Справа № 333/6680/23
Провадження № 2/333/506/24
рішення
Іменем України
12 січня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Холода Р.С.,
секретаря судового засідання Марченко В.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача - виконавчого комітету
Долинської сільської ради Запорізького району
Запорізької області Вінник А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (місце знаходження: 70420, Запорізька обл., Запорізький р-н., с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5А, код ЄДРПОУ 04353037) про повернення дітей, -
встановив:
10.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про повернення дітей.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона є матір'ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком дітей є ОСОБА_6 .
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13.04.2021 р. діти були відібрані у батьків і по теперішній час знаходяться у опікуна ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до рішення Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2023 року органу опіки та піклування відмовлено у позбавленні її батьківських прав.
Частина 3 ст. 170 СК України врегульовує випадки, в яких суд може постановити рішення про повернення раніше відібраних дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному їх вихованню. Для цього батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.
На даний час відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей.
Вона є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Проте, вона має підробіток без офіційного оформлення, оскільки її офіційно не можуть оформити на роботу.
У неї є постійне місце проживання, в якому вона зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім'я створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому придбаватися по мірі необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри.
Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей.
ОСОБА_6 - батько дітей, оскаржив рішення про позбавлення його батьківських прав до Запорізького апеляційного суду, оскільки на час звернення з позовом про позбавлення його батьківських прав та на час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, він був визнаний особою з інвалідністю I групи та потребував постійної сторонньої допомоги (справа на даний час не розглянута).
ОСОБА_1 під час перебування дітей у опікуна - ОСОБА_3 багато разів намагалася зустрітися з дітьми або поговорити з ними по телефону. Однак, ОСОБА_3 заявила, щоб вона не приїжджала та не телефонувала дітям, оскільки остання категорично проти таких зустріч. Таким чином, опікуном ОСОБА_3 створюються їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, хоча вона і не позбавлена батьківських прав.
Після протиправної відмови ОСОБА_3 у побаченнях та спілкуванні з дітьми, вона вже більше року не може побачити своїх дітей. Вважає, що тривала відсутність спілкування з матір'ю має суттєвий вплив на психологічний стан малолітніх дітей.
27.07.2023 року ОСОБА_1 вкотре приїхала за місцем перебування дітей за адресою АДРЕСА_3 , однак дітей в будинку не виявилось. ОСОБА_3 вивезла дітей у невідомому напрямку без відома органів опіки, а Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які є відповідальними за відібраних дітей, заявили, що не знають, де знаходяться діти і не мають наміру допомагати їй у її праві (та обов'язку) брати участь у житті дітей.
Вона вимушена була викликати патрульну поліцію за адресою: АДРЕСА_3 та написати заяву до відділу поліції на такі протиправні дії ОСОБА_3 .
Раніше вона зверталася із заявою до органу опіки та піклування з вимогою невідкладно припинити порушення закону з боку ОСОБА_3 , усунути їй перешкоди у побаченнях та спілкуванні з малолітніми дітьми, однак відповіді так і не отримала.
Вона бажає приймати безпосередню участь у житті дітей, займатись їх вихованням, піклуватись про них, сумує за ними. Хоча вона і є особою з інвалідністю з дитинства, до 2021 року органи опіки не мали до неї жодних претензій стосовно виховання та утримання дітей з 2012 року. А у 2021 році несподівано винайшли купу проблем і безпідставно забрали у неї дітей. При цьому не зазначили жодних претензій до неї, окрім невиліковної хвороби.
Вона вважає, що зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як це вона робила до 2021 року.
Діти її люблять та бажають повернутися до неї. І тільки протиправні дії опікуна створили проблему її спілкування з дітьми протягом тривалого часу, через що діти, за специфікою свого віку, дещо відвикли від неї.
Вважає, що на цей час відсутні обставини, які були підставою для відібрання у неї дітей, тому саме в інтересах дітей є повернення їх в сім'ю, до рідної матері, яка любить їх та докладе усіх зусиль для забезпечення їм достойного життя та виховання.
11.08.2023 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
19.09.2023 року до суду надійшли пояснення на позовну заяву про повернення дітей від сільського голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області Федчука Б., в яких останній зазначив, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками малолітних: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які 17.02.2021 року були тимчасово (до рішення суду) відібрані у батьків у зв'язку із загрозою їх життю та здоров'ю.
25.02.2021 Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дітей, який передано під опіку держави.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року зазначене рішення Запорізького районного суду Запорізької області залишено без змін.
У подальшому, батьками малолітніх дітей не було усунуто причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, у зв'язку з чим Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 батьківських прав та стягнення з них аліментів відносно малолітніх синів.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05.07.2023 року позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , стосовно матері дітей - відмовлено.
Батьків малолітніх дітей у зв'язку з найвищим ризиком потрапляння у складні життєві обставини через вплив внутрішніх чинників, з 08.02.2021 по 08.02.2022 року було взято під соціальний супровід, під час якого спеціалістами КУ «Центр надання соціальних послуг» з батьками проводилася робота щодо належного виконання ними батьківських обов'язків. В запропонованому комплексі заходів, передбачаючи оцінку потреб отримувачів послуг, були визначенні шляхи вирішення основних проблем, навчання та розвиток навичок, спрямованих на подолання складних життєвих обставин, проведено регулярні зустрічі та відвідування отримувача послуги (громадянки ОСОБА_1 ) з метою моніторингу виконання поставлених завдань. Громадянин ОСОБА_6 відмовився від даних послуг.
За висновком щодо соціального супроводу родини: у матері дітей дуже низький батьківський потенціал (в силу захворювання), вона не здатна задовольняти потреби дітей; забезпечити своїм дітям належний догляд та виховання. У батька дітей ОСОБА_6 взагалі відсутній батьківський потенціал через зловживання спиртними напоями, безробіття, низький рівень виховного потенціалу, неналежне виконання батьківських обов'язків, проблеми спілкування батька з дітьми.
