівній мірі забезпечувати дитину, а також у позивача є сумніви щодо використання сплачених аліментів на власні цілі ОСОБА_2 .
23.06.2023 року ОСОБА_2 на адресу суду поштою надала клопотання про роз'єднання позовних вимог.
30.06.2023 року ОСОБА_2 на електронну адресу суду надала заперечення на відповідь на відзив, в яких просила відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. (а.с. 118-135).
В обґрунтування заперечення на відповідь на відзив зазначено, що відповідно позову позивач зазначив, що добровільно сплачує аліменти на утримання другої дитини, однак доказів сплати так і не надав до суду. З наданої позивачем довідки про отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди вбачається, що роботодавець відрахувавши на законних підставах аліменти за 2022 рік в середньому на один місяць 10,5 тис грн. на двох відповідачів, позивачу залишалося в середньому 35,0 тис. грн., що становить 77 % заробітку для власних потреб позивача. Щодо факту утримання батьків позивача, то даний факт вже існував при винесені судом рішення про стягнення аліментів (рішення від 2013 року). Також надано довідку про перебування відповідачки на посаді, отримання нею заробітної плати. Між тим належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, зміни сімейного стану, погіршення стану здоров'я, а тому немає безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
03.07.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванцова З.Я. на електронну адресу суду надала заперечення на клопотання відповідачки ОСОБА_2 про роз'єднання позовних вимог та просила відмовити у задоволені даного клопотання.
У підготовчому засіданні 03.07.2023 року була присутня ОСОБА_2 , просила долучити до матеріалів справи відзив на позов та підтримала клопотання про роз'єднання позовних вимог, просила його задовольнити. Щодо клопотання представника позивача про витребування зазначила, що нею разом з запереченнями було надано довідки про дохід. Щодо витребування відомостей стосовно витрат на дитину зазначила, що ці довідки вже досліджувалися апеляційним судом, у зв'язку з чим просила відмовити у даному клопотанні.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Іванцова З.Я. у підготовчому засіданні просила долучити до матеріалів справи відповідь на відзив та заперечення на клопотання, заперечувала проти роз'єднання справи, зазначивши, що це ті ж самі обставини та ті ж самі підстави, тому в роз'єднанні немає сенсу через відсутності складності. Просила суд витребувати докази відносно доходу кожної з відповідачок та з амбулаторій відомості стосовно витрат на лікування дитини відповідачки ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою суду, враховуючи клопотання обох сторін та неявку відповідачки ОСОБА_3 , розгляд справи відкладено на 24.07.2023 року.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про роз'єднання позовних вимог - відмовлено.
04.07.2023 року ОСОБА_2 на адресу суду поштою надала заперечення на відповідь на відзив, в яких просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зменшення розміру аліментів стягуваних на її користь на утримання дитини - відмовити. (а.с. 156-165).
В обґрунтування заперечення на відповідь на відзив зазначено, що відповідно позову позивач зазначив, що добровільно сплачує аліменти на утримання другої дитини, однак доказів сплати так і не надав до суду. З наданої позивачем довідки про отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди вбачається, що роботодавець відрахувавши на законних підставах аліменти за 2022 рік в середньому на один місяць 10,5 тис грн. на двох відповідачів, позивачу залишалося в середньому 35,0 тис. грн., що становить 77 % заробітку для власних потреб позивача. Щодо факту утримання батьків позивача, то даний факт вже існував при винесені судом рішення про стягнення аліментів (рішення від 2013 року). Також надано довідку про перебування відповідачки на посаді, отримання нею заробітної плати. Між тим належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, зміни сімейного стану, погіршення стану здоров'я, а тому немає безумовних підстав для зменшення розміру аліментів
06.07.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванцова З.Я. на електронну адресу суду надала письмові пояснення щодо заперечень ОСОБА_2 .
У підготовче засідання призначене на 24.07.2023 року ОСОБА_1 не з'явився, представник ОСОБА_1 - адвокат Іванцова З.Я. на електронну адресу суду надала клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання, яким просила долучити до матеріалів справи оновлену довідку, яка підтверджує наявність захворювання зору у позивача.
ОСОБА_3 у підготовче засідання не з'явилася, 11.07.2023 року на адресу суду поштою надала клопотання, в якому просила справу розглядати за її відсутністю, питання задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог залишила на розсуд суду.
Розгляд справи відкладено на 18.09.2023 року.
З 31.07.2023 року по 25.08.2023 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у щорічній відпустці.
