вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" січня 2024 р. Справа№ 910/12408/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Іоннікової І.А.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від відповідача 2: Лиманюк О.В. самопредставництво;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023
у справі №910/12408/23 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до 1. Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
2. Акціонерного товариства "Страхова компанія "МЕГА-ГАРАНТ"
3. Головного управління Національної поліції в Київській області
про стягнення 269 577, 65 грн,
У серпні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач 1), Акціонерного товариства "Страхова компанія "МЕГА-ГАРАНТ" (далі - відповідач 2) та Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач 3) про стягнення 269 577,65 грн, у тому числі: з відповідача 1 - 128 500,00 грн, з відповідача 2 - 130 000,00 грн та з відповідача 3 - 11077,65грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування в сумі 269 577,65 грн згідно Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 01.10.2019, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідачів 1 і 2, як страхових компаній, у яких була застрахована цивільна відповідальність осіб, винних у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП), та до відповідача 3, працівник якого був визнаний винним у ДТП.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач 3 посилався на те, що у ремонтній калькуляції не зазначено вартість складових частин з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля, тому неможливо встановити остаточну вартість ремонту автомобіля і визначити механізм його розрахунку - відновлювальний ремонт чи відшкодування різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення шкоди в розмірі 128 500, 00 грн закрито.
Позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 927, 50 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Страхова компанія "МЕГА-ГАРАНТ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" шкоду в розмірі 130 000, 00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 950, 00 грн.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" шкоду в розмірі 11 077, 65 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 166, 16 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Київській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Київській області відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані всі обставини справи, оскільки шкода, завдана позивачу, відшкодовується за рахунок держави шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України, тому суд мав залучити співвідповідачем Державну казначейську службу України в особі Головного управління Державної казначейської служби в Київській області; у ремонтній калькуляції не зазначено вартість складових частин з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля, тому неможливо встановити остаточну вартість ремонту автомобіля і визначити механізм його розрахунку - відновлювальний ремонт чи відшкодування різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що Головне управління Національної поліції в Київській області є належним відповідачем та виступає суб'єктом заподіяння шкоди і самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, незважаючи на те, що фінансування державних органів здійснюється за рахунок державного бюджету; внаслідок ДТП застрахований позивачем автомобіль вважається фізично знищеним, майнова шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, розрахунок відповідає вимогам законодавства і договору страхування.
Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 07.12.2023.
Неявка представників позивача і відповідачів 1, 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Представник відповідача 3 (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.
Заслухавши пояснення представника відповідача 3, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.10.2019 між позивачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна", як страхувальником, було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу №207.19.000006 (далі - договір страхування).
У межах даного договору 01.08.2022 було укладено страховий сертифікат №207.19.000006/305, згідно з яким було застраховано автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску - 2020.
09.01.2023 в м. Києві на просп. Перемоги, 48, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Peugeot", д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 ), "Toyota Camry", д.н.з. НОМЕР_1 (власник ТОА "Альфа-Лізинг Україна", водій ОСОБА_3 , страховик ТДВ "Експрес Страхування"), "Audi", д.н.з. НОМЕР_3 (власник і водій ОСОБА_4 , страховик ПАТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ") та "СКС RMN-04PП (Renault Megane)", д.н.з. НОМЕР_4 (власник ГУ НП в Київській області, водій ОСОБА_5 , страховик ПрАТ "УТСК") ,внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
09.01.2023 водій автомобіля "Toyota Camry", д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до позивача із повідомленням про те, що автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 було пошкоджено внаслідок ДТП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.2023 у справі №761/2423/23 встановлено:
"20 січня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 09.01.2023 серії ААД №376260, відповідно до якого ОСОБА_5 09.01.2023 року о 09:00, керуючи транспортним засобом "СКС RMN-04PП" , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобіль марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом марки "Пежо 508", державний реєстраційний номерНОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, тобто порушив вимоги п.п. 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Аналізуючи докази, що містяться в справі, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №376260 від 09.01.2023 року, дослідивши схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.01.2023 року, вивчивши письмові пояснення учасників ДТП, суд дійшов висновку, що механічні пошкодження транспортних засобів сталися внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що тягне адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП, вина водія ОСОБА_5 підтверджується матеріалами справи."
Також постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2023 у справі №761/2425/23 встановлено:
"20.01.2023 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ААД №376259 від 09.01.2023, ОСОБА_4 09.01.2023 о 09:20 у м. Києві за адресою: проспект Перемоги 46, керуючи автомобілем марки "Ауді", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не дотримався безпечної дистанції, швидкості руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки "Рено", державний реєстраційний номерНОМЕР_4 , та автомобілем марки "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів, тобто порушив вимог п.п. 2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Аналізуючи докази, що містяться в справі, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №376259 від 09.01.2023 року, дослідивши схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.01.2023 року, вивчивши письмові пояснення учасників ДТП, заперечення ОСОБА_4 на протокол про адміністративне правопорушення, а також долучені до нього фотознімки, суд дійшов висновку, що механічні пошкодження транспортних засобів сталися внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3.б, 12.1, 13.1Правил дорожнього руху України, що тягне адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП, вина водія ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи."
Таким чином, вказаними постановами встановлено винних у ДТП осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
Відповідно до звіту про оцінку КТЗ Toyota Camry держномер НОМЕР_1 , складеного ФОП Залуцький С.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 100516,90грн, а його ринкова вартість складає 771107,20 грн.
Відповідно до п.8.17 Договору страхування в разі повної конструктивної загибелі ТЗ (коли вартість відновлювального ремонту перевищує 70% ринкової (дійсної) вартості на момент страхового випадку) страховик проводить виплату страхового відшкодування: 18.17.1 у випадку, якщо страхова сума ТЗ дорівнює ринковій вартості ТЗ на дату оформлення Страхового сертифікату: у розмірі ринкової (дійсної) вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, з вирахуванням встановленої франшизи, залишкової вартості ТЗ та страхових платежів. При цьому ТЗ залишається у власності страхувальника.
Таким чином, згідно вказаних умов договору страхування, внаслідок спірного ДТП відбулась повна конструктивна загибель транспортного засобу, оскільки вартість відновлювального ремонту (1 002 516, 90 грн) перевищує 70% ринкової вартості транспортного засобу (771 107,20 грн).
Згідно п.8.18 Договору страхування залишкова вартість ТЗ визначається на вибір страховка шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку, щодо таких залишків, що документально підтверджується (зокрема, але не обмежуючись: он-лайн "Інтернет" аукціоном з продажу автомобілів або шляхом експертної оцінки).
Відповідно до зобов'язуючої пропозиції Інтернет аукціону Audatex AUTOonline найвищою пропозицією за пошкоджений автомобіль КТЗ Toyota Camry держномер д.н.з. НОМЕР_1 була пропозиція у 453 000,00 грн.
На підставі вищезазначеного звіту та з урахуванням умов договору страхування, позивачем було складено страховий акт №3.23.00099-1 від 14.02.2023, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 279 155,30 грн з наступного розрахунку: 771 107,20 грн ринкова вартість - 453 000,00 грн ринкова вартість пошкодженого ТЗ - 38 951,90 грн франшиза.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника в розмірі 279 155, 30 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №68808085 від 20.02.2023.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 , який керував автомобілем "СКС RMN-04PП (Renault Megane)", д.н.з. НОМЕР_4 , на момент ДТП була застрахована відповідачем 1 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/209433106, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 130 000, 00 грн, а франшиза - 1 500, 00 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем Audi", д.н.з. НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 на момент ДТП була застрахована відповідачем 2 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/02371828, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 130 000, 00 грн, а франшиза - 0, 00 грн.
Відповідно до листа ГУНП від 19.07.2023 №107 а.з./109/27/01-2023 ОСОБА_5 працює водієм відповідача 3 та на дату ДТП 09.01.2023 перебував за кермом автомобіля "СКС RMN-04PП (Renault Megane)", д.н.з. НОМЕР_4 , виконуючи свої функціональні обов'язки згідно з посадовою інструкцією.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 1 - 128 500,00 грн, з відповідача 2 - 130 000,00 грн та з відповідача 3 - 11 077,65 грн.
В процесі розгляду справи відповідач 1 сплатив позивачу 128 500,00 грн у зв'язку із чим позивачем було подано клопотання про закриття провадження у справі в цій частині .
За наслідком розгляду спору по суті суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 1 підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, виплата страхового відшкодування в загальній сумі 279 155,30 грн була здійснена позивачем у зв'язку зі страховою подією та у відповідності до умов Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу №207.19.000006.
Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.
Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.
Під час суброгації нового зобов'язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Таким чином позивач у даній справі виступає на правах потерпілого (ТОВ "Альфа-Лізинг-Україна"), а тому до нього перейшло право вимоги до особи (осіб), відповідальної за спричинення шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як винна особа - безпосередній її заподіювач, або юридична особа, працівником якої є ця особа, так і страхова компанія, відповідальна за останніх.
Цивільна відповідальність безпосередніх заподіювачів шкоди (осіб винних у ДТП) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була застрахована відповідачами 1 та 2 у відповідності до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована відповідачем 1 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/209433106, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 130 000, 00 грн, а франшиза - 1 500, 00 грн, а ОСОБА_4 застрахована відповідачем 2 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/02371828, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 130 000, 00 грн, а франшиза - 0,00 грн.
Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Крім того, абзацом 1 п. 36.3. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) визначено, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Вина ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у ДТП встановлена постановами Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.2023 у справі №761/2423/23 та від 06.04.2023 у справі №761/2425/23.
Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_5 на момент ДТП 09.01.2023 працював водієм відповідача 3 та виконував свої функціональні обов'язки згідно з посадовою інструкцією.
Статтею 30 Закону №1961-IV унормовано, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Матеріалами справи підтверджується, що вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 становить 1 002 516, 90 грн, а його ринкова вартість складає 771107,20грн, отже згідно наведених норм чинного законодавства та умов Договору страхування, вказаний транспортний засіб вважається фізично знищеним, а його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи апелянта про те, що у ремонтній калькуляції не зазначено вартість складових частин з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля, тому неможливо встановити остаточну вартість ремонту автомобіля, відхиляються апеляційним господарським судом з наступних підстав.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ, встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (зі змінами).
Пунктом 7.38 Методики встановлено, що Значення коефіцієнту фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно пункту 7.39 Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний).
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 виготовлений 01.07.2020, отже на момент ДТП (09.01.2023) строк його експлуатації не перевищував 7 років, середньорічний фактичний пробіг становив 46,50 тис. км. при середньорічному нормативному пробігу для КТЗ даного класу - 24,80 тис.км., отже автомобіль не експлуатувався в інтенсивному режимі.
Таким чином, у ремонтній калькуляції для визначення вартості відновлювального ремонту обґрунтовано взято вартість складових частин без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Таким чином, враховуючи положення абз.1 п. 36.3. ст. 36 Закону №1961-IV та те, що шкоду застрахованому позивачем транспортному засобу було заподіяну діями двох осіб, відповідно виплачена позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 279 155, 30 грн підлягає поділу на 2, що відповідно становить по 139 577, 65 грн на кожну з винних осіб.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача 1 становить 128 500, 00 грн (за вирахуванням франшизи в розмірі 1 500,00 грн), а з відповідача 2 - 130 000, 00 грн (франшиза 0, 00 грн).
В процесі розгляду справи відповідач 1 сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 128 500,00 грн, а тому суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку з тим, що водій автомобіля "СКС RMN-04PП (Renault Megane)", д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_5 на момент ДТП 09.01.2023 працював водієм відповідача 3 та виконував свої функціональні обов'язки згідно з посадовою інструкцією, що відповідачем 3 не заперечується, з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача підлягає стягненню шкода в розмірі 11 077,65 грн ((шкода на кожного винуватця 139 599, 65 грн - 128 500, 00 грн (ліміт відповідальності ПрАТ "УТСК" передбачений полісом ЕР/209433106 (з урахуванням франшизи)).
Щодо доводів апелянта про те, що у даній справі суд мав залучити в якості співвідповідача Державну казначейську службу України, то вони відхиляються апеляційним господарським судом, з наступних підстав.
Згідно положень Цивільного кодексу України Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Згідно частини 4 статті 56 ГПК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.19, у справі №242/4741/16-ц).
Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (пункт 44 тієї ж постанови).
Крім цього, положеннями статті 48 ГПК України встановлено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялось клопотання про залучення інших співвідповідачів.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 130 000, 00 грн шкоди з відповідача 2 та 11 077, 65 грн шкоди з відповідача 3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а провадження у справі в частині вимог до відповідача 1 підлягає закриттю.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва .
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06.02.2024.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
І.А. Іоннікова