Справа 729/299/24
3/729/217/24 р.
07 лютого 2024 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І., ознайомившись з матеріалами справи, які надійшли з Апарату Верховної Ради України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , секретаря Бобровицької міської ради Чернігівської області - виконуючого обов'язки міського голови, раніше до адмінвідповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 188-19 КУпАП,-
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2024 року, на розгляд судді Бойко В.І. передано справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 188-19 КУпАП.
Вивчивши вказані матеріали, вважаю за необхідне заявити самовідвід у цій справі з урахуванням того, що з особою , яка притягається до адміністративної відповідальності, маю дружні відносини протягом багатьох років, що в очах розумного спостерігача може викликати сумніви у об'єктивності та неупередженості судді, що не може не усвідомлювати головуючий у справі і що є обставиною, яка впливатиме на відчуття безсторонності при прийнятті рішення.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
За змістом ст. 9 даного Закону суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Згідно з ст. 48 даного Закону суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, та, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Однак згідно з частиною 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року №1906-IV), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до п.55 Рішення Європейського Суду з прав людини «Гурепка проти України» «з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції, та, відповідно, й статті 2 Протоколу №7 до Конвенції (див. Engel and others v. the Netherlands, judgment of 8 June 1976, Series A no. 22, параграфи 82-83; Ozturk v. Germany, judgment of 21 February 1984, Series A no. 73, параграфи 48-50; Escoubetv. Belgium judgment [GC], no. 26780/95, параграф 32, ECHR 1999-VII; Ezeh and Connors v. the United Kingdom [GC], nos. 39665/98 and 40086/98, ECHR 2003-X).
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід), порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід) та визначення підсудності.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, враховуючи положення ст.245 КУпАП, за змістом якої одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є об'єктивне з'ясування обставин справи та зважаючи на вимоги ст. 248 КУпАП, з метою недопущення сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності розгляду даної справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, ст. ст. 6, 9, 48, 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», ст. ст. 283, 284 КУАП, суд
Задовольнити заяву про самовідвід судді Бойко Валентини Іванівни у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-19 КУпАП ОСОБА_1 .
Справу про адміністративне правопорушення №729/299/24 передати до канцелярії суду для здійснення автоматизованого розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Бойко