У підготовчому засіданні 18.09.2023 року була присутня ОСОБА_2 , позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, вважає, що всі докази по справі надані, проти закриття підготовчого засідання по справі та призначення її до розгляду по суті не заперечувала. Інші учасники процесу у підготовче засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 щодо розгляду справи за її відсутністю.
Ухвалою суду від 18.09.2023 року підготовче засідання по справі закрито та справ призначено до розгляду по суті на 26.10.2023 року.
У судове засідання призначене на 26.10.2023 року з'явилася представник позивача-адвокат Іванцова З.А. Від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Від відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, питання щодо задоволення чи відмови у задоволені позовних вимог залишила на розсуд суду.
Протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання відповідачки ОСОБА_2 та відклав судове засідання враховуючи першу неявку на 27.11.2023 року.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області розгляд справи, призначений на 27.11.2023 року, відкладено на 15.01.2024 року.
У судове засідання призначене на 15.01.2024 року з'явилися представник позивача-адвокат Іванцова З.А., відповідачка ОСОБА_2 в режимі відеокнференції.
Представник позивача просила зменшити розмір аліментів, оскільки згідно ч. 5 ст. 183 СК України на двох дітей має стягуватись не більше 1/3 аліментів, тобто зараз розмір аліментів більший ніж встановлено законом. Позивач вже розчулився з другою жінкою, не є військовослужбовцем та заробітна плата завжди коливається. наразі він сплачує 16 000 грн. та вважає цю суму достатньою для дитини. В наданих ОСОБА_2 документах відсутні підстави для отримання аліментів у більшій сумі ніж сплачується наразі, батьки мають у рівні сумі забезпечувати дитину, тобто 16 000 грн. є достатньою сумою для дитини. Доводи відповідачки про витрати на лікування вже є додатковими витратами і є окремим позовом з яким ОСОБА_2 має право звернутись до суду.
Відповідачка зазначила, що у позові відсутні докази, які б давали право на зменшення аліментів. Матеріальне становище позивача покращилось, а не погіршилось; не змінився сімейний стан; не погіршився стан здоров'я; у 2013 році у позивача вже були батьки на утримані, а тому це не є підставою для зменшення. просила відмовити у задоволені позову.
Представник позивача пояснила, що обставини з 2013 року змінилися- а саме майновий стан-він є військовослужбовцем, погіршився зір. Проте також зазначила , що підставою позовних вимог є порушення закону, а саме що з позивача стягуються аліменти у розмірі 1/2 частки, хоча повинно бути не більш ніж 1/3 частина з усіх видів заробітку згідно ч.3 ст.183 СК України.
Від відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, питання щодо задоволення чи відмови у задоволені позовних вимог залишила на розсуд суду.
Оголошено перерву на 25.01.2024 року.
У судове засідання призначене на 25.01.2024 року з'явилися представник позивача-адвокат Іванцова З.А., відповідачка ОСОБА_2 .
Представник позивача просила долучити у якості доказу довідку щодо зору позивача на підтвердження потреби у лікуванні та витрат. При цьому зазначила, що це не є підставою позову.
Відповідачка заперечувала, оскільки існують сумніви щодо справжності даної довідки.
Протокольною ухвалою суд відмовив представнику позивача у приєднані довідки до матеріалів справи, оскільки пропущений процесуальний строк та дана довідка не стосується підстав позову.
Представник позивача просила витребувати з військового закладу охорони здоров'я відомості щодо медичного огляду позивача як військовослужбовця.
Відповідачка заперечувала, оскільки це не є предметом доказування.
Протокольною ухвалою суд відмовив представнику позивача у задоволені усного клопотання про витребування.
Представник позивача просила задовольнити позов та зменшити аліменти на утримання дітей по 1/6 на кожного.
Відповідача просила відмовити, оскільки позов недоведений.
Від відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, питання щодо задоволення чи відмови у задоволені позовних вимог залишила на розсуд суду.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 05.02.2024 року.
Суд, вислухавши учасників справи, із урахуванням наданих сторонами пояснень, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з 15.07.2007 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб було видано відділом реєстрації актів цивільного стану Старосинявського районного управління юстиції Хмельницької області, актовий запис № 27.
Під час шлюбу у сторін народилась дитина- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 20.01.2009 року, актовий запис № 32. (а.с. 17).
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25.01.2013 року позов прокурора Старосинявського району, в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , уродженця смт. Стара Синява, на користь ОСОБА_2 для утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_6 повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2012 року. (справа № 2216/809/2012).
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 17.04.2013 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано. (справа № 2216/917/2012).
Судом також встановлено, що 28.01.2017 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 було видано Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 144.
Під час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дитина- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління 20.01.2009 року, актовий запис № 32. (а.с. 17).
Крім того судом встановлено, що перебуваючи у вищевказаному шлюбі позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено.
Зменшено розмір аліментів, визначених рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2017 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (справа № 522/19640/17).
Поставною Одеського апеляційного суду від 26.02.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2018 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. (справа № 522/19640/17) (а.с. 64-65).
Малиновським районний судом м. Одеси 13.05.2019 року видано судовий наказ, згідного якого стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі на одну дитину частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23.04.2019 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (справа № 521/6913/19). (а.с. 21-22).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини та з нього на користь ОСОБА_2 (на утримання сина ОСОБА_6 ) та на користь ОСОБА_3 (на утримання сина ОСОБА_5 ) стягуються аліменти, що підтверджується наданими позивачем довідками від 08.05.2023 року № 475/13-145 та № 475/13-146 за період з травня 2022 року по квітень 2023 року. (а.с. 94, 95).
Згідно ч. 1 ст. 172 ЦПК України цей судовий наказ набрав законної сили 13.05.2019 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано. (справа № 522/10397/19).
Повивач 15.05.2023 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про зменшення аліментів.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Предметом позовних вимог є зменшення розміру аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей.
Підставами даного позову позивачем у позові та його представником у судових засіданнях зазначено порушення вимог ч. 5 ст. 183 СК України.
Згідно ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Тобто позивач вважає, що з нього стягуються аліменти на двох дітей у загальному розмірі (по на кожну дитину) від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно , що є порушенням чинного законодавства. Саме з цих підстав суд розглядає даний позов.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 статті 181 СК України, передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Відповідно до ст. 183 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька .
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні даного позову дослідженню підлягає наявність і обґрунтованість такої підстави позову для зменшення розміру аліментів в ст. 192 СК України як інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 5 ст. 183 СК України).
Так, позивач вказує, що на даний час з нього стягують аліменти у загальному розмірі, що складає половину усіх його доходів, що є обтяжливим для нього за наявності на утриманні батьків-пенсіонерів, має нестабільний майновий стан та хронічні захворювання зору.
Разом із тим, додані до матеріалів справи документи матері позивача- ОСОБА_4 (копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 від 06.12.2018 року) не свідчить про її перебування на утриманні сина ОСОБА_1 .
Рішення суду про зобов'язання позивача сплачувати аліменти на утримання непрацездатних батьків відсутнє.
Судом встановлено, що з відповідача стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей (син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), аліменти на яких стягуються відповідно до судових рішень у розмірі частики від усіх видів його заробітку з 13.05.2019 року.
З наданих позивачем документів до позовної заяви та пояснень судових засіданнях представника позивача судом встановлено, що сімейний стан позивача не змінився, наразі він не є одруженим, на утриманні інших дітей не має.
Щодо погіршення матеріального становища, стану здоров'я позивача та наявності хронічного захворювання зору, то суд зазначені обставини не бере до уваги оскільки, це не є предметом доказування.
Окрім того, позивач є військовослужбовцем та на даний час проходить військову службу, отримує гідну заробітну плату, а отже належним чином виконує свої службові обов'язки, на що проблеми зі здоров'ям, про які він зазначав у позові та в судовому засіданні, не впливають.
Розмір відрахувань із пенсії вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина перша статті 70 Закону України "Про виконавче провадження").
Частинами другою та третьою статті 70 Закону N 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Таким чином суд вбачає, що за виконавчими документами з відповідача стягуються на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі частки, тобто 50 %.
З наведених норм права та встановлених обставин суд приходить до висновку про те, що встановлення державним виконавцем відрахувань із заробітної плати боржника на рівні 50 % від її розміру відповідає положенням ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того Постанова ВС від 08 грудня 2021 року у справі № 490/9589/18-ц (провадження N 61-15429св21) також вказується, що тлумачення частини першої статті 182 та частини п'ятої статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п'ятою статті 183 СК України, встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру.
Таким чином, суд вважає, що доводи позивача та надані ним докази не є доказами, що підтверджують вимоги за ст. 192 СК України. Зазначені позивачем обставини самі по собі не можуть слугувати достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, стягуваних на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 179, 180, 182, ч. 5 ст. 183, ст.ст. 191, 192 СК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3, 4, 13, 15, 43, 49, 76-81, 89, 95, 141, 210, 211, 223, 259, 263, 265, 266, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 05.02.2024 року.
Суддя Домусчі Л.В.