Дата документу 31.01.2024 Справа № 334/6793/17
ЄУ № 334/6793/17 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/535/24 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»
розглянула 31 січня 2024 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середню освіту, не працевлаштованого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України.
В ході досудового розслідування даного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховування від суду, незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, - не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2023 року в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовлено, клопотання прокурора задоволено, ОСОБА_7 продовжено тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 лютого 2024 року включно. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого звинувачення та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду про продовження строку тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій вказує на тривалість розгляду даного кримінального провадження та перебування під вартою (6 років 5 місяців), посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.
В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_7 вказує на відсутність в оскаржуваній ухвалі посилання на докази, в яких є фактичні дані, що мають значення для справи.
На думку апелянта, під час вирішення питання щодо доцільності подальшого утримання його під вартою, суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення без дослідження та оцінки доказів, з порушенням норм процесуального права.
Просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2023 року, ухвалити нову, якою негайно звільнити його з-під варти, застосувавши запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або без обрання жодного запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Свої вимоги обґрунтував тривалістю тримання під вартою та розгляду кримінального провадження, відсутністю ризиків, допит свідків та потерпілої по справі завершений. Просив скасувати ухвалу без будь-якого запобіжного заходу або застосувати особисте зобов'язання.
Адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, зазначив про те, що вже двічі по кримінальному провадженню скасовуються вироки, а матеріали справи направляються на новий розгляд. Повідомив, що на даний час досліджуються письмові докази.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор, будучи належним чином повідомлений про час і дату судового засідання не з'явився, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , суд першої інстанції достатньо обґрунтував своє рішення, яке має на меті досягнення дієвості цього провадження та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що слідує зі змісту оскаржуваної ухвали.
За приписами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст. 177 КПК України ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 цього Кодексу обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 331 КПК України регламентовано порядок обрання, скасування, зміни або продовження запобіжного заходу в суді.
Зокрема, частина 3 цієї статті передбачає, що залежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судова колегія відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував, крім тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується й судова колегія, вважаючи що ризики переховування від суду та незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, не відпали та продовжують існувати й надалі.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та особливо тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні на користь висновку про наявність ризиків негативної поведінки з боку обвинуваченого.
Крім тяжкості висунутого обвинувачення, місцевим судом небезпідставно враховано й інші обставини, які в своїй сукупності засвідчують високу ймовірність ухилення обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілу, свідків, за умови перебування на волі.
Надаючи оцінку ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд врахував відсутність у ОСОБА_7 стійких соціальних зв'язків, що в сукупності з очікуваним покаранням, передбаченим за вчинення інкримінованих обвинуваченому злочинів, один з яких є особливо тяжким, може надати можливість останньому ухилятися від суду.
Твердження обвинуваченого про відсутність наміру переховуватися від суду, не спростовують встановленого ризику.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, до цього часу, з огляду на обізнаність обвинуваченого про адресу потерпілої й свідків, стадію судового розгляду даної справи, а також конкретні обставини інкримінованих злочинів.
Таким чином, судова колегія схиляється до думки, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний момент продовжують існувати і є вагомими щодо висновку про доцільність подальшого застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності доказів існування ризиків за ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання застосування до ОСОБА_7 альтернативного заходу, суд першої інстанції дотримався вимог КПК України та прийшов до вірного висновку про неможливість його застосування внаслідок даних про особу обвинуваченого та інкримінованих йому фактичних даних.
Апеляційний суд погоджується з міркуваннями місцевого суду про відсутність підстав та вагомих аргументів на користь зміни заходу з тримання під вартою, зокрема на особисте зобов'язання, з урахуванням тяжкості інкримінованого обвинувачення та стадії, на якій перебуває кримінальне провадження.
Відсутність у ОСОБА_7 притягнень до кримінальної відповідальності в минулому не спростовують висновків суду щодо доцільності продовження останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на встановлені обставини.
Також апеляційна інстанція зауважує на приписах п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України, відповідно до яких запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Серйозність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні інкримінованих злочинів поряд із конкретними обставинами даної справи про вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю, підвищують суспільну значущість даної справи, що вимагає від суду дотримання високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів і додатково переконує у вірності прийнятого рішення.
Отже, наведені вище обставини схиляють суд до висновку, що задля забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, не вирішуючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Виходячи з підстав та мети продовження запобіжного заходу на стадії судового розгляду, де вирішальним є попередження небажаних з точки зору права дій з метою забезпечення нормального руху кримінального судочинства, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до 23 лютого 2024 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4