Справа № 522/14749/23
Провадження № 2/522/2683/24
07 лютого 2024 року м. Одеси
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Чернявської Л.М.,
за участю секретаря Купцова С.О.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді
У провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - ОСОБА_3 про стягнення збитків та коштів за порушення грошового зобов'язання.
06 лютого 2024 року до канцелярії суду представником ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді.
Вказана заява, мотивована тим, що представнику Позивача стало відомо, що головуючий суддя Чернявська Л.М. та представник відповідача - адвокат Доніна Л.А. є давніми подругами та підтримують приятельські стосунки, оскільки неодноразово демонстрували під час розгляду справи їх багаторічне попереднє знайомство та те, що вони підтримують приятельські відносини.
Окрім цього, головуючий у попередньому судовому засіданні ще до початку розгляду справи по суті, представнику позивача ОСОБА_4 неодноразово наголошувала на тому, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
У зв'язку з чим, Представник заявника зазначає, що є підстави стверджувати, що вказане створює нерівні умови для учасників справи та свідчить про те, що суддею Чернявською Л.М. вже прийнято рішення по даній справі без розгляду її по суті та без досліджень доказів та матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Так, судове засідання по вказаній цивільній справі призначене на 07 лютого 2024 року о 12 годині 30 хвилин. Заява про відвід судді отримана 07 лютого 2024 року. Таким чином, враховуючи положення ч. 3 ст. 40 ЦПК України суд приходить до висновку, що заява про відвід подана в день призначеного судового засідання.
Ознайомившись із заявою про відвід, суд приходить до наступних висновків.
Суд звертає увагу, що згідно ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Так, з заяви про відвід судді вбачається, що заявник посилається на п.5 ст. 36 ЦПК України, а саме є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:
- суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;
- слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).
Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції (995 004) повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38) (п. 28 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 року по справі «Газета «Україна-центр» проти України (заява №16695/04).
З огляду на вищевикладене, об'єктивний критерій вимагає щоб особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Заявляючи відвід, заявник повинен навести об'єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Щодо посилань представника Заявника стосовно того, що «суддя Чернявська Л.М. та представник відповідача - адвокат Доніна Л.А. є давніми подругами та підтримують приятельські стосунки», слід зазначити що відповідне твердження не відповідає дійсності та нічим не підтверджено.
Так, суддя Чернявська Л.М. працює в Приморському районному суді м. Одеси більше 30 років, а адвокат Доніна Л.В. (у відповідності до даних Єдиного реєстру адвокатів України) з 2013 року займається адвокатською діяльністю. За цей час, адвокат Доніна Л.А. приймала участь в низці судових спорів, де представляла інтереси як позивачів так і відповідачів. З Єдиного державного реєстру судових рішень можливо пересвідчитись у безсторонності головуючого судді Чернявської Л.М. під час розгляду цивільних справ, де представляла інтереси сторін адвокат Доніна Л.А.
У зв'язку з чим, посилання на те, що «суддя Чернявська Л.М. та представник відповідача - адвокат Доніна Л.А. є давніми подругами та підтримують приятельські стосунки» є безпідставними.
Щодо посилання відносно того, що головуючий у підготовчому судовому засіданні, ще до початку розгляду справи по суті, представнику позивача ОСОБА_4 неодноразово наголошувала на тому, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, також нічим не підтверджено, крім того, слід зазначити, що думка судді висловлена публічно щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Разом з цим, слід наголосити на тому, що підготовче провадження по справі ще не закрито, у зв'язку з чим, суд не розглядав спір по суті, у зв'язку з чим, доводи є безпідставними.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання у діяльність суді щодо здійснення правосудця забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники судового процесу мають усвідомлювати, що неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя є неприпустимим; судові рішення не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених у законодавстві.
Також, Конституцією та чинним законодавством України регламентовано право на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вказує, що заявником не надано жодного допустимого, належного, достовірного та достатнього доказу, які б підтверджували наявність підстав для відводу судді.
У рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставити лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи положення ст. 36 ЦПК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, оскільки підстави для відводу зазначені заявником є необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 44, 258-260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - ОСОБА_3 про стягнення збитків та коштів за порушення грошового зобов'язання - відмовити.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Чернявська Л.М.