вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2024 р. Справа№ 911/365/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД"
на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 (повний текст складено 19.06.2023)
у справі №911/365/23 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД"
про стягнення 12 059 650,90 грн,
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖІ" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути 918504,27 грн, у тому числі: 8 207 428,59 грн основного боргу за поставлений товар, 738 934,25 грн пені, 2 194 783,80 грн інфляційних втрат коштів та 918 504,27 грн 10% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору на постачання продукції №24/05-2021 від 24.05.2021 позивач поставив відповідачу товар (асфальтобетонну суміш), однак вартість переданого у грудні 2021 року товару оплачена відповідачем не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25 травня 2023 року позов задоволено.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖІ" 8 207 428,59 грн основного боргу, 738 934,25 грн пені, 918 504,27 грн 10% річних, 2 194 783,80 грн інфляційних втрат коштів та 180 894,76 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване в частині стягнення неустойки (пені, штрафу), інфляційних втрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки відповідач визнає наявність основного боргу в сумі 8 207 428,59 грн, однак не погоджується з розрахунком пені та інфляційних втрат коштів, адже позивачем невірно визначено початок прострочення, з врахуванням встановленого договором строку оплати; за розрахунком відповідача з нього підлягає стягненню 525 938,00 грн пені та 1 625 564,08 грн інфляційних втрат коштів; нараховані позивачем 10% річних за своєю правовою природою підпадають під визнання неустойки, а саме, пені, хоча пунктом 6.2 сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок НБУ, а подвійне стягнення пені не узгоджується приписами ст. 61 Конституції України.
Сторони належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
16.01.2024 від відповідача (апелянта) надійшла заява, у якій він підтримав вимоги апеляційної скарги та просить її розглядати за відсутності його представника.
18.01.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки у його представника призначено судовий розгляд по іншій справі у іншому місті, що унеможливлює вчасне прибуття.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.
На підставі ч.12 ст. 270 ГПК України суд ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.05.2021 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖІ", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД", як покупцем, був укладений договір на постачання продукції №24/05-2021 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язався за заявками покупця (відповідача) виготовляти та передавати у встановлений строк асфальтобетонну суміш (далі - товар) у власність покупця (відповідача), а покупець (відповідач) зобов'язався приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленого ним товару.
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що загальна сума договору складається із суми вартості обсягів поставок, відповідно до видаткових накладних постачальника, підписаних уповноваженою особою покупця.
Відповідно до п.3.1 договору товар постачається на умовах Інкотермс 2010 EXW (склад постачальника - Фастівський р-н, с.Ярошівка, АБЗ в кузов автотранспорта покупця) або DAP (поставка на об'єкт покупця), умови постачання кожної партії товару узгоджуються сторонами в письмових та/або усних заявках.
Також відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 договору при отриманні товару уповноважена особа покупця повинна розписатись у товарно-транспортній та видатковій накладній, скріпити їх печаткою або штампом, а поставка здійснюється у строк, зазначений в письмовій та/або усній заявці покупця.
Відповідно до п.4.4 договору датою поставки товару вважається дата, яка вказана в видатковій або товарно-транспортній накладній.
Порядок визначення ціни товару сторони встановили в п.5.2 договору, відповідно до якого передача товарів здійснюється за погодженими між сторонами цінами, вказаними в рахунках-фактурах, а також у видаткових накладних, оформлених відповідно до заявок покупця.
Порядок оплати товару сторони визначили в п.5.3 договору, відповідно до якого оплата покупцем вартості товару здійснюється у безготівковій формі в національній валюті шляхом прямого перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами видаткових накладних.
У п.6.1 договору сторони встановили, що за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та/або чинним законодавством України.
Відповідно до п.6.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також перераховує постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції та десяти відсотків річних.
На виконання умов договору позивач у період з 18.10.2021 по 30.12.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 11 923 945,67 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних про прийняття відповідачем матеріальних цінностей (партій поставленого товару) та товарно-транспортних накладних до них, згідно яких товар у вказаний період поставлявся наступними партіями по видатковим накладним №156 від 18.10.2021 на суму 1467521,52 грн; №161 від18.10.2021 на суму 318766,83 грн; №162 від 01.12.2021 на суму 245549,00 грн; №157 від 01.12.2021 на суму 962215,28 грн; №209 від 01.12.2021 на суму 1049928,00 грн; №213 від 02.12.2021 на суму 26576,00 грн; №233 від 02.12.2021 на суму 115584,01 грн; №234 від 03.12.2021 на суму 144578,41 грн; №235від 03.12.2021 на суму 133628,02 грн; №215 від 06.12.2021 на суму 574512,00 грн; №163 від 06.12.2021 на суму 163303,00 грн; №237 від 06.12.2021 на суму 309056,00 грн; №167 від 07.12.2021 на суму 1050714,00 грн; №165 від 07.12.2021 на суму 581919,60 грн; №180 від 08.12.2021 на суму 661012,00 грн; №216 від 08.12.2021 на суму 58520,00 грн; №185 від 09.12.2021 на суму 1342506,00 грн; №189 від 09.12.2021 на суму 694892,00 грн; №193 від 10.12.2021 на суму 466862,00 грн; №195 від 10.12.2021 на суму 133320,00 грн; №197 від 13.12.2021 на суму 30910,00 грн; №197/1 від 13.12.2021 на суму 518078,00 грн; №200/1 від 14.12.2021 на суму 53768,00 грн; №205 від 14.12.2021 на суму 53680,00 грн; №208 від 15.12.2021 на суму 63844,00 грн; №207 від 15.12.2021 на суму 702702,00 грн.
