Справа № 504/2442/16-ц
Провадження № 4-с/504/9/24
"23" січня 2024 р. смт. Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді: Доброва П.В.
Секретаря: Данько Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Доброслав скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Солом'янського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю стягувача - ОСОБА_2 ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на діїдержавного виконавця Солом'янського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відділ ДВС), у якій просив суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Стужук К.В. щодо складання розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 19.07.2023 року в розмірі 132230,27 у виконавчому провадженні №54070239; зобов'язати державного виконавця Стужук К.В. провести перерахунок заборгованості по сплаті аліментів за період з січня 2017 року по липень 2023 в межах процедури виконавчого провадження №54070239; скасувати постанову державного виконавця Стужук К.В. від 25.07.2023 року про накладення штрафу у розмірі 26443,05 грн.,що складає 20% від суми заборгованості зі сплати аліментів.
У обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебуває виконавчий лист про стягнення із нього аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частині від його доходу. Зазначає, що у період з 07.11.2015 по 23.07.2022 року він проходив службу в Департаменті патрульної поліції, у зв'язку із чим 02.06.2017 року державний виконавець надіслав постанову на звернення стягнення на його заробітну плату на підприємство. Однак роботодавець самостійно змінив розмір відрахування розміру аліментів, а саме з 1/3 частини, розмір аліментів було змінено до частини в наслідок чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 53957,93 грн. Вважає, що зазначену заборгованість утворилась в наслідок бездіяльності державного виконавця в частині контролю виконання рішення суду, що в свою чергу призвело до накладення на нього штрафу у розмірі 20% від суми боргу. Зауважує, що про зазначені обставини він дізнався 28.07.2023 року, коли отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. На його думку зазначена заборгованість виникла не з його вини, у зв'язку із чим відсутні підстави для нарахування штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, через що він вимушений звернутись до суду із вказаною скаргою.
Сторони у судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши скаргу, дослідивши долучені до скарги матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити виходячи з наступного.
Судовим розглядом скарги встановлено, що 05.01.2017 року Комінтернівським районним судом Одеської області було винесено рішення, яким збільшено розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.01.2017 року до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, та починаючи з 02.10.2026 року стягувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини із усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до постанови державного виконавця №54070239 від 02.06.2017 року про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Бердар М.М. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
02.06.2017 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_1 та направлено на виконання за місцем роботи боржника - департаменту патрульної поліції. Роз'яснено порядок та строки стягнення, а також заборонено самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань.
Відповідно до розрахунку зі сплати заборгованості за сплати аліментів №54070239, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.07.2023 року становить 132230,27 грн.
25.07.2023 року постановою державного виконавця на боржника - ОСОБА_1 , у зв'язку із наявності заборгованості зі сплати аліментів, розмір яких перевищує суму відповідних платежів за один рік накладено на боржника штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, що складає 26446,05 грн.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до п.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що скаржником не доведено, а судовим розглядом не встановлено, що скаржник у період з 07.11.2015 по 23.07.2022 року проходив службу в Департаменті патрульної поліції, відсутність відомостей про роботу, а також відомостей про доходи скаржника, що в свою чергу позбавляє суд можливості пересвідчитись у правильності складання державним виконавцем розрахунку заборгованості в частині відрахування підприємством часки доходу боржника.
Ухвалюючи рішення, суд зазначає, що за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону, проте будь які докази про притягнення винних осіб підприємства на якому працював скаржник, які самостійно змінили розмір нарахування аліментів, як на це вказує скаржник до матеріалів скарги не додано.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з урахуванням усіх обставин у справі, які встановлені під час судового розгляду скарги по суті, суд дійшов висновку, що у діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог скарги ОСОБА_6 , у зв'язку з чим у її задоволенні слід відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 4, 5, 17, 39, 63, 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 5, 12, 13, 18, 81, 89, 263, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 180, 181, 195, 196 Сімейного кодексу України суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Солом'янського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю стягувача - ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Добров