Справа № 578/1804/23
провадження №2/578/66/24
07 лютого 2024 року селище Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей,
установив:
15.12.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд:
- розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, який зареєстрований 20 листопада 2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №76, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 »;
- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття; покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 20 листопада 2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №76. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком дітей є ОСОБА_2 . Як зазначила позивачка у них з відповідачем відсутні спільні інтереси, взаєморозуміння, вони втратили почуття любові та поваги один до одного, шлюб існує формально і на примирення позивачка не згодна. Подружжя спільного господарства не веде. Як вказала позивачка, матеріальну допомогу на утримання дітей відповідач надає, але не систематично, він не є інвалідом, працює, постійно отримує дохід, інших утриманців не має, а тому спроможний сплачувати аліменти на дітей.
Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 08.01.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 07.02.2024.
Позивач у судове засідання не прибула, 01.02.2024 на електронну адресу суду надіслала заяву за вх. №ЕП-155 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовільнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, 01.02.2024 на електронну адресу суду надіслав заяву за вх. №ЕП-154, у якій позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до частини четвертої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 20 листопада 2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №76, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 20.11.2010, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області (а.с. 10).
Відповідно до положень частини першої статті 12 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
За змістом частини другої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частина третя статті 105 вказаного Кодексу визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України, частина перша якої надає одному із подружжя право звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Суд відповідно до статті 111 Сімейного кодексу України вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони не підтримують фактичних подружніх стосунків, спільне господарство не ведеться, відновлення подружніх відносин та збереження сім'ї неможливе, кожен з подружжя має власні інтереси, сторони не мають наміру вживати заходів до примирення.
Відповідач позов у цій частині визнав.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до частини другої статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з приписами частини другої, абзацу 2 частини третьої статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стаття 113 Сімейного кодексу України надає особі, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу позивачці за її бажанням слід залишити прізвище « ОСОБА_3 ».
Щодо вимоги позивачки в частині стягнення аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають двох дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 13.05.2011 та доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 14.01.2021, батьком дітей записаний ОСОБА_2 (а.с. 9, 11).
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аналогічні обов'язки батьків закріплені у частині другій статті 51 Конституції України.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зокрема, Верховним Судом зазначається, що статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача аліменти на утримання двох малолітніх дітей у розмірі однієї третини від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред'явлення позову і до досягнення дитини повноліття.
Відповідач позов у цій частині визнав.
За змістом частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років станом на день звернення позивача до суду з позовом (15.12.2023) становить 2272 гривні, а на дітей від 6 до 18 років становить 2833 гривні.
Відповідно до частин першої, п'ятої і шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, а стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітніх дітей є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Питання визначення місця проживання малолітніх дітей судом не вирішувалось. Спір про майно на час розгляду справи у суді відсутній.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позов, позивачці за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50 відсотків витрат по сплаті судового збору у даній справі за позовну заяву про розірвання шлюбу в розмірі 536,80 грн.
Також враховуючи, що позивачку, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача у дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Крім того позивачці у порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір», підлягає поверненню з державного бюджету 536,80 грн судового збору, що становить 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого при поданні позову, за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей, задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований 20 листопада 2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №76, розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище « ОСОБА_3 ».
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третини від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред'явлення позову з 15.12.2023 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів на утримання дітей у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 536,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з державного бюджету 536,80 грн судового збору, що становить 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого при поданні позову, за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Видати виконавчі листи після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ю.О. Зеря