Номер провадження: 33/813/381/24
Номер справи місцевого суду: 947/30364/23
Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
26.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Трофименка О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Лебедіна Юрія Юрійовича на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2023 року, -
У вересні 2023 року до Київського районного суду м. Одеси від Управління патрульної поліції в Одеській області надійшли матеріали адміністративного провадження разом з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 534399 від 05.09.2023 року, складеного відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 користь держави судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Лебедін Юрій Юрійович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2023 року та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно дослідив матеріали справи та послався в оскаржуваному рішенні на недопустимі докази, а надані органом поліції матеріали є недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього докази містять в собі суперечливі та сумнівні відомості, що не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом»; докази по справі зібрані поліцейськими з порушенням норм діючого законодавства. Так, апелянт вказує, що відеозапис подій був розпочатий поліцейськими не з самого початку виконання ними своїх службових обов'язків, зокрема не зафіксовано момент керування транспортним засобом. Зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення час не узгоджується з вказаним часом на відеозаписі, у зв'язку з чим апелянт зазначає, що співробітники поліції почали складати протокол про адміністративне правопорушення ще до того, як взагалі почали спілкування з особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Також, в протоколі про адміністративне правопорушення поліцейськими перелічено ознаки наркотичного сп'яніння, але на доданих відеозаписах не відображено, яким чином співробітники поліції встановили ці ознаки. Крім того, як вказує апелянт, поліцейські запропонували особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, що знаходився на значній відстані від місця зупинки транспортного засобу, не зважаючи на наявність інших ближчих медичних закладів та на пояснення особи, що він не відмовляється від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, але дуже поспішає на допомогу своєму товаришу, дитині якого стало зле. Тобто поліцейські запропонували особі не найближчий медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння, чим фактично не надали можливості швидко пройти такий огляд і примусили відмовитись від проходження медичного огляду. На думку апелянта, дії співробітників поліції вказують на явну упередженість по відношенню до ОСОБА_1 . Серед іншого апелянт також зазначив, що на розгляді Київського районного суду м. Одеси перебували інші справи відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте суд не здійснив об'єднання матеріалів справи і допустив триразове притягнення апелянта до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 26.01.2024 року на 11-30 год. шляхом направлення повідомлення на засоби зв'язку, що вказані апелянтом в апеляційні скарзі для оперативного зв'язку, ОСОБА_1 та його адвокат Лебедін Ю.Ю. в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Адвокат Лебедін Ю.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду заяву про відкладення розгляду справі, пославшись на те, що він не зможе бути присутнім в судовому засіданні 26.01.2024 року, оскільки приймає участь в іншому судовому засіданні в Біляївському районному суді Одеської області, а ОСОБА_1 не є юристом за фахом, у зв'язку з чим не може належним чином захистити свої права та інтереси в суді без захисника. До заяви додано копію ордеру серії ВН № 1326994 від 24.01.2024 року про представництво адвокатом Лебедіним Ю.Ю. інтересів ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги № 24/01/2024 від 24.01.2024 року та роздруківку інформації про призначення справи відносно ОСОБА_4 в Біляївському районному суді Одеської області.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Проаналізувавши подану адвокатом Лебедіним Ю.Ю., як захисником Гасимова Ф.М., заяву про відкладення судового засідання, апеляційний суд доходить висновку про відхилення даної заяви, оскільки з наданих доказів вбачається, що розгляд іншої справи за участі адвоката призначений на 26.01.2024 року на 10-00 год., проте адвокат у відповідній заяві не вказує про існування в нього об'єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що можуть завадити йому приєднатися до судового засідання суду апеляційної інстанції, що призначений на 26.01.2024 року на 11-30 год., в режимі відеоконференції. Крім того, про розгляд справи, що розглядається в суді апеляційної інстанції на 26.01.2024 року на 11-30 год., адвоката було повідомлено за вказаними ним засобами зв'язку заздалегідь, а саме 12.01.2024 року, що підтверджується довідковою про доставку повідомлення у додаток «Viber» та довідкою про доставку електронного лита, а договір про надання правової допомоги ОСОБА_4 адвокат уклав 24.01.2024 року, тобто знаючи про свою зайнятість у розгляді в суді апеляційної інстанції справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні працівниками поліції у підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 534399 від 05.09.2023 року, водій ОСОБА_1 05 вересня 2023 року о 20:40 годин на вул. Дача Ковалевського, 150-ю в м. Одесі, керував автомобілем Lexus ІS 350, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законному порядку водій відмовився. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Вказані дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано, як порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав свої пояснення, згідно яких виказав свою незгоду та зазначив, що здоров'я та безпека дитини важливіша, у зв'язку з чим не може на це піти (а. с. 1).
