вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" лютого 2024 р. Справа№ 910/978/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Яковлєва М.Л.
Тищенко О.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/978/22 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 5 907,65 грн
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 5 907,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.08.2015 транспортним засобом Хюндай Соната, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 допущено зіткнення з автомобілем Мітцубіші Оутлендер, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у зв'язку з чим у ПрАТ «СК «Україна», відповідно договору страхування № АІ/4145063, виникло зобов'язання з відшкодування збитків. 05.04.2016 між ОСОБА_2 та Шиян Д.С. укладено договір відступлення права вимоги виплати страхового відшкодування, а в подальшому між ФОП Шиян Д.С. та позивачем було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-04/2016 від 30.04.2016, на підставі якого позивач набув права вимоги за договором страхування № АІ/4145063. В межах справи № 910/842/18 про визнання банкрутом ПрАТ «СК «Україна» було визнано грошові вимоги позивача до боржника в тому числі за зобов'язанням згідно договору № АІ/4145063. Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/842/18 від 17.07.2019 затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна». На підставі вищевикладеного позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу, за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення про виплату відшкодування у зобов'язанні за договором страхування № АІ/4145063 лише у розмірі 15.697,56 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 5.907,65 грн, з яких 4 840,65 грн інфляційних втрат та 1 067,00 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» 4 840 грн 65 коп. інфляційних втрат, 1 067 грн 00 коп. 3% річних, 2 481 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 4 600 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розподілити судові витрати.
Апелянт вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Зокрема, скаржник посилається на те, що суд належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а з моменту визнання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» банкрутом, оскільки на переконання відповідача, позивач дізнався про своє порушене право з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди.
Також скаржник вважає, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання не входить у зобов'язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на у даному випадку на відповідача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Крім того, на підтвердження доводів апеляційної скарги скаржник надає суду Висновок науково - правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затвердженого Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко.
14.06.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/978/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/978/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 20.06.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/978/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/978/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
04.07.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/978/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
20.07.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/978/22 та роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
19.08.2022 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, зазначає, що до позовних вимог про стягнення за договором страхування № АІ/4145063 не може бути застосовано строк позовної давності, оскільки право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.
Стосовно покладення на МТСБУ додаткового обов'язку зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних позивач вважає, що в даному випадку відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Щодо наданого відповідачем висновку науково - правової експертизи позивач вважає, що він не може бути врахований при винесенні судового рішення та звертає увагу на порушення процедури залучення експерта з питань права.
У зв'язку з вказаним, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2818/22 від 21.09.2022, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/978/22 прийнято до свого провадження визначеною колегією.
19.10.2022 через відділ документального забезпечення суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/978/22 до закінчення перегляду справ №910/16820/21 та №910/16713/21 Верховним Судом.
Ухвалою суду від 17.11.2022 зупинено апеляційне провадження у справі №910/978/22 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/16820/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
07.08.2023 до канцелярії суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про поновлення провадження, у якій заявник просить суд поновити апеляційне провадження у даній справі та врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі 910/16820/21.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3020/23 від 14.08.2023, у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 прийнято до провадження справу №910/978/22 за апеляційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 колегією суддів у визначеному складі. Поновлено провадження у справі №910/978/22.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4133/23 від 10.10.2023, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 справу №910/978/22 за апеляційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 прийнято до провадження колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у визначеному складі.
Щодо наданого апелянтом висновку науково - правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затвердженого Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко, судова колегія зазначає наступне.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи наголошує, що вказаний доказ не подавався відповідачем до суду першої інстанції.
За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Разом з тим, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Судом апеляційної інстанції враховано, що долучений скаржником висновок датований 22.02.2022, водночас як апеляційна скарга подана на оскаржуване рішення від 25.05.2022.
При цьому, апеляційна скарга не містить обґрунтування чи доказів причин неможливості відповідачем подання такого висновку науково - правової експертизи суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За таких обставин, наданий апелянтом Висновок науково - правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затверджений Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко - не приймається судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
З матеріалів справи слідує, що 27.08.2015 в м. Києві по вул. М.Малиновського, 1 відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Хюндай Соната, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Мітцубіші Оутлендер, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно із постановою Оболонського районного суду м. Кєва від 13.10.2015 у справі № 756/12641/15-ц визнано винним водія транспортного Хюндай Соната, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4145063 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна».
27.08.2015 ОСОБА_2 (власник автомобіля Мітцубіші Оутлендер, д.н.з. НОМЕР_2 ) подав до Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Україна» заяву про страхове відшкодування.
За наслідками проведення огляду пошкодженого автомобіля Мітцубіші Оутлендер, д.н.з. НОМЕР_2 складено експертний висновок № 76/15 від 03.09.2015 згідно якого вартість матеріального збитку завданого власнику наведеного транспортного засобу становить 18 104,48 грн.
05.04.2016 між ОСОБА_2 (цедент) та Фізичною особою - підприємцем Шиян Д.С. (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_2 відступив ФОП Шиян Д.С. права вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ. Загальна сума боргу (страхового відшкодування), що передана цедентом складає 15 697,56 грн.
30.04.2016 між Фізичною особою - підприємцем Шиян Д.С. (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор, позивач) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-04/2016 (далі - договір № 5/30-04/2016).
Відповідно до п. 1.1 договору № 5/30-04/2016 в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 05.04.2016 на суму 15.697,56 грн.
В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 договору № 5/30-04/2016).
Таким чином, починаючи з 30.04.2016 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/4145063, яке виникло в результаті ДТП, є ТОВ «Маркс.Капітал».
Однак, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», порушуючи умови договору страхування (полісу) № АІ/4145063, не здійснило виплату грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
19.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», в тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору № АІ/4145063.
19.10.2018 позивачем було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна» у справі № 910/842/18, у тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору № АІ/4145063. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал».
З доданого до заяви про уточнення грошових вимог детального розрахунку заборгованості вбачається, що він включає вимоги за договором № 5/30-04/2016, а саме 15 697,56 грн страхового відшкодування, 1 067,00 грн 3% річних, 4 840,65 грн інфляційних втрат, 3 924,39 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18 позивача визнано конкурсним кредитором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» та визнано кредиторські вимоги на загальну суму 4 941.468,06 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
10.09.2019 у зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату відшкодування в сумі 25 529,60 грн, з яких: 15 697,56 грн страхового відшкодування, 1 067,00 грн 3% річних, 4 840,65 грн інфляційних втрат, 3 924,39 грн пені.
На підставі рішення МТСБУ № 3.1-05/30772 від 20.09.2019 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 15 697,56 грн.
У зв'язку із не виконанням відповідачем зобов'язання за договором страхування № АІ/4145063 у повному обсязі позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 5 907,65 грн, з яких - 1 067,00 грн 3% річних, 4 840,65 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався, зокрема, на те, що 3% річних та інфляційні - це відповідальність страховика-банкрута, які ухвалою суду визнано погашеними, і така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат коштів, у зв'язку із чим задовольнив позов.
Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).
За положенням статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Законом України «Про страхування» встановлено види обов'язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування відповідальності).
Відносини у сфері обов'язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Об'єктом обов'язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.
Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 4 Закону №1961-IV передбачено, що суб'єктами обов'язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.
При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».
Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок ДТП та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом №1961-IV.
Як визначає стаття 39 Закону № 1961-IV, МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування відповідальності. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.
Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону №1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-IV).
Порядок виконання зобов'язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону № 1961-IV, відповідно до пункту 20.1 якої у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.
У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону № 1961-IV).
У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV).
У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов'язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV визначають випадки, за яких права та обов'язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов'язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.
Відповідно до статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Ліквідація юридичної особи - страховика у зв'язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень Кодекс України з процедур банкрутства або Закону України «Про банкрутство», який був чинний на час порушення справи про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.
Так, частиною сьомою статті 87 Закону України «Про банкрутство» було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов'язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов'язань за договорами страхування.
Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-»д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.
При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Пунктом 22.2 Закону № 1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов'язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.
Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов'язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов'язки правопопередника у зобов'язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов'язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.
Отже, шкода, яку зобов'язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.
МТСБУ приймає на себе зобов'язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов'язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб'єктом у сфері обов'язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.
Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов'язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов'язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов'язань.
При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.
Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов'язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до МТСБУ потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто МТСБУ у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від ДТП особою (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21).
Предметом спору в цій справі є вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов'язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - ПрАТ «СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов'язань за договорами страхування, у тому числі за договором страхування, право вимоги за яким набув позивач.
Матеріалами справи підтверджується, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди в розмірі 15 697,56 грн і в цій частині спір між сторонами відсутній.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Разом із цим, МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов'язків останнього як сторони у зобов'язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов'язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов'язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов'язань за договорами страхування.
Положення Закону №1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов'язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону №1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов'язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.
МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов'язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов'язання з виплати відшкодування.
Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов'язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
Наведених вище висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, МТСБУ з моменту набуття ним обов'язку із здійснення регламентної виплати не допустило прострочення виконання цього зобов'язання.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що прострочення виконання грошового зобов'язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ «СК «Україна», а не відповідачем, яким є МТСБУ.
За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов'язку із відшкодування трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку із невиконанням зобов'язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки суду першої інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону №1961-IV.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційним господарським судом при розгляді даної справи враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, предметом розгляду якої був аналогічний спір між ТОВ «Маркс.Капітал» та МТСБУ, але по іншій ДТП.
Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову ТОВ «Маркс.Капітал» у задоволенні позову про стягнення з МТСБУ сум трьох процентів річних та інфляційних втрат в повному обсязі, отже апеляційна скарга підлягає до задоволення.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судом першої інстанції покладено на відповідача витрати щодо судового збору, а також заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600,00 грн.
Наразі, з урахуванням висновків апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову та скасування рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 4 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи судом першої інстанції, які були присуджені до стягнення судом першої інстанції.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно правил, встановлених ст. 126 та ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Крім того, судом враховано, що в заяві про поновлення провадження у справі відповідач, окрім витрат по сплаті судового збору, просив стягнути з позивача 1 500,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на суму 1 500,00 грн додано до вказаної вище заяви такі документи:
- копію договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021 укладеного з Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» про надання послуг в сфері права;
- копію додаткової угоди від 28.12.2021 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021;
- копію додаткової угоди №736 від 26.01.2022 до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021.
12.10.2021 між Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - «замовник») та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» в особі Голови Проц Андрія Володимировича (далі «Виконавець») уклали договір про надання послуг в сфері права №4.1/12-10/2021 (далі - договір №4.1/12-10/2021).
Пунктом 1.1 договору №4.1/12-10/2021 передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання надавати послуги у сфері права (далі - послуги). Послуги, що надаються на підставі Договору, складаються з комплексу дій та/чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, визначеної Замовником, за конкретними дорученнями Замовника і можуть включати в себе у тому числі, але не тільки:
1) надання правової інформації, консультацій, роз'яснень і рекомендацій із правових питань;
2) правову експертизу;
3) складення правових висновків, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
4) захист прав та законних інтересів Замовника, у тому числі у формі представництва інтересів Замовника в судах (не залежно від спеціалізації та інстанційності), інших органах, установах, організаціях, підприємствах, третейських судах та перед фізичними особами;
5) здійснення дії, спрямованих на врегулювання наявної дебіторської та кредиторської заборгованості Замовника;
6) у супровід судових справ (проваджень). виконавчих проваджень,
7) доопрацювання пропозицій (проектів) Замовника щодо внесення змін до актів законодавства у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, приведення їх у відповідність до вимог нормопроектувальної техніки з метою забезпечення реєстрації відповідних проектів законодавчих актів.
Відповідно до 5.2. договору №4.1/12-10/2021, вартість послуг, що надаються Виконавцем у справах, у яких Замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадках, визначається наступним чином:
5.2.1. 1000 грн - у справі, в якій Замовник є третьою особою;
5.2.2. 1000 грн - у справі, в якій ціна позову визначена до 4 999 грн;
5.2.3. 1500 грн - у справі, в якій ціна позову визначена в межах від 5000 до 9 999 грн;
5.2.4. 2000 грн - у справі, в якій ціна позову становить 10 000 грн і більше;
5.2.5. 500 грн - представництво Замовника в судах апеляційної чи касаційної інстанцій (за вказівкою Замовника підготовку та подання документів до судів касаційної інстанції) по будь-якій справі, що зазначена у підпунктами 5.2.1 - 5.2.3 цього пункту.
Вартість послуг в інших випадках, визначається додатковими угодами.
Зі змісту копії додаткової угоди №736 від 26.01.2022 до договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021 вбачається, що замовник передав, а виконавець прийняв завдання на ведення від імені замовника, у тому числі, справи №851/21 (внутрішній обліковий номер) за позовом ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ із сумою позову 5907,65 грн, що є ціною даного позову та вартістю відповідних послуг у розмірі 1 500,00 грн.
Правову допомогу відповідачу у даній справі надавав адвокат Проц Андрій Володимирович, який діяв на підставі відповідних довіреностей МТСБУ, виданих на виконання договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021, та яким подавались апеляційна скарга та клопотання і заяви по справі.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та підтримані Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі 910/433/22, прийнятої за результатами розгляду аналогічного спору.
Судом враховується, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Позивач, у свою чергу, не заявив клопотання про зменшення розміру вказаних витрат та не подавав заперечень щодо їх розміру.
Таким чином, з огляду на умови договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021, враховуючи ціну позову, яка складає 5 907,65 грн, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах відповідача, судова колегія дійшла висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи, а їх розмір є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним понесення МТСБУ витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до їх стягнення розмірі, відтак вимоги відповідача про покладення на позивача витрат відповідача на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/978/22 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі №910/978/22 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10; код ЄДРПОУ 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи № 910/978/22 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді М.Л. Яковлєв
О.В. Тищенко