Справа № 676/3507/23
Номер провадження 2/676/256/24
02 лютого 2024 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,
секретаря судового засідання Мазуркевич О.М.
за участю представника позивача адвоката Вершиніна К.В.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача адвоката Сусли І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янець-Подільський в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-
встановив:
представник ТОВ «НоваПей» Вершинін К.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що відповідач була прийнята на посаду касира пункту надання фінансових послуг Філії №17 ТОВ «НоваПей» з 07 квітня 2022 року на підставі наказу N» 911-к від 06 квітня 2022 р. Відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України з Відповідачем 07 квітня 2022 р. був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 07 квітня 2022 р. Відповідач був ознайомлений з посадовою інструкцією касира ПНФП Філії ТОВ «НоваПей». Перебуваючи на посаді касира ПНФП Відповідач під час виконання функцій касира здійснював касові операції з видачі грошових коштів в пункті надання фінансових послуг N 24126 ( АДРЕСА_1 ). 10 березня 2023 р. Позивач отримав претензію, в якій ОСОБА_2 (в особі представника ОСОБА_3 ) стверджує, що 21.01.2023 р. не отримала грошові перекази по 211 експрес накладним на загальну суму 300000,00 грн. 27 березня 2023 р. Позивач отримав претензію, в якій ОСОБА_4 (в особі представника ОСОБА_5 ) стверджує, що, зокрема 26.01.2023 р. він не отримав грошові перекази по 35 експрес накладним на загальну суму 75180,00 грн. За даними програмного забезпечення Позивача вказані вище грошові перекази були виплачені 21.01.2023 р. та 26.01.2023 р. в ПНФП 24126 Відповідачем. В ході службової перевірки було встановлено, що Відповідач в ролі касира ПНФП 21.01.2023 р. та 26.01.2023 р. без присутності отримувачів грошових коштів (їх представників) в ПНФП здійснив касові операції з видачі грошових переказів. В письмових поясненнях Відповідач визнає свою вину в фіктивній видачі грошових коштів (без присутності отримувачів) клієнтам Позивача. За результатами службової перевірки претензії представників отримувачів грошових переказів були задоволені шляхом виплати їм грошових коштів в розмірі 375 180,00 грн. на підставі видаткових касових ордерів №40673807 від 22.03.2023 р., №41136232 від 04.04.2023 р. з врахуванням положень п.п. 6.3.2. та 6.3.3. п. 6.3. Оферти на переказ (договору), що діє з 13.06.2022 року та розміщеної на офіційному сайті Товариства, за вирахуванням сум податків, зборів та обов'язкових платежів, передбачених законодавством. В зв'язку із цим позивачем при виплаті грошових коштів на користь Отримувачів ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) як податковим агентом при виплаті додаткового блага (сума фактично неотриманого переказу та штрафу) утримав (заплатив) податок на доходи фізичних осіб та військовий збір платіжними інструкціями № ПФ 574881 та № ПФ 574890 від 22.03.2023 р., № ПФ 582088 та № ПФ 582315 від 04.04.2023 р. на загальну суму 90 882,10 грн. Виплата Позивачем на підставі претензій отримувачів коштів розміру фактично неотриманих ними грошових переказів у зв'язку з неправомірним використанням таких коштів Відповідачем призвела до збитків Позивача в загальному розмірі 466 062,10 грн. Відповідач був переведений на посаду старшого касира мобільної групи ПНФП Філії №17 ТОВ «НоваПей» з 01 березня 2023 року на підставі наказу № 624-к від 01 березня 2023 р. Згідно з наказом № 708-к від 07.03.2023 р. Відповідача було звільнено з посади старшого касира мобільної групи ПНФП Філії № 17 ТОВ «НоваПей» у зв'язку зі втратою довір'я згідно з п.2 ст.41 КЗпП України. Після звільнення Відповідач не відшкодував в повному обсязі завдану ним Позивачу матеріальну шкоду, яка станом на день подання цієї заяви становить 466 062,10 грн. Позивач просить суд винести рішення яким стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 466 062 (чотириста шістдесят шість тисяч шістдесят дві) гривні 10 копійок та судові витрати. В суді представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити. Суду представник позивача пояснив, що неправомірні грошові операції були проведено саме відповідачем з допомогою відомою тільки їй електронного ключа відомості про який вона згідно інструкції не мала права нікому повідомляти, факти порушення трудового законодавства було виявлено під час інвентаризації роботи відділення в якому працювала відповідач.
Відповідач та його представник в суді позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні. Суду відповідач пояснила, що вона не вчиняла оспорювання фінансові операції, їх було вчинено її начальником відділу який мав доступ до її комп'ютера та знав її пароль доступу, виявивши їх вона своєчасно вказала йому про це однак останній запевнив її що все буде добре, пояснення представникам служби безпеки компанії писала без примусу. Представник відповідача просить суд врахувати, що несанкціоновані виплати було проведено поза волею її довірительки іншою особою, а тому саме остання має нести відповідальність за їх вчинення, позов було пред'явлено позивачем з метою унеможливити задоволення позову який розглядається в суді про поновлення відповідача на роботі яку незаконно звільнили з роботи оскільки не задовго до звільнення її підвищили на посаді, в суді позивачем розглядається справа за позовом ТОВ «Нова Пей» до ОСОБА_6 в якій стягуються кошти з начальника відділення в якому працювала відповідач, в т.ч. кошти за фінансові операції які просять стягнути з її довірительки у цій справі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, заслухавши свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
07 квітня 2022 року на підставі наказу N» 911-к від 06 квітня 2022 року Відповідач була прийнята на посаду касира пункту надання фінансових послуг Філії №17 ТОВ «НоваПей». 07 квітня 2022р. відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України з відповідачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність(а.с.8). 07 квітня 2022 р. Відповідач була ознайомлена з посадовою інструкцією касира ПНФП Філії ТОВ «НоваПей», що підтверджується копією її розписки(а.с.9). Наказом № 624-к від 01 березня 2023 р. відповідач була переведена на посаду старшого касира мобільної групи ПНФП Філії №17 ТОВ «НоваПей» з 01 березня 2023 р.(а.с.10). Згідно з наказом № 708-к від 07.03.2023 р. відповідача було звільнено з посади старшого касира мобільної групи ПНФП Філії № 17 ТОВ «НоваПей» у зв'язку зі втратою довір'я згідно з п.2 ст.41 КЗпП України(а.с.32).
Під час роботи відповідача на посаді касира, а саме 10 березня 2023 р. позивач отримав претензію, в якій ОСОБА_2 (в особі представника ОСОБА_3 ) стверджував, що 21.01.2023 р. не отримала грошові перекази по 211 експрес накладним на загальну суму 300 000,00 грн.(а.с.17-22). 27 березня 2023 р. Позивач отримав також претензію від ОСОБА_4 (в особі представника ОСОБА_5 ), який стверджував, що, зокрема 26.01.2023 р. він не отримав грошові перекази по 35 експрес накладним на загальну суму 75 180,00 грн.(а.с.12-15). За даними програмного забезпечення Позивача вказані вище грошові перекази були виплачені 21.01.2023 року та 26.01.2023 року в ПНФП 24126 саме відповідачем.
В ході службової перевірки проведеної на підприємстві було встановлено, що відповідач в ролі касира ПНФП 21.01.2023 р. та 26.01.2023 р. без присутності отримувачів грошових коштів (їх представників) в ПНФП здійснила касові операції з видачі грошових переказів. В письмових поясненнях Відповідачка визнала свою вину в фіктивній видачі грошових коштів (без присутності отримувачів) клієнтам Позивача. Вказані обставини підтверджуються висновком службової перевірки від 28.02.2023 року (а.с.33-34), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.27-31).
За результатами службової перевірки претензії представників отримувачів грошових переказів були задоволені ТОВ «НоваПей» шляхом виплати їм грошових коштів в розмірі 375180,00 грн. на підставі видаткових касових ордерів №40673807 від 22.03.2023 року, №41136232 від 04.04.2023 р. з врахуванням положень п.п. 6.3.2. та 6.3.3. п. 6.3. Оферти на переказ (договору), що діє з 13.06.2022 року та розміщеної на офіційному сайті Товариства, за вирахуванням сум податків, зборів та обов'язкових платежів, передбачених законодавством. В зв'язку із цим позивачем при виплаті грошових коштів на користь Отримувачів ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) як податковим агентом при виплаті додаткового блага (сума фактично неотриманого переказу та штрафу) утримав (заплатив) податок на доходи фізичних осіб та військовий збір платіжними інструкціями № ПФ 574881від 22.03.2023 р.(а.с.40), № ПФ 574890 від 22.03.2023 року(а.с.39), № ПФ 582088 від 04.04.2023 року(а.с.23), № ПФ 582315 від 04.04.2023 року(а.с.24) на загальну суму 90 882,10 грн. Виплата Позивачем на підставі претензій отримувачів коштів розміру фактично неотриманих ними грошових переказів у зв'язку з неправомірним використанням таких коштів Відповідачем призвела до збитків Позивача в загальному розмірі 466 062,10 грн.(300 000,00 грн. + 75 180,00 грн. + 90 882,10 грн. = 466 062,10 грн.).
Після звільнення відповідачкою не було відшкодовано в повному обсязі завдану нею матеріальну шкоду позивачу яка становить 466 062,10 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що відповідачкою, яка є матеріально відповідальною особою, завдано збиток позивачу у зв'язку з неправомірним використанням коштів, яка виникла внаслідок порушення ним своїх трудових обов'язків, а тому представник позивача вважає, що за таких обставин з метою відшкодування цієї шкоди на користь позивача з відповідачки підлягає стягнення 466 062,10 грн.
Статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладені на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП України).
Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.
Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (ч.ч. 2-3 ст. 130 КЗпП України).
Обов'язковими умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
Відсутність підстав чи однієї з обов'язкових умов матеріальної відповідальності, звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка працювала на посаді касира, була матеріально відповідальною особою, з якою позивачем у відповідності до ст. 135-1 КЗпП України було укладено правомірно договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.8-9).
Згідно п.п.«а», «б» п.1 договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між сторонами при прийнятті на роботу, відповідач прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей в зв'язку із цим зобов'язалася: дбайливо ставитися до переданих їй на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених їй матеріальних цінностей; вести облік, складати й передавати у визначеному чинним законодавством порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених їй матеріальних цінностей.
Відповідно до п.3 зазначеного договору передбачено, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства, зокрема, але не виключно, згідно із ст. 135.3 КЗпП України.
Ч.1 ст. 135.3 КЗпП України передбачено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. Відповідно до ч.5 зазначеної статті розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.
Під час виконання посадових обов'язків відповідачем було допущено 21.01.2023 р. та 26.01.2023 р. порушення посадових обов'язків шляхом проведення касових операцій з видачі грошових коштів без присутності отримувачів грошових коштів(їх представників) в пункті надання фінансових послуг філії № 17 ТОВ «Нова Пей». Внаслідок допущених порушень підприємству понесло фактичні втрати в сумі 466 062,10 грн., які складаються із виплат за претензіями гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також сплати підприємством з пов'язаними із цими виплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Вказані порушення відповідачем своїх посадових обов'язків було виявлено внаслідок інвентаризації за місцем роботи відповідача.
Суд критично оцінює заперечення відповідача та його представника, що збитки підприємству було завдано не з її вини, а з вини начальника відділення ОСОБА_6 оскільки здійснення сумнівних касових операцій про виплату коштів представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 21.01.2023 р. в сумі 300 000,00 грн. та 26.01.2023 р. в сумі 75180,00 грн. представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було здійснено останнім так як він знав її пароль та електронний ключ від каси. При цьому суд враховує, що в своїх письмових поясненнях від 24.02.2023 р.(а.с.27-29) відповідач своїми підписами підтвердила, що вона була ознайомлена зі змістом повідомлення № 2 від 07.05.2019 р. яким касові працівники були попереджені про наслідки порушення касової дисципліни шляхом видачі грошових переказів без присутності клієнтів, їй було відомо про заборону проведення фінансових операцій без присутності клієнта біля каси ПНФП та видачи грошових переказів неналежному отримувачу; що вона щоденно попереджалась про недопустимість розголошення наданих їм власних логінів і паролів до програмного забезпечення «NovaPay» іншим особам, зокрема, іншим касовим працівникам, а також про обов'язок зберігання ключів від кас та сейфу у спосіб, який виключає можливість вільного доступу до них сторонніх осіб. Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_6 , який був начальником відділення в якому працювала відповідач касиром суду пояснив, що йому було відомо про видачі коштів без клієнтів, при цьому касові операції проводила сама відповідач і особисто підписувала касові документи. Зазначений факт, також підтверджено наданими суду представником позивача додатковими доказами, а саме: реєстром касових операцій з видачі грошових переказів в ПНФП 24126(а.с.77-83), копіями вкладних аркушів касової книги від 21.01.2023 р.(а.с.94-95) від 26.01.2023 р.(а.с. 96), які підписувалися відповідачкою за допомогою електронного ключа, копіями реєстрів підсумків за 21 січня 2023 р.(а.с.97) та за 26.01.2023 р., які підписувалися відповідачем особисто, що вона підтвердила в судовому засіданні, копіями видаткових касових ордерів від 21.01.2023 р.(а.с.99-100) та від 26.01.2023 р.(а.с.101-103), які відповідач підписувала за допомогою електронного ключа. Під час розгляду в суді представником позивач були спростовані твердження представника відповідача, що за спірні касові операції з ОСОБА_6 стягуються кошти в іншій цивільній справі № 676/2392/23. В судовому засіданні було оглянуто матеріали зазначеної цивільної справи та було встановлено, що позовні вимоги до ОСОБА_6 стосувалися інших днів та стосувалися касових операцій проведених особисто ним. Не було надано суду відповідачем та його представником доказів, що завдані позивачу збитки заподіяно іншими особами, в т.ч. яких було притягнуто до кримінальної відповідальності. В зв'язку із цим суд вважає, що з вини відповідача внаслідок порушення своїх трудових обов'язків підприємству було нанесено збитки. За вказаних обставин саме на відповідачку, яка є матеріально відповідальною особою, покладається відповідальність з відшкодування заподіяної позивачу шкоди у розмірі заподіяних збитків.
Разом з тим, оскільки стороною відповідача не підтверджено, а судом не встановлено, що завдана позивачу матеріальна шкода стала наслідком не лише винної поведінки відповідача, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, тому суд вважає, що за таких обставив правові підстави для зменшення розміру шкоди згідно ст. 137 КЗпП України відсутні.
Суд вважає, що позивачем в силу ст. 138 КЗпП України, про обов'язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника, доведено наявність умов, передбачених ст.. 130 КЗпП України.
Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що з вини відповідача, який є матеріально відповідальною особою, внаслідок порушення нею своїх трудових обов'язків, завдано позивачу, як роботодавцю, матеріальну шкоду у розмірі 466 062,10 грн., яка до даного часу залишається не відшкодованою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст..ст. 130, 134, 135-1, 136-138 КЗпП України, суд-
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (код ЄДРПОУ 38324133; місцезнаходження: Столичне шосе, 103, офіс 1304, м.Київ): матеріальну шкоду в розмірі 466062,10 грн., судовий збір в розмірі 6990,93 грн.
На рішення сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 07.02. 2024 року.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В.