02.02.24
Справа № 522/22286/23-Е
Провадження № 2-а/522/47/24
02 лютого 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Чернявської Л.М.,
за участі секретаря судового засідання - Купцова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС в Одеській області про визнання протиправним дій та скасування рішення від 17 жовтня 2023 року,
15 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним дій та скасування рішення від 17 жовтня 2023 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 17.10.2023 року Відділом міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області було винесено рішення № 316 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 .
Позивач вважає дане рішення протиправним з огляду на те, що вона проживає на території України відколи переїхала зі своїм сином в м. Одеса з росії. З 2020 року не виїжджала з України. В 2019 році придбала квартиру в м. Одеса, де наразі мешкає разом з сином, чоловіком ОСОБА_2 та його сином від першого шлюбу. 17.10.2023 року відповідач склав щодо Позивача протокол за ч.1 ст. 203 КУпАП, та постанову за ч. 1 ст. 203 КУпАП, якою наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. А також виніс оскаржуване рішення № 316 від 17.10.2023 року. Дане рішення вважає протиправним, оскільки в росії Позивачу може загрожувати небезпека, та Позивач має намір отримати притулок в Україні.
У зв'язку з чим, Позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення Відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 316 від 17.10.2023 року про примусове повернення в країну походження громадянки російської федерації ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 16 листопада 2023 року відкрито провадження по справі.
21 листопада 2023 року від представника ГУ ДМС України до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого зазначено, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення № 316 від 17.10.2023 про примусове повернення в країну походження або третьої країни та рішення № 383 про заборону в'їзду в Україну стосовно громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог діючого законодавства.
В судове засідання 02 лютого 2024 року сторони не з'явились, сповіщались належним чином. Представник Відповідача надав заяву про слухання справи за відсутності.
Позивач та представник Позивача належним чином сповіщені, проте не повідомили суд про причини неявки в судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на обізнаність учасників справи із часом, датою та місцем розгляду справи та враховуючи те, що не явка учасників справи не перешкоджає її розгляду, суд розглянув справу за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.
Судом було встановлено, що 17.10.2023 року Співробітником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, спільно з співробітником УСБУ в Одеській області під час проведення оперативно-профілактичних заходів по вул. Жуковського у м. Одесі, виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства шляхом перевищення встановленого строку перебування в Україні більше як на 30 днів, у зв'язку з чим, останню запрошено до приміщення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за адресою: вул. Преображенська, 64, м. Одеса.
В результаті проведеної перевірки встановлено, що інформацією з Інтегрованої міжвідомчої інформаційної - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибула на територію України 10.07.2020, легально, через КПП міжнародний аеропорт «Бориспіль-D» по паспортному документу громадянки Російської Федерації для виїзду за кордон на її ім'я, номеру НОМЕР_1 терміном дії з 04.04.2020 по 04.04.2030.
В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства шляхом перевищення встановленого строку перебування в Україні більше як на 30 днів.
17 жовтня 2023 року порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні законодавства про правовий статус іноземців, тобто перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, стосовно громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії та номеру ПР МОД 010436 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 17.10.2023 серії та номеру ПН МОД 010539 притягнута до адміністративної відповідальності в розмірі 5 100 гривень.
За вчинення адміністративного правопорушення громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 гривень не сплачено, що підтверджується відсутністю банківської квитанції банку платника як в додатках до адміністративного позову позивача, так і в особовій справі останньої.
17 жовтня 2023 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області було прийнято рішення № 316 про примусове повернення в країну походження або третьої країни стосовно громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано останню покинути територію України у термін до 15.11.2023 року.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, ДМС в Одеській області посилається на ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у відповідності до якої, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України)…».
У зв'язку з чим, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 17.10.2023 року прийнято рішення № 316 про примусове повернення в країну походження стосовно громадянки Російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважаючи рішення № 316 про примусове повернення громадянки Російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесене Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області 17.10.2023 року є таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері примусового повернення чи примусового видворення іноземця або осіб без громадянства за межі території України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі-Закон № 3773-VI).
Згідно з ч.3 статті 3 цього Закону іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Частина 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
За правилами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання . Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Суд звертає увагу, що при винесенні рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, відповідач посилався на ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якого іноземець може бути повернутий до країни походження, якщо його дії порушують законодавство про правовий статус іноземців або суперечать інтересам держави.
Відповідно п.14 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України
Суд зазначає, що сторони визнають той факт, що позивач, перебуваючи на території України, проживав без документів, які дають право на перебування на території Україні, що є порушенням законодавства про правовий статус іноземця. Тобто підстави для винесення спірного рішення є законними. Відповідно втручання у право позивача на повагу до сімейного життя було здійснено згідно з законом у значенні ч.2 статті 8 Конвенції.
Суд звертає увагу на те, що позивач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України та ухиляється від її залишення.
Водночас, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (Обставини заборони щодо примусового повернення чи примусового видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства). Також, відсутні підстави стверджувати, що позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач для добровільного повернення до країни походження або третьої країни іноземця до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та інших територіальних підрозділів ДМС України, з заявою не зверталася.
Також, в матеріалах справи відсутні докази, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , починаючи з 10.07.2020 року по 17.10.2023 року , зверталась до Відповідача з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.
Крім того, суд зазначає, що оскаржуване рішення міграційного органу не передбачає обов'язкового повернення позивача до російської федерації та надає позивачу право самостійно виїхати з України у будь-яку третю країну.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що рішення про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 , винесене Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області 17.10.2023 року є обґрунтованим, пропорційним, а відтак правомірним та таким, що не підлягає скасування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДМС в Одеській області про визнання протиправним дій та скасування рішення від 17 жовтня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Чернявська Л.М.