Представниками служби у справах дітей Долинської сільської ради було проведено зустріч з громадянином ОСОБА_6 щодо ухиляння від виконання батьківських обов'язків, але надані останнім обіцянки щодо виправлення не були виконанні.
3 2018 року та на час подання позовної заяви ОСОБА_6 ніде не працював, зловживав спиртними напоями, періодично вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини. У 2017 році Долинська сільська рада зверталася з листом до Запорізького районного відділення поліції про насильство ОСОБА_6 відносно дружини ОСОБА_1 . Неодноразово ОСОБА_6 запрошували на засідання Опікунської ради Долинської сільської ради, але він не з'являвся. Профілактичні бесіди, які проводили з ним фахівці із соціальної роботи, про необхідність працевлаштування на роботу, ведення нормального способу життя та створення комфортних умов для проживання дітей, не давали позитивного результату.
ОСОБА_1 залякана своїм чоловіком ОСОБА_6 і завжди просила не втручатись в їх сімейні стосунки.
Відповідно до довідки-характеристики від 14.07.2022 № 02-12/147 ОСОБА_1 має інвалідність з дитинства, через хворобу вона часто втрачає свідомість, може впасти будь-де, часто травмується. Після приступів буває, що вона нічого не пам'ятає. Потребує постійного періодичного лікування в стаціонарі. ОСОБА_1 не може працювати за станом здоров'я, отримує допомогу по інвалідності, за ці кошти утримувала дітей.
Родину ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка перебуває під соціальним супроводом, неодноразово відвідувала комісія, про що складені відповідні акти.
Так, згідно з актом обстеження матеріально побутових умов проживання від 13 липня 2022 року родини ОСОБА_1 , на час відвідування було з'ясовано, що в будинку проживають ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (мати ОСОБА_6 ) ОСОБА_8 складається з 2 житлових кімнат та кухні; для дітей лише частково створені умови для проживання. Зі слів позивача за соціальні виплати по інвалідності нею придбано двоповерхове ліжко (через кредитування), в кімнаті, де розміщуються батьки та діти, відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності дітей, водопостачання в будинок не заведено, електропроводку не замінено та не ізольовано, що створює небезпеку для проживання родини.
02.08.2023 року фахівцями з соціальної роботи було здійснено чергове відвідування родини ОСОБА_1 та встановлено наступне (відповідно до акту огляду): «Вдома були громадянка ОСОБА_7 (бабуся дітей), ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_6 , який наразі є особою з інвалідністю 1 групи та постійно потребує сторонньої допомоги. Будинок складається з двох кімнат та кухні. В одній кімнаті проживає свекруха ОСОБА_1 , яка наразі хворіє, на нозі наявна відкрита гнійна рана. В іншій кімнаті мешкає ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . ОСОБА_9 виконує функції спальні, коридору та кімнати для дітей. В самій кімнаті наявне двоповерхове ліжко та розкладний диван з брудним покривалом, матрацом і двома подушками. В будинку відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур. Будинок перебуває в занедбаному стані; як зовні, так і середини потребує ремонту. В будинку не замінена електропроводка, що може причинити пожежу в будинку. Під час відвідування родини ОСОБА_1 в будинку стояв нестерпний сморід тютюну, немитого тіла та запах гнійних виділень».
Тобто, діти були відібрані 17.02.2021 року, пройшло вже більше двох років, але батьками малолітніх дітей за весь період їх відсутності вдома не було усунуто перешкод, які стали підставою для відібрання їх дітей.
ОСОБА_1 не пройшла медичне лікування для поліпшення стану здоров'я, хоча їй неодноразово пропонувалася така допомога, від якої вона відмовлялася. Матір дітей в силу свого захворювання часто втрачає свідомість і це може становити небезпеку для життя та здоров'я не тільки для неї самої, а також і для її дітей.
ОСОБА_6 не влаштувався на роботу, не проявив будь-якого бажання у спілкуванні з дітьми та їх поверненні, не створив належних умов проживання, які міг би створити при виявлені дійсних любові до свої дітей та бажання їх повернути у родину.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 вперше за весь час, відповідно до інформації, наданої опікуном малолітніх дітей ОСОБА_3 на запит Служби у справах дітей, зателефонувала до останньої при цьому не дуже коректно разом із батьком дітей розмовляла (обидва висловлювалися нецензурною лайкою, висловлювали погрози в бік опікуна). Діти після розмови з батьками довго плакали, тобто погіршився їх психологічний та емоційний стан. Вдруге вона подзвонила 14.01.2023 року і знову хотіла поспілкуватися з дітьми, але опікун їй відмовила, враховуючи попередній стан дітей після такої розмови.
У рішенні суду по відібранню дітей ОСОБА_1 було роз'яснено необхідність поступового налагодження контакту з дітьми для того, щоб забрати їх додому.
Але незважаючи на рекомендацію суду, відповідно до пояснення опікуна дітей - ОСОБА_3 без попереднього повідомлення служби у справах дітей Долинської сільської ради або служби (управління) у справах дітей по Комунарському району Запорізької міської ради (за місцем перебування малолітніх дітей), 27.07.2023 року за адресою її проживання приїхали батьки малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зі своїм адвокатом, ходили по сусідах, кричали та вчинили скандал, що дітей викрали та вивезли геть, вимагаючи спілкування з дітьми. На той час опікун разом з дітьми відпочивала у Карпатах, вдома залишився підопічний «особа з інвалідністю-вік: 20 років», який сповістив, що трапилося, і опікун разом з дітьми вимушені була раніше повернутися з відпочинку, оскільки цей хлопець, який був присутній при вищезазначених подіях, отримав нервовий зрив після візиту ОСОБА_10 . Дані дії призвели до погіршення його самопочуття.
Хоча ОСОБА_1 та її представник після вчинення зазначених вище подій були обізнані, що наразі діти перебувають на відпочинку, це їх не зупинило, вони подзвонили до поліції та залишили заяву про викрадення, надавши неправдиву інформацію про начебто незаконне утримання дітей.
Незважаючи на думку дітей, на їх моральний та психологічний стан, рекомендації суду, своїми діями ОСОБА_1 зіпсувала довгоочікуваний відпочинок дітей в ОСОБА_11 без будь-яких докорів сумління.
Діти успішно адаптувалися в родині ОСОБА_3 . Опікуном було здійснено належні заходи щодо виконання Закону України «Про освіту». Згідно із довідкою, наданою опікуном, малолітні ОСОБА_4 , 2012 р.н. та ОСОБА_5 , 2014 р.в. успішно закінчили поточний навчальний рік.
За запитом служби у справах дітей Долинської сільської ради від Служби (управління) по Комунарському району Запорізької міської ради (за місцем проживання/перебування дітей) отримано довідку про з'ясування думки дитини щодо повернення її на виховання до батьків, в якій зафіксовано думку дітей: ОСОБА_4 - «Дуже хочу залишитися в родині ОСОБА_12 разом з братом. До своїх батьків повертатися не хочу»; ОСОБА_13 теж виявив бажання залишитися в опікунській родині разом із братом.
В ході судового розгляду по іншій справі за ініціативою суду була заслухана думка малолітніх дітей. Так 02.05.2023 року в присутності психолога були опитані малолітні діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які виявили тверде бажання залишитися в сім'ї опікуна.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з дня влаштування дітей в сімейну форму виховання жодного разу не зверталися до служби у справах дітей щодо відвідування дітей, не цікавилися їх здоров'ям, розвитком, навчальними успіхами, свідомо нехтуючи своїми обов'язками.
10.08.2023 представниками правоохоронних органів (ювенальної превенції в Запорізькій області) в особі інспектора СЮП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області спільно з головним спеціалістом по Комунарському району служби ( управління) у справах дітей Запорізької міської ради, фахівця з соціальної роботи та практичного психолога відвідано родину опікуна ОСОБА_3 , в якій проживають малолітні ОСОБА_14 , 2012 р.н., та ОСОБА_13 , 2014 р.н., зауважень не виникло.
Отже, ОСОБА_1 не було усунуто причин, які перешкоджали належному виханню дітей, та не надано жодного доказу до позовної заяви, який би свідчив про зміну їх (батьків) відношення до дітей, створення належних умов для всебічного розвитку.
Враховуючи викладене, Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, діючи виключно в інтересах малолітній дітей, просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
10.09.2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що відзив (пояснення) представника органу опіки та піклування фактично є копією позовної заяви про позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав, апеляційної скарги відповідача № 2 та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_6 у цивільній справі № 317/2256/22.
Звертає увагу суду, що сім'я ОСОБА_10 відповідно до відзиву, була взята під соціальний супровід з 08.02.2021 р. по 08.02.2022 року. Отже, на даний час ОСОБА_1 не перебуває під соціальним супроводом.
Щодо відвідування помешкання ОСОБА_1 комісіями, можна зазначити, що члени комісій приходили до ОСОБА_1 без попередження, незважаючи на знаходження у житловому будинку важко хворого чоловіка ОСОБА_1 . При цьому вони без дозволу заходили в житловий будинок, самовільно обстежували житло, заглядали, куди хотіли, та складали акти на власний розсуд. Наприклад, у актах посилалися на неізольовану електричну проводку у будинку ОСОБА_1 і зазначали, що вона становить небезпеку. При цьому, жодного електрика серед членів комісії не було, а ОСОБА_1 заявляє, що при перенесенні електричного лічильника фаховим електриком з будинку на вулицю, у будинку залишились автоматичні вимикачі, з якими фаховий електрик категорично заборонив вчиняти будь-які дії і які не становлять будь-якої небезпеки.
У відзиві досить цинічно зазначено, що ОСОБА_1 не бажає проходити лікування і відмовляється від допомоги органів опіки та піклування. По-перше, ОСОБА_1 має інвалідність пожиттєво, її хвороба невиліковна. По-друге, органи опіки та піклування жодного разу не пропонували допомоги ОСОБА_1 . Відповідач № 2 не надав доказів відмови ОСОБА_1 від допомоги і яку-саме допомогу вони пропонували.
Так званий соціальний супровід полягав у несанкціонованих обстеженнях житла ОСОБА_10 , складанні актів та залякуванні ОСОБА_10 відібранням дітей. Зі слів ОСОБА_1 , її чоловік, ОСОБА_6 , отримав інсульт саме через погрози органів опіки позбавити їх батьківських прав: дітей відібрали 17.02.2021 року без позбавлення батьківських прав, з червня-липня 2022 року органи опіки стали збирати документи для суду для позову про позбавлення батьківських прав (29.09.2022 року органами опіки було подано позов про позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав), а інсульт у ОСОБА_6 стався 01.08.2022 року.
До відзиву відповідач № 2 додав документи, яким судами вже була дана оцінка при вирішенні питання позбавлення ОСОБА_15 батьківських прав і які визнані судами недостатніми для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
До відзиву відповідач № 2 додає документи, характеризуючи ОСОБА_6 , який не є стороною у цій справі. Вказують, що він зловживає спиртними напоями, вчиняє насильство в сім'ї, не сплачує аліменти і взагалі не бажає виправлятись. І все це за тих обставин, що з березня 2022 року ОСОБА_6 є особою з інвалідністю І групи і потребує постійного стороннього догляду.
У відзиві відповідач № 2 зазначає, що ОСОБА_1 не проявляла ініціативу, щоб зустрітись та поговорити зі своїми дітьми.
Вказане є відвертою неправдою, спростовується доданими до відзиву документами та додатковими письмовими доказами.
Так, існує заява ОСОБА_3 від 05.02.2023 року, в якій вона пояснює, що «перед новим, 2023 роком, дітям дзвонили їх батьки Макарови і не дуже коректно з ними спілкувались, внаслідок чого діти були засмучені. 14 січня 2023 року ОСОБА_1 знову подзвонила до них, але вона відмовила їй в розмові з дітьми, щоб їх не засмучувати.»
Вказане підтверджує, що відповідачами грубо порушувались права дітей, яким не дозволяли не те, що зустрічатись, але навіть спілкуватись по телефону з батьками, не позбавленими батьківських прав. Така протиправна поведінка отримала негативні наслідки відвикання малолітніх дітей від рідних батьків. Саме цим може пояснюватись позиція дітей, що вони думають, що бажають залишатись там, де є, бо звикли.
Заяви малолітніх дітей взагалі не можна брати до уваги, оскільки під час складання цих заяв вони знаходились під повним контролем відповідачів при повній та тривалій відсутності у їх житті рідної матері з вини відповідачів.
Отже, документи, додані відповідачем № 2 до відзиву на позовну заяву не є достовірними, достатніми та належними для їх використання при розгляді справи.
30.10.2023 року ухвалою суду у справі підготовче провадження було закрите та справа призначена до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у ньому та у відповіді на відзив (пояснення) на позовну заяву, просила суд задовольнити заявлені вимоги. Додатково пояснила, що дійсно вона хворіє на епілепсію, приступи якої настають несподівано та бувають по декілька разів на тиждень. Ця хвороба не виліковується, але вона не вважає, що це перешкоджає бути разом із її дітьми.
Після того як забрали дітей вона разом із ОСОБА_6 декілька разів їздили до дитячого будинку в Осіпенківському районі у м. Запоріжжі, але розмовляли вони з ними лише через паркан, так як було заборонено зустрічатися через Covid. При зустрічі вони дітям привозили гостинці. Також, вона намагалася тривалий час дізнатися до кого саме влаштували її дітей. Коли дізналася, що до ОСОБА_3 , то поїхала до останньої, але дітей не було вдома.
Відповідач ОСОБА_3 забороняє їй зустрічатися з дітьми та навіть спілкуватися з останніми по телефону.
На цей час її чоловік - ОСОБА_6 з серпня 2022 року став особою з інвалідністю через перенесений інсульт: він потребує постійної допомоги. У нього працює тільки права рука, пересувається тільки за її допомогою, а так постійно лежить.
Вона теж є особою з інвалідністю, ніде не працює, так як важко влаштуватися їй з таким станом здоров'я. Навіть якщо і вдається влаштуватися, але ненадовго - до першого приступу епілепсії.
Після відібрання дітей, у будинку вони з ОСОБА_6 зробили ремонт: побілили стелю у будинку, поклеїли шпалери, придбали ліжко дітям, замінили вікна.
На цей час дійсно не має ванної кімнати у будинку, але діти до їх відібрання кожного вечора купалися: вона нагрівала воду і вони у ваганах купалися. Є телевізор та електропіч, на якій готується їжа, опалення - дровами. Водопроводу у будинку не має, є вода у дворі.
ОСОБА_16 вона придбала у кредит, дрова також придбала за кредитні гроші. У 2023 році померла свекруха, тому вивільнилася одна із кімнат у будинку, тобто в одній кімнаті можливо спати їй та ОСОБА_6 , а в іншій - дітям.
На цей час її пенсія складає 2500 грн., а ОСОБА_6 - 2000 грн., це весь доход їхньої сім'ї. Сільська рада їй декілька разів допомагала грошовими коштами, яких повною мірою не вистачало на облаштування житла та на дітей. Також, щомісячно їй допомагають гуманітарною допомогою - продуктами харчування.
З приводу електричної проводки пояснила, що лічильник переносили працівники «Запоріжжяобленерго» і жодних вимог щодо небезпеки не зазначали.
Якщо стане питання у купівлі дітям ноутбуку чи мобільного телефону, через які необхідно буде займатися у школі, вона це зробить у кредит, як з ліжком.
Дуже бажає забрати дітей та виховувати їх.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, зазначивши, що ОСОБА_1 не має перешкод для виконання батьківських обов'язків, її захворювання не є таким, що перешкоджає їй виконувати обов'язки матері (до 2021 року виконувала повністю за наявності цієї ж хвороби з дитинства), позивач бажає опікуватися дітьми та піклуватися про них, приймати участь у вихованні дітей, а відповідачі не мають законних підстав для утримання у себе дітей ОСОБА_1 .
До 2021 року, до втручання органів опіки та піклування в життя сім'ї ОСОБА_10 , батьки самостійно виховували та забезпечували своїх дітей, діти відвідували дитячі заклади, мали достатнє харчування, догляд, нормальний фізичний стан. Немає жодних свідчень чи підтверджень, що діти на час їх відібрання у 2021 році були голодні, хворі, не за сезоном одягнені, брудні чи немиті.
Втручання органів опіки та піклування зіпсувало життя в першу чергу, дітям, які силоміць були відірвані від свого родинного коріння, віддані чужим людям, так і ОСОБА_1 , яка протягом більше двох років без жодної своєї вини, волею органів опіки, позбавлена права виховувати своїх дітей, жити з ними, піклуватись про них.
Фактично ОСОБА_1 та на цей час ОСОБА_3 поставлені у нерівні матеріальні умови для виховання дітей. Так, позивачу маже не надавалася допомога для покращення умов життя для дітей, а ОСОБА_3 на цей час отримує від держави, приблизно 7000 грн. на кожну дитину, з яких можливо придбати певні речі та нормально утримувати дітей.
За таких обставин вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а доводи виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (як органу опіки та піклування) необґрунтованими, у зв'язку з чим просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладенні у їхніх поясненнях та у висновку про недоцільність повернення дітей на виховання ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 зазначила, що питання щодо вирішення спору залишає на розсуд суду. Діти - ОСОБА_14 та ОСОБА_13 знаходяться у її родині приблизно два роки. Перед цим діти перебували у дитячому будинку по АДРЕСА_4 . Коли вона з ними поспілкувалася, то останні надали згоду на проживання з нею. У неї на цей час крім ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , під опікою знаходяться ще четверо хлопців різного віку. Проживають усі вони разом у великому приватному будинку: старший з них навчається в училищі, а інші - у школі. Усі діти забезпечені на належному рівні, жодних зауважень їй з приводу утримання дітей до неї від органу опіки не було.
Від держави вона отримує, приблизно по 7000 грн. на кожну дитину. ОСОБА_19 та ОСОБА_17 навчаються у школі на цей час дистанційно через небезпеку, пов'язану з війною. Вона їм придбала по телефону, щоб вони могли здійснювати навчання.
Діти не бажають повертатися у родину ОСОБА_10 . Їхній батько дзвонив їй 14.01.2022 року та спілкувався з дітьми. Після цього у ОСОБА_18 та ОСОБА_17 був стрес, так як батько спілкувався у грубій формі, з якимись претензіями. Після цього спілкування у дітей з батьками не було.
ОСОБА_1 одного разу - влітку 2023 року приїжджала до неї додому у той момент, коли вона разом з усіма дітьми (у т.ч. з Макаровими), крім самого старшого хлопця, знаходилися на відпочинку на заході України. Хлопець був дуже наляканим діями ОСОБА_1 та її представника, коли останні приходили до її будинку, тому прийшлося усім повертатися додому.
Допитана свідком ОСОБА_20 суду пояснила, що вона є начальником служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Знає сім'ю ОСОБА_10 як таку, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Декілька разів працівники служби робили соціальні рейди з метою перевірки умов виховання дітей. Враховуючи, що Макарови неналежним чином відносилися до виховання дітей, фактично була загроза їхньому життю, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 відібрали у батьків без позбавлення їх батьківських прав.
З того часу Макарови частково усунули недоліки, що стосувалися ремонту будинку, в якому проживали діти: переклеїли шпалери, змінили вікна та шифер, побілили у хаті, придбали двоповерхове ліжко для дітей. Є електропіч, опалення будинку здійснюється дровами.
Водночас, для дітей не було створено кімнати або кутка для здійснення гігієнічних процедур (для вмивання та купання), кутка, де могли б діти гратися та виконувати домашні завдання. Також у ОСОБА_10 при останньому їхньому відвідуванні комісія не побачила іграшок, книжок.
На її думку Макарови хоча і здійснили певні дії щодо облаштування будинку для належного виховання дітей, але повною мірою це не змогли зробити, тому відсутні підстави для повернення дітей.
Допитана свідком ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що вона до 29.11.2023 року працювала спеціалістом-фахівцем із соціальної допомоги у Долинській сільській раді Запорізького району Запорізької області. З 2017 року вона супроводжувала сім'ю ОСОБА_10 як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. Підставою для супроводу став факт повідомлення від місцевого фельдшера про домашнє насильство у сім'ї у ОСОБА_1 виявили крововилив під оком та гематому на голові. Відповідну інформацію направили до органу поліції, але ОСОБА_1 тоді не стала писати будь-яких заяв з цього приводу.
Коли вперше вийшла до житла ОСОБА_10 , воно перебувала у жахливому стані: зовсім був відсутній ремонт, плитка чорного кольору від жиру, скрізь бруд та нестерпний запах. ОСОБА_6 майже постійно перебував в алкогольному стані, додому приводив друзів, які розпивали спиртне. При цьому останній не бачив жодних проблем у зв'язку з таким життям. В той час молодший син ОСОБА_10 перебував у дитячому садочку, а старший - у школі.
Будинок, де проживали Макарови мав дві кімнати: в одній спала бабуся - матір ОСОБА_6 з старшим сином, в іншій - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 разом із молодшим сином.
Вказану сім'ю оформили як малозабезпечену, так як батько фактично не утримував родину, а ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, яка також доходу майже не мала, крім соціальних виплат. ОСОБА_6 часто у неї забирав гроші і витрачав їх на спиртне. У позивача часто були приступи, при яких вона втрачала свідомість.
До 2021 року, навіть при непоодиноких зверненнях до батьків, ситуація не змінювалася, тому було прийнято рішення тимчасово відібрати дітей без позбавлення батьківських прав.
Після того як відібрали дітей, ОСОБА_6 у цьому звинуватив позивача та зовсім не критично відносився до своїх вчинків та свого відношення до дітей.
ОСОБА_1 навпаки коли їй робили зауваження з приводу виховання дітей, реагувала належним чином і намагалася завжди виправити ситуацію. Вона разом із свекрухою побілили стелю у будинку, поклеїли шпалери, придбали ліжко дітям. Також, ОСОБА_6 замінив вікна, заготовлював дрова на зиму.
Таким чином, Макарови намагалися виправити ситуацію після відібрання дітей у силу своїх матеріальних можливостей. Про ситуацію у їхній сім'ї вона доводилася своєму керівникові, яка входить до складу органу, який приймає рішення про надання матеріальної допомоги сім'ям, які опинилася у складних життєвих умовах. Знає, що декілька разів ОСОБА_22 виділялася така допомога з боку Долинській сільській раді.
Допитана свідком ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_23 та тіткою відібраних дітей. Дійсно родина ОСОБА_10 перебувала у тяжких матеріальних умовах, але діти були охайно одіті, не голодували, ходили до дитячого садочка (молодший) та у школу (старший). ОСОБА_24 не жалілися на батьків, що останні їх ображали. Ремонт її брат почав робити ще до того як відібрали дітей, але на це не вистачало грошей: він намагався розширити площу житлового приміщення, щоб побувати у будинку ванну кімнату та перекрити стелю (придбав шифер). Вказане будівництво Макарови намагалися провести за рахунок грошей, які ОСОБА_25 отримала від продажу частини квартири у м. Запоріжжі.
Після того як відібрали дітей, Макарови зробили ремонт у будинку: побілили стелю у будинку, поклеїли шпалери, замінили вікна, придбали ліжко дітям. Вона часто приїжджала у гості до ОСОБА_10 та допомагала їм по господарству.
Коли діти знаходилися вже у дитячому будинку (після їхнього відібрання) то вона разом із матір'ю та батьком дітей до них їздила, але спілкувалися на вулиці - через огорожу, так як було заборонено безпосередньо з ними зустрічатися через Covid. На той момент діти дуже хотіли повернутися додому.
У той момент коли дітей відбирали, вона не знала, що можливо їх влаштувати до себе, але і на цей час свідок ОСОБА_6 не висловила такого бажання.
Заслухавши доводи позивача та її представника, відповідача ОСОБА_26 та представника органу опіки та піклування, допитавши свідків та отримавши думку дітей з приводу предмету спору, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини
03.03.2012 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_27 було укладено та зареєстровано шлюб (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , видане Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції), про що зроблено відповідний актовий запис № 60 від 03.03.2012 року.
Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилися діти:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_3 , виданим Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції);
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_4 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області).
Дана родина з 2018 року перебувала під соціальним супроводом в Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради», у зв'язку із складними життєвими обставинами.
17.02.2021 року до Служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області надійшло повідомлення за № 29 «Щодо загрози життю малолітніх дітей». З повідомлення вбачалося, що за адресою: АДРЕСА_5 проживає родина ОСОБА_10 , яка опинилась в складних життєвих обставинах.
Розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17.02.2021 року № 28 «Про вилучення малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із родини ОСОБА_1 » було прийнято рішення тимчасово вилучити дітей із родини ОСОБА_10 .
Згідно з актом прийому дитини КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради від 17.02.2021 року, складеним о 17 год. 50 хв., малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були прийняті до закладу через вилучення з родини ОСОБА_1 у зв'язку із загрозою їх життю та здоров'ю, згідно з розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17.02.2021 року № 28.
25.02.2021 Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року по справі 317/611/21 позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави, задоволено у повному обсязі:
- відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та передано їх під опіку держави;
- стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на користь держави, осіб чи установи, на утриманні якої буде знаходитись малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1197 грн. 50 коп. на кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25.02.2021 і до досягнення дітей повноліття.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року по справі 317/611/21 рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року залишено без змін.
На підставі рішення Запорізького районного суду Запорізького районного суду від 13.04.2021, яке набрало законної сили 30.06.2021, малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взято на первинний облік служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Рішеннями виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області №76, 77 від 20.08.2021 року малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 надано статуси дітей, позбавлені батьківського піклування.
Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району № 583р від 02.12.2021 «Про призначення ОСОБА_3 опікуном над малолітніми ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » дітей влаштовано в родину ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .
У подальшому, Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування на території Долинської сільської ради звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішенням від 05.07.2023 року Запорізького районного суду Запорізької області позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (як органу опіки та піклування) до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково: позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27.09.2023 року вказане рішення Запорізького районного суду Запорізької області залишено без змін.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, що стали підставою для відібрання дітей
Підставами для прийняття рішення про відбрання дітей, Запорізький районний суд Запорізької області у рішенні від 13.04.2021 року зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не приділяють достатньої уваги до виховання та утримання своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання, навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_6 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування, та яка впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.
Дії позивача щодо усунення вказаних обставин
03.10.2023 та 27.10.2023 року суб'єктами соціальної роботи Долинської сільської ради було здійснено комісійний виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 для складання акту обстеження матеріально-побутових умов. Позивач відмовилася впускати членів комісії до приміщення.
Згідно акту обстеження умов проживання від 01.11.2023 року житло складається з двох кімнат та кухні. В кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, окрім ОСОБА_28 перебуває громадянин ОСОБА_6 , який на даний час має інвалідність «І група Б» та потребує постійного стороннього догляду. В кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, тому що поряд знаходяться незаізольовані електричні проводи. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет.
Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий запах смороду та тютюну ( ОСОБА_1 та ОСОБА_6 - палять). Друга кімната без вікна, захаращена різними речами, залишками деяких видів овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці. ОСОБА_1 заборонила проводити фотозйомку, тому доказами вищевикладеного є акт.
Також за інформацією органу опіки та піклування позивачу під час розгляду цивільної справи щодо позбавлення батьківських прав було рекомендовано відвідати дітей, з метою підтримання соціальних зв'язків.
Зі слів ОСОБА_3 позивач та ОСОБА_6 у кінці грудня 2022 року зателефонувала їй та попрохала поспілкуватися з дітьми. Після розмови з батьками психологічний та емоційний стан дітей погіршився. 14.01.2023 ОСОБА_1 знов зателефонувала опікуну дітей, у спілкуванні поводилася грубо, кричала, погрожувала. Враховуючи стан дітей опікун відмовилася давати слухавку позивачу.
01.08.2023 року на адресу Служби у справах дітей надійшло пояснення від ОСОБА_3 , зміст якої містив наступну інформацію: 27.07.2023 за адресою проживання опікуна, а також малолітніх ОСОБА_4 , 2012 р.н. та ОСОБА_5 , 2014 р.н. без попередження приїхала ОСОБА_1 зі своїм адвокатом. Вони ходили по сусідах, кричали та вчинили сварку, що дітей викрали та вивезли геть. Під час їхнього візиту опікуна з дітьми не було (знаходилися на відпочинку за межами м. Запоріжжя), вдома залишився лише підопічний ОСОБА_3 - особа з інвалідністю, який сповістив, що трапилося. ОСОБА_3 разом з дітьми була вимушена перервати відпочинок та повернутися додому, оскільки цей підопічний отримав нервовий зрив після візиту батьків ОСОБА_1 .
