Справа № 291/744/23
2/291/68/24
Ружинський районний суд Житомирської області
( З А О Ч Н Е )
05 лютого 2024 року
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Митюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Колесник Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
07.06.2023 року представник позивача Паламарчук Сергій Володмирович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з мобільного застосунку «Дія» дізналась, що на її ім'я відкрите виконавче провадження. Після звернення за правничою допомогою вдалось дізнатись, що існує постанова Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Табінського Олега Володимировича, виконавче провадження №64824837 на підставі виконавчого напису №26492 від 19.02.2021 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського МНО Горай Олегом Станиславовичем.
В лютому 2023 року ОСОБА_1 до Ружинського районного суду Житомирської області вже подавалась позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса № 26492 від 19.02.2021 року таким, то не підлягає виконанню, оскільки на той час існувала постанова Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Табінського Олега Володимировича, виконавче провадження №64824837 на підставі цього напису (матеріали справи № 291/136/23).
Вказане виконавче провадження було закрите, а ухвалою суду від 24.04.2023 року позовну заяву було повернуто.
Проте нині не зникла та все ще існує необхідність у скасуванні виконавчого напису нотаріуса, що пов'язане з ризиком повторного звернення відповідача до виконавця та відкриття нового виконавчого провадження.
Згідно з виконавчим написом нотаріуса з позивача підлягає стягненню 20379,99 грн.
Вважає, що зазначений виконавчий напис оформлений нотаріусом Горай Олегом Станіславовичем з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами.
Позивач не укладала жодних договорів 17.12.2018 року, не отримувала ніякої кредитної картки від AT «АЛЬФА БАНК», а тому ніяк не могла нею користуватись. Документи, що нібито підтверджують даний факт, вона не підписувала і дізналась про їх існування лише після відкриття виконавчого провадження, а тому жодної заборгованості у неї немає.
Якщо все ж таки виходити з того, що Відповідач може виступати з вимогами, то вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.
Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, сума боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі, адже жодних кредитних договорів позивач не укладав. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого відповідачем, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Відповідач приховав, а нотаріус Горай О.С. не перевірив, що заборгованості у позивача перед відповідачем не існує.
Якщо наявні документи на підтвердження наявності кредитної заборгованості, то ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» такі документи та вимоги мав би надсилати спершу позивачу. Але жодних претензій не було з приводу видуманої заборгованості.
Враховуючи зазначене, вважає, що є достатні правові підстави вважати виконавчий напис № 26492, виданий 19.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського МНО Горай О.С. про примусове стягнення з позивача суми у розмірі 20 379,99 гривень на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», вчиненим з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню.
08.06.2023 року ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Крім цього, відповідачу встановлено строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивачка та представник позивача не з'явилися, представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та позивача, позовні вимоги підтримують.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена.
Суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 19.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було винесено виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АЛЬФА БАНК», правонаступником усіх прав якого є, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №631071939 від 17.12.2019 року є ТОВ «ФК ЕЛ.ЕН.ГРУП» правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 01/12-1 від 01.12.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості в сумі 20379 грн. 99 коп., який зареєстрований в реєстрі за № 26492 (а.с.7).
В ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ч. 1ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
В п. 19 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як виконавчі написи.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Вказана позиція викладена в п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та, крім того, бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
За приписами ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно з п.п. 1.1 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
В п.п. 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 зазначено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно п.п. 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений п.п 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, а саме шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Водночас нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
З урахуванням приведених приписів матеріального права захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах викладена у постановах від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18), від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 23.06.2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
Згідно вимог ст. 42 Закону України «Про нотаріат» на момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження.
Суд звертає увагу на те, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач не визнає суму заборгованості і взагалі факт існування договірних відносин між позивачем та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було надано приватному нотаріусу Горай О.С. розрахунок заборгованості, як і інші документи, які б містили дані про час виникнення заборгованості, період її нарахування, динаміку руху коштів за договором.
Також, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що перед зверненням до приватного нотаріуса за вчиненням оскаржуваного виконавчого напису ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» направляв ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення зобов'язання, вимагав сплатити поточну чи прострочену заборгованості за кредитним договором, а також підтвердження наявності правових підстав для нарахування платежів за користування кредитом.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що вказану у виконавчому написі нотаріуса від 19.02.2021 року заборгованість не можна вважати безспірною, а отже, оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, ухвалою суду від 08.06.2023 було витребувано від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. копії документів, на підставі яких ним було вчинено виконавчий напис №26492, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Проте, на адресу суду вказані документи так і не надійшли.
Оцінюючи доводи позовної заяви, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог ч. 2. ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки надано:
- копію ордеру на надання правничої допомоги від 31.01.2023 року (а.с.12);
- копію договору про надання правничої допомоги від 31.01.2023 року (а.с. 27);
- Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги (попередній розрахунок розмір винагороди Адвоката становить - 1000 грн. за одну годину наданих послуг:
-надання первісної консультації з питань визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 1 год;
-попереднє вивчення матеріалів, формування позиції - 1 год;
-опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики - 1 год;
-складання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 2 год;
Всього сплачено за 5 годин наданих послуг на загальну суму - 5 000 грн. (5 год X 1 000 грн)
( а.с.28);
-акт виконаних робіт від 15.08.2023 року відповідно до договору про надання правничої допомоги від 31.01. 2023 року (а.с.29);
-квитанція до прибуткового касового ордера №114 від 15.08.2023 року (а.с.30).
Тобто судові витрати позивача по оплаті послуг на надання правової допомоги склали 5000,00 грн. Що підтверджено вищевказаними доказами.
Таким чином, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, обсяги виконаної роботи , а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
За змістом статті 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81,157, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №26492 виданий приватним нотаріусом Житомирського МНО Горай Олегом Станіславовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості в сумі 20379 грн. 99 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (адреса: бульвар Вацлава Гавела,6, м.Київ, 03126, код ЄРДПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (адреса: бульвар Вацлава Гавела,6, м.Київ, 03126, код ЄРДПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю«РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела,6, м.Київ, 03126, код ЄРДПОУ 37616221;
Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місце роботи: вул. Велика Бердичівська,35, м.Житомир, 10008.
Суддя О. В. Митюк.