Вказані видаткові накладні на загальну суму 11 923 945,67 грн підписані з боку позивача та відповідача без будь-яких зауважень.
Також у матеріалах справи наявні копії банківських виписок АТ КБ "Приватбанк" від 13.10.2021, від 25.10.2021 та від 30.12.2021 про отримані позивачем від відповідача оплати на загальну суму 4820951,84 грн, з яких оплати 13.10.2021 в сумі 14984,14 грн, 13.10.2021 в сумі 852722,51 грн та 13.10.2021 в сумі 236728,11 грн (всього оплати 13.10.2021 в загальній сумі 1104434,76 грн) є оплатою поставок товарів, які відбулись до 18.10.2021 і не стосуються позовних вимог у межах справи №911/365/23, а оплати 25.10.2021 в сумі 318766,83 грн, 25.10.2021 в сумі 1467521,52 грн, 30.12.2021 в сумі 962215,28 грн, 30.12.2021 в сумі 222790,80 грн, 30.12.2021 в сумі 581919,65 грн та 30.12.2021 в сумі 163303,00 грн (всього в загальній сумі 3716517,08 грн) є частковою оплатою товарів, поставлених позивачем відповідачу у періоді з 18.10.2021 по 30.12.2021 загальною вартістю 11 923 945,67 грн, і таким чином основний борг відповідача перед позивачем (неоплачений відповідачем залишок вартості товарів, які були поставлені позивачем відповідачу у періоді з 18.10.2021 по 30.12.2021 за договором №24/05-2021) становить 8207428,59 грн (11923945,67-3716517,08=8207428,59).
Крім того, в матеріалах справи міститься також копія підписаного обома сторонами акту звірки розрахунків за період 01.09.2021-10.01.2022, відповідно до якого станом на 10.01.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 8207428,59 грн.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач, посилаючись на порушення відповідачем строків оплати поставлених товарів у період з 18.10.2021 по 30.12.2021, просив стягнути з відповідача 8 207 428,59 грн основного боргу, 738 934,25 грн пені (за періоди прострочення сукупно з 31.01.2022 по 26.06.2022), 2 194 783,80 грн інфляційних втрат (за періоди прострочення сукупно з грудня 2021 по грудень 2022) та 918 504,27 грн 10% річних (за періоди прострочення сукупно з 13.12.2021 по 31.01.2023).
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а тому задовольнив позов повністю.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на нас.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору на постачання продукції №24/05-2021 від 24.05.2021, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов'язковим для сторін.
Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань.
Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу у період з 18.10.2021 по 30.12.2021 товару на загальну суму 11 923 945,67 грн і відповідач цей факт не заперечує.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно п.5.3 договору, відповідно до якого оплата покупцем вартості товару здійснюється у безготівковій формі в національній валюті шляхом прямого перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами видаткових накладних.
Підпунктом 14.1.132 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин у жовтні-грудні 2021 року) було встановлено, що операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, в порушення умов Договору, відповідач сплатив позивачу за вказані парті товару лише 3 716 517,08 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та актом звірки розрахунків.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не повністю виконав зобов'язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, розмір якої визнається відповідачем, у сумі 8 207 428,59 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п.6.2 договору сторони встановили, що покупець перераховує постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 10% річних.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Доводи апелянта про те, що встановлені договором 10% річних за своєю правовою природою є пенею, а подвійне стягнення пені не узгоджується приписами ст. 61 Конституції України, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки статтю 625 ЦК України сторонам надано право встановити у договорі інший розмір процентів річних і укладаючи договір позивач на власний розсуд скористались цим правом. .
Позивач просив стягнути 2 194 783,80 грн інфляційних втрат (за періоди прострочення сукупно з грудня 2021 по грудень 2022) та 918 504,27 грн 10% річних (за періоди прострочення сукупно з 13.12.2021 по 31.01.2023), нарахованих по кожній накладній окремо, з врахуванням встановлених договором строків розрахунків та здійснених відповідачем оплат.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат коштів та процентів річних, які додані до уточнень до позовної заяви, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони зроблені арифметично та методологічно вірно, а тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що за його розрахунком підлягають стягненню 1 625 564,08 грн інфляційних втрат коштів, однак не навів власного розрахунку, що унеможливлює його перевірку судом.
Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пороте, згідно п. 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У п.6.2 договору сторони встановили відповідальність покупця (відповідача) за несвоєчасну оплату товару у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки.
З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені в загальній сумі (за періоди прострочення сукупно з 31.01.2022 по 26.06.2022) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснене ним по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків.
Перевіривши розрахунок пені, який доданий до уточнень до позовної заяви, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений арифметично та методологічно вірно, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що за його розрахунком підлягають стягненню 525 938,00 грн пені, однак не навів власного розрахунку, що унеможливлює його перевірку судом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25 травня 2023 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06.02.2024.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко