07.02.2024
Справа № 522/2095/23
Провадження 1-кп/522/1551/24
07.02.2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162510000036 від 09.01.2023 року, №42023163030000050 від 30.06.2023 року, №12023162510000918 від 05.07.2023 року, №12023162510001481 від 06.11.2023 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Барабой, Овідіопольського району Одеської області, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ст. 126-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов об'єднаний обвинувальний акт з додатками у кримінальних провадженнях №12023162510000036 від 09.01.2023 року, №42023163030000050 від 30.06.2023 року, №12023162510000918 від 05.07.2023 року, №12023162510001481 від 06.11.2023 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ст. 126-1 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши прокурора, який підтримала клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжиит відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов об'єднаний обвинувальний акт з додатками у кримінальних провадженнях №12023162510000036 від 09.01.2023 року, №42023163030000050 від 30.06.2023 року, №12023162510000918 від 05.07.2023 року, №12023162510001481 від 06.11.2023 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ст. 126-1 КК України.
Згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності ризиків та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд враховуючи, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі до 8 років, вважає наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроби переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується, тим, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має джерел доходу.
За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд при продовженні запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, враховує дані щодо особи обвинуваченого, у тому числі зазначені під час розгляду клопотання.
Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про відсутність встановлених ризиків, а також про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що прокурором доведені ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, а також доведена неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні альтернативної міри запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого ОСОБА_3 , тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вважає необхідним визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 107360 грн., оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, відповідає критеріям пропорційності, є достатнім та таким, що здатний забезпечити запобіганню встановленим ризикам, виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у даному кримінальному провадженні та буде помірним для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 331, 376 КПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 06.04.2024 року включно.
Визначити відносно ОСОБА_3 розмір застави як запобіжного заходу, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі - 107360 гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора в розумні строки;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не відлучатися з міста Одеси без дозволу прокурора або суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в'їзд з України;
5) утримуватись від спілкування із особами допитаними в якості свідків в рамках даного кримінального провадження.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при продовженні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Зобов'язати уповноважених осіб міністерства юстиції України філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України в Одеській області», яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 37, надати медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити суд про стан його здоров'я та надання медичної допомоги.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду в продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Суддя: