Справа № 161/22726/23
Провадження № 2/161/947/24
07 лютого 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Рудської С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання,
27.12.2023 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування зазначивши, що 21.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 23488, яким з нього на користь ТзОВ «ФКУА» стягнуто заборгованість за кредитним договором № SAMDN50OTC001950360 від 05.03.2013 року та плату за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 23848,76 грн. Вказаний виконавчий напис було пред'явлено до примусового виконання та на його підставі 24.11.2023 року ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 73422288, у межах якого на його майно накладено арешт. Вказує, що виконавчий напис вчинено із грубим порушенням чинних норм законодавства, оскільки стягувана заборгованість не може вважатися безспірною, а сам спірний напис вчинений на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався.Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 23488 від 21.12.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.12.2023 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву та заперечень на відповідь на відзив, третім особам - визначено строк для подання пояснень щодо позову (а.с. 19-20).
15.01.2024 року представником позивача було подано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу із клопотанням про приєднання відповідних доказів на підтвердження заявлених вимог (а.с. 25-34).
Станом на дату ухвалення даного судового рішення від відповідача ТзОВ «ФКУА» відзив на позовну заяву, заяви, клопотання не надходили. Ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками була отримана відповідачем 06.01.2024 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення, яке знаходиться у матеріалах справи (а.с. 23). З клопотанням про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву відповідач до суду не звертався
Від третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поясненняна позовну заяву, клопотанням про продовження строку на подання процесуальних документів по суті спору на адресу суду не надходили.
Враховуючи строки подання процесуальних документів по справі, які на день ухвалення судового рішення у даній справі сплинули, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі доказами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 21.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 23488, яким з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФКУА» стягнуто заборгованість за кредитним договором № SAMDN50OTC001950360 від 05.03.2013 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та позивачем, а також плату за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 23848,76 грн.
Із вищевказаного виконавчого напису вбачається, що стягувана заборгованість нарахована за період 25.10.2021 року по 21.12.2021 року, та згідно укладеного Договору факторингу № РВ-2021-26/10 від 26.10.2021 року право вимоги за Договором № SAMDN50OTC001950360 від 05.03.2013 року, перейшло до ТзОВ «ФКУА» (а.с. 13).
На підставі вказаного виконавчого напису, ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) 24.11.2023 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73422288 (а.с. 7).
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує, зокрема, тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинений на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 - Закону).
Так, згідно ст. 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року (далі - Перелік).
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:
1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Одночасно з цим, 26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
Тобто, на даний час, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 21.12.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року № 158/2157/17.
Доказів іншого сторонами суду надано не було.
Отже, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обґрунтування ОСОБА_1 щодо вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. виконавчого напису від 21.12.2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 23488, з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв'язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?
Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Судом встановлено, що між 21.11.2022 року між адвокатом Ліпкевичем І.В. та позивачкою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги № б/н, за умовами якого адвокат взяла на себе зобов'язання з приводу надання правничої допомоги у спорі, який є предметом здійснення даного судового провадження.
Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 15.01.2024 року адвокат Ліпкевич І.В. надав ОСОБА_1 наступні правничі послуги на загальну суму 5600 грн. (з розрахунку 1 год. роботи - вартість 800 грн.) з яких: опрацювання матеріалів та збирання доказів - 3 год.; підготовка позовної заяви та подача її до суду - 4 год. (а.с. 30-33).
З приводу виконання умов Договору жодна із сторін будь-яких претензій одна до одної не мають.
Факт оплати ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 ко від 15.01.2024 року (а.с. 34).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також, суд наголошує на такому.
Так, внаслідок запровадження з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.
Як встановлено судом, заяву про стягнення витрат на правничу допомогу із клопотанням про приєднання відповідних доказів на підтвердження заявлених вимог ТзОВ «ФКУА» було отримано 17.01.2024 року.
Однак, попри забезпечення відповідачу достатнього часу для реалізації своїх процесуальних прав, останнім клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не подано.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Із наведеного слідує, що понесені позивачкою та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 1073,60 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5600 грн., у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.
На підставі ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 23488, яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія з управління активами» заборгованість за кредитним договором № SAMDN50OTC001950360 від 05.03.2013 року та плату за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 23848,76 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія з управління активами» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 6673 (шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 60 коп. з яких: 1073,60 грн. - судовий збір за звернення до суду з позовною заявою; 5600 грн. - витрати на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», адреса місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9-А, оф. 203, код ЄДРПОУ: 35017877.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-А, код ЄДРПОУ: 35041461.
Повний текст рішення складений 07 лютого 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська