Справа № 597/145/24
Провадження №2/597/126/2024
про залишення позовної заяви без руху
"05" лютого 2024 р. м. Заліщики
Суддя Заліщицького районного суду Тернопільської області Торська І.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України представник Міністерство юстиції України, держави російської федерації представник посольство держави російської федерації в Польщі, про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці порушенням її прав внаслідок військової агресії та окупацією російською федерацією частини території України, порушенням її прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності, внаслідок неналежного виконання своїх позитивних обов'язків,
До Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України представник Міністерство юстиції України, Держави російської федерації представник посольство держави російської федерації в Польщі, про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої позивачці порушенням її прав внаслідок військової агресії та окупацією російською федерацією частини території України, порушенням її прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності, в якому просить стягнути з держави російська федерація на її користь в рахунок одноразового відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн., стягнути з держави Україна одну гривню моральної шкоди, завданої мені порушенням її прав на мир та одну гривню за порушення її права на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності внаслідок неналежного виконання своїх позитивних обов'язків.
Розглядаючи питання можливості відкриття провадження, суддя встановив, що дана позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України:
Так, відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно чинного законодавства, документи, що підлягають врученню, згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
Також, згідно зі ст..80 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка певною мірою дублюється ст.498 ЦПК України, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отримані доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави у порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.3 ст.499 ЦПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою, використовується Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54(далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.1. розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Згідно з п. 2.3. розділу ІІ Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
Відповідно до п. 8.4. розділу VIII Інструкції, з урахуванням статті 17 Конвенції доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.
Також слід зазначити, що положеннями ст.79 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Оскільки відповідач проживає на території російської федерації, на виконання вимог п. 2.3. Інструкції позивач повинен надати до суду завірений переклад позовної заяви та доданих документів на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України, яка буде зрозумілою для відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Мінської Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам» запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови.
Судом враховано, що 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв'язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. № 71/17-500-67127 від 04.09.2022 року та вих. № 71/17-500-77469 від 03.10.2022 року).
Також, у зв'язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України припинилось будь-яке, в тому числі поштове, сполучення між Україною та російською федерацією.
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022 року).
До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України повідомлення резидентів російської федерації про розгляд судами України справ за їх участі здійснювалось згідно Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22 січня 1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого у м. Москві 28 березня 1997 року, у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.
Однак, згідно із листом Міністерства закордонних справ України від 30.12.2022 року № 72/14-612-108558, після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав, з 27 грудня 2022 року українською стороною зупинена дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. Мінську 22 січня 1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого у м. Москві 28 березня 1997 року, у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.
Разом з тим, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що ухвала суду про направлення посольству рф запиту на згоду або незгоду про розгляд українським судом зазначеної цивільної справи, примірника апеляційної скарги і ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також зупинення провадження у справі до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави - посольства рф в Україні або ненадходження в розумні строки такої відповіді з моменту належного підтвердження про отримання цим посольством зазначених процесуальних документів, підлягає скасуванню, оскільки вчинення рф з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, рф заперечує суверенітет України, тому зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від рф або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням необхідності направлення судом судових та позасудових документів для вручення за кордоном для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за доцільне запропонувати позивачеві здійснити нотаріально посвідчений переклад позовної заяви з додатками, та у подальшому - ухвали про відкриття провадження у справі на російську мову з тим, щоб в подальшому направити на електронні адреси.
Також позовна заява не відповідає вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України відповідно до якої, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) унормовано, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Приписами ч. 1, ст. 3 Закону України про судовий збір визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У відповідності до ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з 01.01.2024 року судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн.), та про відшкодування моральної шкоди 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 9 але не менше 3028,00 грн.)
Однак, доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі позивачем до суду не надано.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка вважає себе звільненою від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст.3, п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Суддя не погоджується з такими доводами, враховуючи наступне.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Згідно зі ст..4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивачки до відповідачів, а підставою - посилання на належне їй право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності її захисту.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення ч.3 ст.11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Так, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Зі змісту п. 13 ч. 2 ст.3, п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що передбачена законодавцем пільга щодо сплати судового збору пов'язується не з наявністю самого по собі факту завдання майнової та/або моральної шкоди у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, а обмежується тими випадками завдання шкоди особі, коли внаслідок дій держави-агресора у житті людини мали місце одна або декілька наступних подій: вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України, загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак, доказів настання для позивачки одного або декількох з наведених вище наслідків збройної агресії відповідача проти України матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене та зважаючи на те, що інших визначених Законом підстав звільнення позивачки від сплати судового збору не наведено, судовий збір за її подання має бути сплачений у встановлених законом порядку і розмірі.
Відповідно ст. 95 ЦПК України передбачає, що за загальним правилом, документи мають подаватися в оригіналі або належним чином завіреній копії. Заявник, який подає документи в копіях, має вказати про наявність у нього або іншої особи оригіналу. Засвідчення вірності копії документа оригіналу здійснюється шляхом про ставлення власноручного підпису і дати. Особа має право завіряти копії лише тих документів, оригінали яких знаходяться у неї.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху,оскільки подана з порушенням ст.175,177 ЦПК України, а саме:позивачем додані до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином; позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі; не додано доказів завдання моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.185 України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою с.Буряківка, Чортківський район, Тернопільська область до Держави України представник Міністерство юстиції України, держави російської федерації представник посольство держави російської федерації в Польщі, про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу порушенням його прав внаслідок військової агресії та окупацією російською федерацією частини території України, порушенням його прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності, внаслідок неналежного виконання своїх позитивних обов'язків - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення зазначених недоліків заяви в п'ятиденний строк з моменту одержання ним даної ухвали. Роз'яснити, що у випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ірина ТОРСЬКА