Згідно інформації, наданої органом опіки та піклування фахівцями КУ «ЦНСП» Долинської сільської ради» систематично здійснювався контроль над виконанням рекомендацій фахівця, щодо виконання плану соціального супроводу сім'ї, яка перебувала в складних життєвих обставинах. Зверталася увага на забезпечення потреб дітей: наявність місця для сну, відпочинку та гри, одягу, постільної білизни, створення осередку та придбання для засобів особистої гігієни, продуктів харчування, працевлаштування батька дітей - громадянина ОСОБА_6 . Також в ході візиту зверталася особлива увага на створення умов для дотримання санітарно-гігієнічних норм та техніки безпеки в побуті, а також забезпечення умов для дітей під час дистанційного навчання.
У ході роботи були проведені соціально-педагогічні бесіди, з метою підвищення виховного потенціалу, надано рекомендації щодо раціонального використання коштів, забезпечення належних умов проживання.
Одночасно проводилася профілактична робота щодо попередження випадків насильства у сім'ї. Фахівцями соціальної роботи було звернуто увагу на необхідності проходження лікування ОСОБА_1 для покращення самопочуття, але остання постійно відмовлялася. За висновком щодо соціального супроводу родини: у матері дітей - громадянки ОСОБА_1 дуже низький батьківський потенціал, в силу свого захворювання, вона не здатна задовольняти потреби дітей; забезпечити своїм дітям належний догляд та виховання.
За інформацією завідуючої Бабурським фельшерським пунктом Долинської сільської ради - Веприкової Ф.М. у громадянки ОСОБА_1 відбуваються часті приступи, які швидко минають. Під час одного з них вона отримала опік руки. Згідно медичної виписки, опік вона отримала 29.03.2022, в лікарню звернулася 30.03.2022, де проходила лікування до 06.05.2022 (1 місяць 7 днів).
Умови проживання дітей у відповідача ОСОБА_3 .
Згідно акту обстеження умов проживання від 09.08.2023 року, складеного сумісно представниками служби у справах дітей по Комунарському району, інспектором сектору ювенальної превенції ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та практичним психологом відділу соціальної роботи за адресою опікуна ОСОБА_3 зазначено, що під час відвідин родини в комісійному складі, вдома перебувала вся родина. Житло розміщено на 1 поверсі 1 поверхового будинку. Складається з 6 кімнат, кухні-вітальні, сумісного санвузлу, ігрової кімнати. Умови проживання добрі. В будинку зроблений ремонт, наявна техніка та меблі для сну, відпочинку, приготування, вживання їжі, проведення дозвілля та навчання. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: є окремі місця для сну та відпочинку, для навчання та розвитку. Для дітей необхідна кількість канцелярського приладдя, іграшок, велосипеди та самокати - для проведення дозвілля. Одяг та взуття за віком та сезоном, їжа відповідно віку та бажанням дітей. Діти виглядали доглянутими, радісними. ОСОБА_29 йшли на контакт. В помешканні прибрано, чисто, пахло їжею. Деякі діти гралися на подвір'ї. З малолітніми дітьми ОСОБА_30 2012 р.н. та ОСОБА_31 , 2014 р.н., була проведена бесіда практичним психологом. З її висновку: діти поводили себе легко, невимушено, охоче йшли на контакт. Відповідали про їхнє життя у опікуна ОСОБА_3 , однак, коли питання стосувалися біологічної матері реагували пригнічено, відповідали неохоче. Зі слів дітей вони не бажають проживати в родині біологічної матері, бачитися з нею та спілкуватися. При спеціалістах, зі слів інших дітей, діти Макарови, як і інші діти називають опікуна/піклувальника ОСОБА_3 - мамою.
Інформація з гімназії, де навчаються діти
Згідно пояснень ОСОБА_32 , яка перебуває на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи у Запорізькій гімназії №64 Запорізької міської ради. Остання пояснила, що діти на цей час займаються у вказаній гімназії з 08.12.2021 року. Навчаються в інклюзивних класах, у дітей є певна затримка у розвитку, але вони відвідують додаткові заняття з логопедом та психологом. Зауважень з приводу навчання, відвідування дітей шкільних занять не має. Діти забезпечені ОСОБА_3 усім необхідним у т.ч. власними пристроями для дистанційного навчання.
Думка дітей щодо повернення до батьків
Судом були запрошені діти - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 для отримання їхньої думки з приводу повернення до батьків. Діти виявили бажання залишитися у родини ОСОБА_26 , зазначивши, що їх все влаштовує: проживання та побут у будинку, навчання у школі, спілкування зі своїми братами (дітьми, які також проживають у ОСОБА_3 ). Згадали, що Макарови приїжджали до них, коли вони перебували у дитячому будинку. Своє минуле життя у будинку ОСОБА_10 не пам'ятають.
Вказана бесіда була проведена судом у присутності представника позивача, представника відповідача - виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та заступника директора з навчально-виховної роботи Запорізької гімназії № 64 Запорізької міської ради Смольнякової О.В., на якій суддею були задані питання, заздалегідь підготовлені та передані сторонами. При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_26 у цей час знаходилися поза межами приміщення судового засідання з метою виключення ймовірного впливу на позицію дітей.
Така думка дітей є послідовною. Так у серпні 2022 року відділ по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надав інформацію щодо думок малолітніх ОСОБА_4 , 2012 року народження та ОСОБА_5 , 2014 року, які бажають залишитися в опікунській сім'ї, до своїх батьків повертатися не бажають.
Висновок органу опіки та піклування
Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування до суду надав висновок від 20.11.2023 року, в якому зазначив, що з'ясувавши всі обставини справи, діючи виключно в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , 2012 р.н. та ОСОБА_5 ,2014 р.н., керуючись п.п. 4, 5, ст. 19, ст.ст. 150, 155, 170,171 Сімейного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», ст. ст. 11, 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Закону України «Про охорону дитинства» вважає недоцільним у поверненні малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2012 року народження та ОСОБА_5 , 2014 року народження на виховання до ОСОБА_1 .
Орган опіки у своєму рішенні виснував, що ОСОБА_1 не надала жодної конкретної відповіді на поставлене питання комісії з прав захисту дітей, не довела, що відпали причини, за якими діти були відібрані з родини, а отже при поверненні дітей створюватимуться умови для безпідставної передачі дітей їх матері та наступного вирішення питання про повторне їх відібрання. Дитина не може бути повернена одному з батьків, коли існує загроза їй, або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров'я і морального виховання.
Оцінка аргументів, висловлених сторонами
Під час оцінки доводів сторін суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормами права.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
Також у справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонаійним (§ 76).
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.
Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.
Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.
Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров'я і морального виховання.
Враховуючи досліджені під час судового розгляду докази, суд дійшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 щиро бажає повернути дітей.
З метою усунення обставин, що стали підставою для відібрання дітей, ОСОБА_1 здійснила певні дії, а саме: намагалася створити умови для проживання у будинку (частково зробили ремонт, придбали ліжко для дітей). Про бажання повернути дітей свідчить і те, що позивач намагався відвідувати дітей, виконувати настанови соціальних працівників, не маючи достатніх коштів, змогла у кредит придбати дитяче ліжко.
Водночас, позивач, на думку суду, на цей час повною мірою не створила умови для проживання дітей, тобто повністю не усунула недоліки, які стали причиною відібрання дітей: відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет, відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей.
Крім того, ОСОБА_1 не змогла належним чином довести суду, що її стан здоров'я на цей час є належним для виховання двох дітей. Суд звертає увагу на той факт, що батько дітей - ОСОБА_6 є особою з інвалідністю, яка потребує сторонньої допомоги, пересувається лише за допомоги позивача. Тобто у разі неможливості виховувати дітей за станом здоров'я (хоча і тимчасово) у ОСОБА_1 відсутні будь-які особи, які хоча б частково та тимчасово могли б взяти на себе таку функцію і надати відповідну допомогу позивачу. Свідок ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 хоча і здійснювала допомогу родині ОСОБА_10 , але переважно це була допомога по господарству. Коли постало питання про відібрання дітей, остання не запропонувала себе як опікуна і це суду дає підстави вважати, що ОСОБА_6 належним чином не зможе допомогти позивачу у вихованні дітей у разі погіршення здоров'я у останньої.
Також суд дійшов до висновку, що у ОСОБА_1 на цей час відсутні можливості для належного матеріального утримання дітей. Так, вона отримує пенсію у розмірі 2500 грн., а ОСОБА_6 - 2000 грн. і це є єдині доходи сім'ї позивача. Звісно у даній ситуації, враховуючи хворобу та наявність інвалідності у позивача, останній дуже важко знайти роботу, яка гідно оплачувалася.
Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що допомога ОСОБА_10 , як сім'ї, що опинилася у складних життєвих обставинах надавалася відповідним органам - Долинською сільською радою не була достатньою.
Так, у 2018 році ОСОБА_1 було надано 500 грн. допомоги, у 2019 році - ОСОБА_1 - 700 грн. допомоги на лікування; ОСОБА_6 - 1000 грн. допомога у зв'язку з пожежею; у 2020 році - ОСОБА_1 700 грн. допомоги. Отже за 3 роки (2018-2020 р.р) сім'ї ОСОБА_10 було надано 2 900 грн. допомоги, у т.ч. 1000 грн. після пожежі.
Суд встановив, що ОСОБА_3 на цей час від держави як опікун отримує по 7 000 грн. на кожну дитину, тобто фактично у неї мається дохід у сумі 14 000 грн. на дітей, тому і є зрозумілим факт належного утримання дітей і можливості їм придбати необхідні речі, у т.ч. коштовні пристрої для дистанційного навчання.
Тобто у даній ситуації, що склалася, мати та батько, будучи особами з інвалідністю отримують дохід щомісячно у сумі 4500 грн., що звісно не є достатнім для утримання дітей, а опікун отримує втричі більше від держави.
Також приймаю до уваги певні поліпшення у житлі ОСОБА_1 : на цей час проживає лише позивач та ОСОБА_6 .
Під час судового розгляду встановлено, що діти успішно адаптувалися в родині ОСОБА_3 де проживають і на цей час, мають усі належні умови для проживання та навчання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Таким чином, виходячи з найкращих інтересів дітей, а саме: забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке надає можливість для належного рівня проживання, виховання та навчання, враховуючи умови небезпеки, вважаю за необхідне прийняти рішення про відмову у задоволенні ОСОБА_1 позовних вимог.
Водночас, вважаю за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 , що вона має право спілкуватися з дітьми та налагоджувати з ними контакт, а також важливим з її боку буде продовження дій, направлених на усунення недоліків, зазначених вище та повернення дітей у сім'ю.
Також, окремо, вважаю за можливе зауважити органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та іншим уповноваженим органам щодо необхідності перегляду своїх рішень та дій на краще у питаннях матеріальної допомоги сім'ям, які опинилися у важких життєвих обставинах та забезпеченню не формального, а дієвого соціального супроводу.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 89, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 151, 164, 170 Сімейного кодексу України, ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (місце знаходження: 70420, Запорізька обл., Запорізький р-н., с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5А, код ЄДРПОУ 04353037) про повернення дітей - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 22.01.2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С.Холод