Справа № 676/57/24
Номер провадження 2-о/676/53/24
15 січня 2024 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої судді Швець О.Д.
з участю секретаря Чекашкіної О.Л.
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янець-Подільському цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_1 звернулась з заявою про видачу обмежувального припису. Обгрунтовуючи заяву зазначає, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . З лютого 2021 р. не підтримує з чоловіком подружні відносини, тому звернулась в жовтні 2023 р. з позовом до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду про розірвання шлюбу. На фоні постійних непорозумінь між нею та ОСОБА_3 почали виникати сварки, які переросли в серйозні конфлікти під час яких ОСОБА_3 поводився агресивно, погрожував їй та її родичам фізичною розправою. Заявниця зазнає постійного психологічного тиску з боку ОСОБА_4 , через погрози, які постійно надходять від ОСОБА_3 на її адресу та адресу членів родини в телефонних розмовах, в текстових повідомленнях. На даний час турбуючись за своє життя вимушена переховуватись від чоловіка та всіляко уникати спілкування з ним. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 559171, 26.12.2023 р. ОСОБА_3 вчинив відносно неї психологічне насильство, що виражається у постійному тероризуванні, в погрозах вбивством заявниці та членів її родини. З огляду на вчинене психологічне насильство, а також наміри ОСОБА_3 вчинити фізичні дії на реалізацію погроз, вважає, що як жертва насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Просить видати обмежувальний припис ОСОБА_3 , на строк 6 (шість) місяців з заборонами щодо: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наближення на 50 м до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 08 січня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду.
В суді заявниця та її представник заяву підтримали, просять задовольнити.
В суді ОСОБА_4 заперечив проти задоволення заяви, мотивує тим, що погрози висловлював під час суперечки з ОСОБА_1 , через негативні емоції, які вона провокувала, але жодного разу не вдарив її і не мав наміру це зробити.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
26.12.2023 р. поліцейським Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області складений протокол відносно ОСОБА_3 про те, що останній 26.12.2023 р. приблизно о 17 год. поблизу магазину «Дукат» по вул. Нигинське шосе вчинив конфлікт з дружиною ОСОБА_1 , в ході якого висловлювався нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою, що могло завдати шкоди її психічному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
До цього дня ОСОБА_1 із заявами до поліції з приводу домашнього насильства відносно неї з боку ОСОБА_3 не зверталась.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
У статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов'язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564 св 19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У конктесті оцінки наявних ризиків суд зазначає, що заявниця вперше звернулась із заявою про психологічне насильство з боку ОСОБА_3 до органів Національної поліції, факти застосування до ОСОБА_3 заходів в пливу, повторюваність вчинення ним протиправних дій відносно ОСОБА_1 судом не встановлено. Наявність тривалого конфлікту та непорозумінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є очевидним.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відстуні необхідні умови застосування до ОСОБА_3 спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та видачі обмежувального припису.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 80, 80, 262-265, 350-1-350-8 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису щодо заінтересованої особи ОСОБА_3 -відмовити.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 січня 2024 року.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.