У відповідності до пояснень ОСОБА_1 , що надані поліцейському 05.09.2023 року та містяться на окремому аркуші, ОСОБА_1 вказав, що він відмовився у зв'язку з тим, що вдома дитина, за якою доглядає. Не має часу і співробітники поліції є упередженими. Він знаходиться в абсолютно адекватному стані (а. с. 3).
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 05.09.2023 року о 20-30 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився (а. с. 4).
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 534399 від 05.09.2023 року додано відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських № 471008, 474591, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються подій, що мали місце 05.09.2023 року за участі ОСОБА_1 . Даним відеозаписом зафіксовано спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , який знаходився в автомобілі на місці водія. Під час спілкування поліцейський вказав водію про наявність в нього ознаків наркотичного сп'яніння та запропоновав пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Воробйова, 9, проте ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд, посилавшись на брак часу та необхідність допомогти товаришу з дитиною. Поліцейським роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та про відповідальність за ст. 130 КУпАП. Поліцейськими складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Поліцейськими ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано можливість надати свої пояснення (а. с. 5).
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 05.09.2023 року ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта, що відеозаписи подій розпочаті не з самого початку виконання поліцейськими своїх службових обов'язків та не фіксують момент керування особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, транспортним засобом, оскільки відеозаписи подій, що приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, надають суду можливість встановити обставини події за участі ОСОБА_1 по суті інкримінованого йому правопорушення, що узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та не суперечать йому. Крім того, з відеозапису видно, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 знаходився на водійському місці в машині, і був там один, і не заперечував факт керування ним транспортним засобом, і просив його відпустити для продовження руху.
Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта, що поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння не у найближчому медичному закладі, незважаючи на його пояснення, що він поспішає на допомогу товаришу, дитині якого погано, вказуючи про те, що положеннями ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 чітко визначено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій та проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. За таких підстав поліцейськими запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, який має право на здійснення відповідно огляду, натомість стороною захисту не надано до суду апеляційної інстанції доказів, що на противагу запропонованому поліцейськими медичному закладу наявні і інші медичні установи, яким надано право на проведення огляду особи на стан сп'яніння та які знаходились ближче до місця зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Також, стороною захисту на підтвердження своїх посилань, що 05.09.2023 року ОСОБА_1 поспішав на допомогу товаришу, дитині якого стало погано, не надано жодних доказів, зокрема письмових показань такого товариша та/або довідок лікаря про стан здоров'я дитини, що надали б суду можливість перевірити такі посилання, у зв'язку з чим суд їх не приймає.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що на доданих відеозаписах не відображено, яким чином співробітники поліції встановили у особи ознаки наркотичного сп'яніння, то апеляційний суд їх спростовує тим, що положеннями ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 прямо передбачено, що поліцейські мають право на проведення огляду водія на стан сп'яніння, у разі наявності у поліцейського підозри, що водій має ознаки сп'яніння, тобто в даному разі враховується суб'єктивне сприйняття поліцейського стану особи. Натомість, згідно положень п. 2.5 Правил дорожнього руху України пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, а не його правом.
Апеляційним судом не приймаються доводи апеляційної скарги про упередженість поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що в межах розгляду даної справи судом вирішується питання щодо наявності вини в діях саме ОСОБА_1 . Разом з тим, апелянт на підтвердження своїх доводів не надає до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейських до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі доводи апеляційної скарги, як спробу апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
За таких підстав апеляційний суд вважає, що зібрані по справі докази в своїй сукупності в повній мірі надають можливості встановити обставини справи, що розглядається, та являються допустимими, тобто вони отримані та досліджені в законний спосіб, належними, так як вони стосуються подій, що сталися 05.09.2023 року та інкримінуються ОСОБА_1 , достатніми, у зв'язку з тим, що вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи та сумнівів в їхній достовірності у суду апеляційної інстанції не викликають.
Тобто, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд констатує, що при розгляді справи судом першої інстанції надано доказам по справі належну та об'єктивну оцінку, та твердження апелянта про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Лебедіна Юрія Юрійовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе